Колоквіум

Колоквіум (у перекладі з латини «бесіда, розмова») — форма навчаль­ного заняття, основний зміст якого — проведення співбесіди викладача з учнями з метою перевірки знань. Як і консультацію, колоквіум можна розглядати не тільки як частину модульної технології, а й як самостійну педагогічну технологію.

На відміну від ВНЗ, де на проведення колоквіумів виділяється не мен­ше 2—3 годин, шкільна система обмежує вчителя 40—45 хвилинами. За цих умов заняття проводяться у швидкому темпі, з використанням швидкої зміни видів діяльності учнів, спираючись на високий рівень організації під­готовчої роботи. При всій удаваній складності проведення цієї форми за­нять колоквіуми доцільно використовувати в 9—11 класах. Як свідчить практика, вже у 5—8 класах виправдане використання елементів колоквіу­му, але із застосуванням ігрових моментів: жартівливих завдань, ігор «Гаря­чий м'яч», «Питання — відповідь», текстів з помилками, змагальних вправ. Для фронтальної роботи наприкінці уроку можна використовувати слов­никовий (понятійний) диктант або тестові завдання. Тим часом досвід ро­боти свідчить, що часте використання колоквіумів недоцільне. Подібні форми перевірки й контролю знань можна використовувати як підсумкове узагальнення наприкінці вивчення великої за обсягом теми.

Фрагментарне включення уроків-лекцій, колоквіумів, семінарів, за­ліків у практику викладання суспільствознавчих дисциплін логічно пере­ростає в модульну систему викладання у старших (9— 11) класах.

Приклади уроків-колоквіумів російських вчителів (у рамках курсу «Ро­сія і світ» під ред. О. В. Волобуєва):

· Своєрідність мистецтва Давнього Єгипту і Давньої Греції.

· Основні тенденції формування середньовічного суспільства і Давня

Русь.

· Чи можлива єдина всесвітня цивілізація?

· «Століття освіти і змін» для Європи і Росії.

· Земський собор іноді називають «Московським парламентом». До­ведіть, чи правомірне таке порівняння.