Тема освіта в Англії

а). Позитивні сторони ведення лісового господарства:

- поточні зміни в матеріали лісовпорядкування вносились своєчасно і в повному обсязі;

- висока збереженість лісових культур ревізійного періоду (1996-2007 роки);

- якісно відводи рубок головного користування;

- значна увага приділяється веденню мисливського господарства.

б). Негативні сторони ведення лісового господарства:

- незадовільний контроль за станом квартальної мережі і наявності квартальних та межових знаків;

- наявність загиблих лісових культур у віці до 20 років на площі 34.9 га (7.9 %) та незадовільних на площі 15.9 (3.6 %).

Загальний висновок за результатами господарської діяльності

В цілому лісогосподарська діяльність лісгоспу за ревізійний період оцінюється задовільно.

ТЕМА ОСВІТА В АНГЛІЇ.

За законом 1944 р. англійська освіта має подвійне підпорядкування. Міністерство освіти розподіляє державні субсидії, видає рекомендації для шкіл, спостерігає за роботою субсидованих шкіл, консультує місцеві органи і директорів шкіл, контролює проведення місцевими органами влади політики в галузі освіти. Місцеві органи народної освіти відкривають нові школи і контролюють їх роботу, стежать за виконанням закону про обов'язкове навчання дітей від 5 до 16 років, забезпечують учнів медичним обслуговуванням, сніданками і молоком (після другої Світової війни в Англії ще майже 10 років зберігалась карткова система і харчування учнів було необхідним).

В Англії залежно від джерел фінансування існують такі типи шкіл:

- школи прямого субсидування, які фінансує Міністерство освіти;

- школи графств, які засновують і фінансують місцеві органи освіти;

- добровільні школи, які засновані організаціями (переважно релігійними) і мають субсидії від Міністерства освіти;

- незалежні школи, що належать приватним особам чи організаціям і не отримують субсидій.

Міністерство освіти спрямовує роботу шкіл за допомогою інспекторів її величності – дуже кваліфікованих фахівців з усіх предметів, котрі інспектують школи і дають методичні вказівки вчителям. Розмір субсидій, які одержує школа, залежить від того, наскільки школа визнана ефективною, а оцінку ефективності школи дають на основі висновків інспекторів. З 80-х років почав запроваджуватись новий порядок фінансування – уряд платить школі гроші залежно від кількості учнів, які навчаються в школі.

В Англії досить оригінально розуміють поняття обов'язкового навчання. Це лише обов'язкове відвідування школи протягом певного часу, а поняття певного обсягу знань сюди не входить. В результаті такого тлумачення ефективність мережі безкоштовних державних шкіл до 70-х років сильно зменшилась. Більшість школярів отримувала знання низького рівня, 20% випускників шкіл не могли скласти екзамени, частина випускників не вміла читати і писати. Високий рівень навчання зберігся лише в платних школах та у відносно нечисленних граматичних школах.

Щоб запобігти катастрофі в освіті, у 1988 р. в Англії був прийнятий Закон про реформу освіти. Шкільна реформа проводиться в таких основних напрямках: перегляд змісту, запровадження національної оцінки знань учнів, зміни в управлінні. Зміст освіти з кожного предмету розділили на 10 рівнів для учнів у віці від 7 до 16 років. Нормальним вважається просування на один рівень протягом двох років. Кожна дитина вчиться в своєму темпі, і тому учні одного віку можуть перебувати на різних рівнях засвоєння програми. 11-річні учні повинні в середньому досягти 4 рівня, 14-річні – 5-6 рівня, а 16-річні – 6-8 рівня. Вже 7 рівень відповідає вищим оцінкам на випускних екзаменах, а 10 рівень під силу лише най здібнішим учням.

До реформи кожна школа сама встановлювала види контролю знань учнів – тести чи екзамени і в якому віці перевіряються знання учнів. В новому законі зазначено, що всі учні мають тестуватись у 7, 11, 14, 16 років. Це відповідає основним стадіям навчання: в 7 років діти закінчують підготовчу ступінь початкової школи, в 11 – початкову школу, в 14 – запроваджується диференціація за інтересами, в 16 – учні закінчують обов'язкову неповну середню школу.

До 80-х років міністерство освіти видавало лише рекомендації для шкіл. екзаменаційні вимоги та методичні матеріали. Подібні документи, що мали лише рекомендаційний характер, випускали різні неурядові педагогічні організації. Тому кожна школа сама складала навчальний план, а вчителі розробляли навчальні програми. Подібне становище зумовлювало недовіру до оцінок учнів при прийомі на роботу чи до вищого навчального закладу (залишалось неясним, за якою програмою навчався учень) і створювало значні труднощі для учнів, які разом з батьками переїхали на інше місце проживання. За новим законом навчальні плани і програми централізовано складає міністерство освіти, а всі школи мають їх виконувати (виняток складають лише незалежні школи, які не отримують державних субсидій).

Ефективність нових навчальних програм зросла, оскільки одночасна розробка змісту освіти і способів оцінки знань привела до їх взаємного збагачення.

Дошкільне виховання представлене двома типами дошкільних закладів – школами-яслами для дітей у віці від 2 до 5 років та дошкільними класами при початкових школах для дітей від 3 до 5 років. У дошкільних закладах діти перебувають з 8 години ранку до 15-16 години, де переважно граються поодинці чи групами під наглядом виховательок. У другій половині дня з бажаючими дітьми проводяться заняття з музики, співів та малювання. Основним принципом дошкільних закладів є педоцентризм, тому та дитина, яка не бажає брати участь в заняттях, не одержує ніякого розвитку. В 70-ті роки місцями в дошкільних закладах було забезпечено близько третини дітей.

Школи для малюків охоплюють дітей у віці від 5 до 7 років. Цікаво, що дітей приймають до школи протягом всього року, коли дитині виповнюється 5 років. Після кількох місяців навчання дітей розподіляють на дві групи: більш і менш розвинутих. Чіткого розкладу не існує, організація діяльності дітей наближена до домашніх умов, в навчанні широко застосовуються елементи гри. В класах число учнів доходить до 40, заняття веде один вчитель, заняття відбуваються 5 днів на тиждень по 7 уроків. В школах для малюків дітей вчать читати, писати, усно рахувати, навичкам гігієни і самообслуговування. Багато часу займає фізкультура, конструювання, ритміка, співи. Навчаючи дітей читати, писати і рахувати, вчитель поділяє їх на три групи: здібних; менш здібних; тих, хто не вміє читати, писати і рахувати і займається з кожною групою окремо. В Англії вважають, що школи для малюків дають в цілому хороші результати.

В початковій школі діти вчаться 4 роки – з 7 до 11 років. Учні поділяються на три потоки: “А” – добре підготовлені; “В” – середньо підготовлені; “С” – слабо підготовлені. В кожному з потоків діти вчать однакові предмети, але за різними програмами, і на момент закінчення школи розрив між групами посилюється. В початковій школі діти навчаються в постійних за складом класах, заняття в яких веде один вчитель (за винятком уроків музики і фізкультури).

В початковій школі діти вивчають такі предмети: англійську мову (37% навчального часу), арифметику (14,3%), фізкультуру (14,3%), мистецтво і ручну працю (11,4%), релігійне виховання (5,7%), музику (5,7%), історію, географію і природознавство (11,4%).

По закінченні школи учні повинні вміти правильно висловлювати свої думки усно і письмово, володіти граматикою, переказувати прочитане, відповідати на питання і ставити питання, вміти інсценувати уривки з творів, писати твори і перекази, складати плани прочитаного. В зв'язку з цим в школі велика увага приділяється розвитку активності учнів, багато часу відводиться на невимушені бесіди вчителя з учнями, роботу з картами на уроках географії, драматизації на уроках історії та мови і літератури, постановці дослідів, самостійній роботі учнів, спеціальним іграм, груповій роботі над проектами.

Однак в цілому ефективність початкової школи невелика, результати її роботи не задовольняють педагогів і громадськість. Обсяг матеріалу, що вивчають діти на уроках, приблизно в 5 раз менше, ніж в школах України. Дітям рідко пояснюють новий матеріал, майже не задають домашніх завдань, не опитують. Причина цього явища в принципово іншому характері навчання. Вважається, що школа повинна дати завдання для роботи на уроці, пробудити інтерес до навчання, ознайомити з темою, а вчитись чи ні – вирішує сам учень. За знання учня відповідає не вчитель, а сам учень та його батьки. Такий підхід полегшує роботу вчителя, але значно знижує рівень знань учнів, адже лише незначна частина учнів наполегливо вчиться без постійного контролю з боку вчителя.

Середня освіта представлена трьома типами загальноосвітніх шкіл: середня граматична школа (навчання з 11 до 16 чи 18 років); середня технічна школа (з 11 до 16 чи 18 років); середня сучасна школа (з 11 до 16 років). Донедавна розподіл учнів по цим типам шкіл відбувався на основі тестів розумової обдарованості (IQ) та знань з англійської мови та арифметики. Близько 20% учнів направлялись до граматичних шкіл, близько 7% - до технічних шкіл, решта – до сучасних шкіл. З останньої чверті 20 століття розподіл учнів у переважній більшості початкових шкіл розподіл учнів став здійснюватись на основі тестів успішності і характеристики дирекції шкіл, яка складається на основі особових справ учнів.

Граматична школа. Метою граматичної школи є дати першокласну освіту інтелектуально обдарованим дітям і підготувати їх до вступу в університет. Назва збереглась з часів середньовіччя, коли одним з основних предметів була граматика латинської мови. Зараз близько 60% учнів навчаються у школі до 16-річного віку, закінчуючи 5-річний курс основних класів. Після складання екзаменів вони одержують атестат зрілості нижчого ступеня і йдуть працювати дрібними чиновниками, в сферу обслуговування, або продовжують навчання середніх спеціальних навчальних закладах чи в системі професійної освіти. Інші 40% учнів навчаються ще 2 роки і складають екзамени на підвищеному рівні для отримання атестату зрілості вищого ступеня, який дає право зайняти солідне місце чиновника чи вступити до університету. Спочатку до університетів зараховували без екзаменів, на основі конкурсу атестатів, але останнім часом в університетах з вступниками проводять співбесіди і екзамени.

В граматичних школах не існує єдиних навчальних планів і програм, але існують єдині екзаменаційні вимоги на атестат зрілості, які розробляються спеціальними екзаменаційними комітетами при університетах. Навчання в граматичних школах диференційоване, причому диференціація грає роль профорієнтації, готуючи учнів до вступу на певний факультет університету чи до іншої діяльності. Перші три роки курс майже однаковий для всіх і включає: релігію, англійську, французьку, латинську мови, математику, історію, географію, природознавство, музику, образотворче мистецтво, фізкультуру, домоводство (дівчата) і роботи по дереву і металу (хлопчики).

Після трьох років навчання учнів розподіляють по паралелях згідно їх успішності та побажань батьків. Сильні учні з здібностями до гуманітарних наук потрапляють у паралель “А”, сильні учні з здібностями до природничо-математичних наук – у паралель “В”. Слабші учні потрапляють в паралелі “С” і “Д”. В паралелях “С” і “Д” більшість загальноосвітніх предметів вивчається за скороченою програмою, багато часу приділяється вивченню практичних предметів (діловодство, стенографія). Саме з цих паралелей більшість учнів йде зі школи після 5 років навчання, причому багато з них не витримує екзаменів. В паралелі „А" скорочується кількість часу на природничі науки, а вивільнений час відводиться на вивчення другої іноземної мови – німецької, італійської, іспанської, російської (першою, обов'язковою іноземною мовою є французька). В паралелі “В” друга іноземна мова не вивчається, але збільшується кількість часу на природничі науки.

Після 4-о року навчання подальшу долю учнів вирішує спеціальна комісія, до якої входять вчителі, директор школи, представники органів освіти і батьків учнів. Комісія розподіляє, хто з учнів буде готуватись до вступу в університет, а хто ні. Слабо встигаючі учні комісію не проходять, їх доля вже вирішена. Протягом п'ятого року навчання програма ще глибше диференціюється. Протягом перших 5 років навчання особливих організаційних відмінностей від інших типів шкіл не існує. Лише створюються тимчасові групи з учнів різних паралелей для занять з певного предмету та проводяться різні позакласні заходи для врахування інтересів дітей.

Після 5 року учнів розподіляють між гуманітарним і природничо-математичним відділеннями (існують також практичні і загальні відділення для учнів, котрі не будуть вступати до університету). Учні вибирають предмети для вивчення, але лише в певних комбінаціях і за погодженням з вчителями. Обов'язковими предметами для всіх учнів є лише англійська мова, релігія і фізкультура. Кожен учень займається за індивідуальним розкладом. 2/3 навчального часу відводиться на заняття з 2-3 предметів за обраною спеціалізацією.

В останньому класі робота спрямовується на розвиток творчих здібностей учнів. Для цього створюються невеликі навчальні групи (4-8 учнів), запроваджується тьюторіальна система (учні закріплюються за спеціальними керівниками – тьюторами), широко практикується самостійна робота учнів, їм надаються можливості для експериментування.

В останні роки спеціалізацію починають запроваджувати після 16-річного віку, збільшується кількість альтернативних елективних курсів. Диференціація стає більш гнучкою, учням надається більш збалансована освіта.

Середня сучасна школа з 5-річним терміном навчання є найбільш масовою середньою школою в Англії. Метою школи є виховання в учнів соціально бажаних якостей і підготовка їх до життя. Порівняно з іншими школами мають найслабшу матеріальну базу, а число учнів у класі доходить до 40 (у граматичних не більше 30). На додачу до предметів початкової школи тут вивчають елементи геометрії і тригонометрії, загальне природознавство з елементами фізики і хімії, ручну працю та інші предмети практичного спрямування. Дівчата вивчають ще домоводство. Зараз приблизно в половині шкіл вивчається іноземна мова. Існує розподіл учнів на потоки. В потоці “А”, де збирають найсильніших учнів, навчання має академічний характер, в потоках “С” і “Д” з найслабшими учнями – практичний. Екзаменів не існує, учнів переводять з класу в клас на основі висновку вчителя і поточних оцінок, слабших учнів “скидають” у потоки “С” і “Д”. Саме ці школи дають найбільший відсоток учнів, що не витримали екзаменів на атестат зрілості.

Навчання будується на основі ідей педоцентризму. За учнями визнається лише конкретність сприймання, і виходячи з цього, пишуться програми, підручники і рекомендуються методи і форми навчання. Учням не подаються складні наукові теорії, теоретичний матеріал спрощений настільки, що стає примітивним. У навчанні непропорційне місце займає наочність. В потоках “С” і “Д” широко використовуються комплекси і проекти. Діти багато часу присвячують практичним заняттям: шиють, вишивають, в'яжуть, куховарять, тощо. Часто застосовується дальтон-план і бригадно-лабораторний метод навчання, в результаті чого діти глибоко вивчають певну тему навчального курсу і не одержують систематичних знань з предмету.

Для полегшення працевлаштування випускників в школах організовують різноманітні професійні курси, у старших класах учні вивчають основи техніки, основи сільського господарства, комерційну справу, стенографію, машинопис. Адміністрація школи займається професійною орієнтацією учнів, яка полягає в інформуванні їх про становище на ринку праці.

Останнім часом навчальні програми середніх сучасних шкіл зазнають помітних змін. Посилюється вивчення англійської мови і математики. В зміст навчання включаються останні досягнення природничих наук, хоча і в спрощеній формі. Фізика і хімія вивчаються або самостійно, або у вигляді інтегрованого курсу “Загальне природознавство”. Історія і географія вивчаються або як окремі предмети, або як інтегрований курс “суспільні науки”. З метою політичного виховання учнів став впроваджуватись новий предмет “Події дня”. Вивчення іноземної мови спрямовано на розвиток уміння спілкуватись і читання та написання нескладних текстів. Для підготовки учнів до роботи в сфері обслуговування багато уваги приділяється діловодству: складанню документів, довідок, офіційних паперів.

Середніх технічних шкіл (стали створюватись з 1944 р.) з терміном навчання 6-7 років в Англії небагато, але вони дуже цікаві. Один тип середньої технічної школи дає учням ґрунтовну професійну підготовку, готуючи їх безпосередньо до роботи або до продовження оволодіння професією на підприємстві. Учні вивчають математику, англійську мову і літературу, природознавство, суспільствознавство, малювання, фізкультуру, елементи історії і географії. Близько половини навчального часу проходить в добре оснащених майстернях технічних коледжів під керівництвом досвідчених інструкторів. Школи другого типу дають учням хорошу загальну і загальнотехнічну освіту, готуючи їх до продовження навчання в технічних навчальних закладах та університетах. В них учні вивчають загальноосвітні предмети (2/3 навчального часу) та спеціальні технічні дисципліни. Школи мають хорошу матеріальну базу. Диференціація навчання полягає в спеціалізації учнів з таких предметів, як техніка, комерційна справа, тощо. По закінченні учні складають екзамени на атестат зрілості звичайного і підвищеного рівня.

Об'єднані середні школи стали засновуватись з 1947 р. за ініціативою уряду лейбористів, які намагались ліквідувати нерівноцінні напрямки в освіті. Процес створення об'єднаних шкіл різних типів триває і досі. Найбільш поширеними є школи, що працюють за Лестерширським планом (створений у графстві Лестершир). Учні після початкової школи разом вчаться 3 роки, а потім переходять на відділення, аналогічні граматичній, середній технічній чи сучасній школі. В деяких школах замість постійних відділень створюють тимчасові навчальні групи з вивчення того чи іншого предмету.

Загальні риси англійських державних шкіл. Учнів не примушують навчатись, а надають для цього можливості. Домашні завдання часто не задаються. Стимулом до навчання є складання екзаменів по закінченні школи. Складати екзамени не обов'язково, але подальше життя сильно визначається наявністю атестату певного рівня. Школа намагається не принижувати гідність учня, тому популярним є не усне опитування, а письмові тести. Оцінка кожного учня повідомляється лише йому та його батькам.

Продовжуються спроби розробити і впровадити єдиний шкільний екзамен з правом вибору учнями складності рівня. При цьому сподіваються підвищити мотивацію учнів до навчання, полегшити учням перехід до інших шкіл при зміні місця проживання, врахувати вимоги країн “Спільного ринку” про уніфікацію шкільних свідоцтв.

Ведеться робота з обдарованими дітьми. Їх рано виявляють при тестуванні. Небагатим сім'ям виплачують допомогу, щоб обдаровані діти могли вчитись у приватних школах. Для обдарованих дітей застосовують індивідуальний підхід у навчанні, створюють спеціальні міжшкільні курси, дозволяють прискорене проходження навчання в цілому чи вивчення окремих предметів, застосовують дослідницьке і проблемне навчання, метод проектів, конкурси і олімпіади.

Трудове навчання у вигляді уроків праці займає 5-8% часу для дітей у віці 5-14 років. Основна увага приділяється засвоєнню навичок ремісничої праці, особливо в роботі з деревом і металом, що потім перевіряється під час екзаменів. Останнім часом на уроках праці стали приділяти увагу виконанню проектів, практиці учнів на виробництві, в торгівлі, сфері обслуговування, адміністративних установах.

Навчання в приватних школах охоплює 10-12% дітей шкільного віку. Приватні школи відрізняються якістю навчання і платою за нього (є і безкоштовні). Вершиною приватних шкіл є середні школи інтернатного типу – суспільні школи (“паблик скулз”). У них навчається біля 3% дітей, незважаючи на високу плату за навчання, яка рівняється середньому доходу некваліфікованого робітника. Самі відомі з них – Вінчестер, Ітон, Шрусбері, Харроу, Регбі, Вестмінстер (в Англії є поняття “стара шкільна краватка”, яка показує, що її власник закінчив певну приватну школу. Інші випускники цієї школи за традиціями протегують своїм молодшим колегам, що стає запорукою успішної кар'єри. Саме цим і пояснюється шалена популярність і престиж паблік скулз.) Ці школи готують майбутніх державних діячів, політиків, дипломатів, вищих державних службовців (після продовження навчання в університетах Кембриджа чи Оксфорда). Завдяки великим коштам школи мають зручні приміщення, обладнання, бібліотеки, наймають кращих вчителів. Число учнів у класі – не більше 20.

Щоб відповідати рівню паблік скулз, їх майбутні учні з 7 (9) до 13 років навчаються у дорогих приватних підготовчих школах. У 13 років за умови успішної здачі вступного екзамену учні вступають до паблік скулз, де навчаються протягом 5 років, до досягнення 18-річного віку. Для кращої підготовки до вступу в університет у школі можна додатково залишитись на 1-2 роки. Учня переводять до наступного класу незалежно від календарних термінів, коли він досягне необхідного для навчання рівня підготовки. В цілому програма паблік скулз близька до програми граматичних шкіл. Зміст навчальних планів і програм передбачає диференціацію навчання на основі вимог університетів. Розклад занять передбачає чергування класних занять і самостійної роботи учнів, якій надається переважне значення. Вчитель одночасно виступає в ролі вчителя-предметника і тьютора, керівника самостійної роботи 10-20 учнів. При вивченні предметів гуманітарного циклу основне місце займає самостійна робота з книгами та періодикою. При вивченні предметів природничого циклу вирішальна роль відводиться спостереженню і експерименту.

Паблік скулз робить унікальними не система навчання, а система виховання. Недаремно ці школи називають “фабриками джентльменів”. Основою виховання є християнська релігія, з якою учні щоденно зустрічаються у вигляді молитов, співі гімнів, виконанні обрядів, сповіді. Учні школи організуються в “доми”, що являють собою різновікові колективи з приблизно 50 учнів. В складі “дому” учень харчується, спить, вчить уроки, відпочиває, розважається, бере участь у спортивних іграх, змаганнях, конкурсах. Керівниками “домів” призначаються кращі вчителі. Для організації різноманітного життя учнів використовується система префектів, котрі призначаються чи обираються з учнів старших класів. Система префектів фактично є органом самоврядування учнів. У вихованні велике значення мають організовані спортивні ігри. Англійські педагоги вважають, що в ході командних спортивних ігор діти звикають управляти собою, діяти справедливо, підкорятись дисципліні. Разом з учнями займаються спортом і вчителі, що сприяє їх зближенню з учнями. В паблік скулз бути капітаном спортивної команди має більш важливе значення для подальшої кар'єри, ніж успішне навчання. В школах велике значення мають традиції. Старанно зберігаються шкільне приміщення і меблі, традиційний одяг, учнівські журнали, культивується заняття традиційними видами спорту. Захоплення традиціями інколи доходить до смішного: в багатьох школах спальні учнів традиційно не опалюються, а учні миються лише холодною водою.

Система педагогічної освіти. Вчителів для початкових і середніх сучасних шкіл готують педагогічні коледжі з трирічним терміном навчання, більшість з яких є інтернатами з чітким режимом. Формально ці коледжі дають вищу освіту, але для вступу до них на основі конкурсу атестатів достатньо лише свідоцтва про закінчення 5 класів граматичної школи. З абітурієнтами проводять лише співбесіду, виявляючи їх схильність до педагогічної роботи. Коледжі готують студентів або до викладання всіх предметів в початковій школі, або до роботи з дітьми певного віку в середній сучасній школі, або до викладання певного циклу предметів в середній сучасній школі. Навчання у всіх коледжах, державних і приватних, безкоштовне. Ті студенти, які одержували стипендію і безкоштовно забезпечувались гуртожитком і харчуванням, повинні за розподілом відпрацювати певний час в державній школі, решта студентів вільні у виборі місця роботи.

Навчання в коледжах відбувається за 4 напрямками. Перший – наукова освіта, один-два курси з числа академічних дисциплін, що вивчаються майже за університетськими програмами. На це відводиться близько 30 % навчального часу. Другий – обов'язкові загальноосвітні курси рідної мови і культури, на які відводиться близько 20% часу. Третій – професійні курси. Це кілька предметів шкільного курсу, до викладання яких студент готується, і які є дещо розширеним повторенням шкільних предметів. Четвертий – педагогічні дисципліни, куди входить педагогіка, психологія, шкільна гігієна і шкільні методики викладання, на які відводиться близько 25% часу. Педпрактика триває 14-16 тижнів, розділених на 2-3 періоди, (15% навчального часу) з відривом від занять. Під час практики студенти допомагають вчителям в класній та позакласній роботі і беруть участь в усьому житті школи. Студенти працюють самостійно, за тьюторіальної системою, об'єднуючись у групи по 8-10 чоловік довкола керівника. На кожній тижневій зустрічі з тьютором студенти обговорюють 2-3 студентські роботи. В Англії вважають, що таким шляхом у майбутніх вчителів виховується уміння самостійно планувати свій час, шукати підходи до роботи в школі. Сказане в основному стосується коледжів загального профілю, які готують вчителів до роботи з певним віком дітей.

В коледжах, що готують до діяльності вчителя-предметника, є деякі відмінності. В них глибший рівень спеціалізації з основних предметів. Для найбільш здібних студентів з 1968 р. ввели додатковий, четвертий рік навчання, і ці випускники отримують ступінь бакалавра. Далі всі випускники проходять річне стажування за місцем роботи під наглядом інспекторів Міністерства Освіти та місцевих органів, котрі наприкінці року роблять висновок, чи дана людина має право займатись педагогічною роботою.

Повсякденний контроль за роботою вчителів і роботу з підвищення їх кваліфікації здійснюють педагогічні інституті, що створюються при університетах.

В університетах готують викладачів повних середніх шкіл. Перші три роки студенти вчаться за профілем певного факультету і одержують вчений ступінь бакалавра, а потім проходять професійно-педагогічну підготовку на однорічному педагогічному відділенні. В рамках педагогічної спеціалізації студенти вивчають: обов'язкові педагогічні і психологічні дисципліни; часткові методики з профілюючого і двох споріднених предметів; один-два додаткові курси за вибором – мистецтво і ремесла, музика, література, фізкультура, методика організації драматичних вистав, тощо.

Останнім часом для студентів збільшується період неперервної педагогічної практики – в коледжах до 9 тижнів, в університетах – до семестру. При цьому за педпрактику відповідає один з викладачів, але реально роботою студента чи групою керує тьютор з числа шкільних вчителів. При цьому викладачі працюють переважно з шкільними тьюторами, епізодично відвідуючи школу і аналізуючи звіти студентів за педпрактику. Роботу керівників практики утруднює те, що студентів переважно розподіляють по одному на школу. Якщо керівник не оцінює педпрактику студента позитивно, то інший викладач має відвідати студента в школі і зробити свій висновок. Для слабких студентів практика може бути продовжена рішенням кафедри на три тижні протягом вересня, під час університетських канікул.

В Англії вчителі з університетською підготовкою мають кращі можливості для працевлаштування, вищі престиж і заробітну плату, ніж випускники педагогічних коледжів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. Кравець В. П. Зарубіжна школа і педагогіка 20 століття. Тернопіль, 1996. – 290 с. Ст.. 150-177.