Причини порушення зору

Свідчення про відсоток сліпих дітей у світі обмежені. Дані про сліпих у Європі дозволяють припустити, що зір відсутній у 2-3 дітей на кожні 10 тисяч. За існуючими оцінками, у Латинській Америці цей показник складає 4-6 дітей на 10 тисяч, а в районах Азії та Африки – 9-11 дітей. Використовуючи ці цифри, можна припустити, що у світі 1 500 тисяч сліпих дітей. Близько 85 % мешкають в Азії та Африці, що відображає як високу розповсюдженість в цих регіонах, так і наявність великої кількості дитячого населення. За існуючими даними близько 500 тисяч дітей на рік втрачають зір від різних захворювань. Від цього числа до 60 % дітей вмирає протягом року після втрати зору, оскільки більшість захворювань, які призводять до сліпоти у дитячому віці, асоціюються також з високим рівнем смертності.

Аналіз спеціальної літератури дозволяє порушення зору умовно розділити на глибокі і неглибокі. Г.В. Никуліна (2002) пропонує наступну класифікацію: до глибоких відносяться порушення зору, які пов’язані із значним зниженням таких найважливіших функцій, як гострота зору і (або) поле зору, що має яскраво виражену органічну зорову депривацію. Залежно від глибини та ступеня порушень функцій, які перераховані, може наступити сліпота або слабозорість. До неглибоких зорових порушень відносяться порушення окорухових функцій (косоокість, ністагм); порушення розрізнення кольору (дальтонізм, дихромазія); порушення характеру зору (порушення бінокулярного зору); порушення гостроти зору, які пов’язані з розладами оптичних механізмів зору (міопія, гіперметропія, астигматизм, амбліопія).

Серед найхарактерних порушень зору у дітей шкільного віку можна виділити:

Короткозорість (міопія) характеризується недоліком заломлюючої сили ока, у результаті якого діти погано бачать предмети, дії, які віддалені а також те, що написане на класній дошці. При читанні учні наближають книгу до очей, сильно схиляють голову під час письма, прищулюють очі при розгляді предметів – це перші ознаки розвитку міопії. Зорові можливості дітей з міопією при роботі поблизу відносно великі. Розрізняють три ступені міопії: слабкий ступінь – до 3 D; середня – від 3 до 6 D; високий ступінь – понад 6 D. При високому ступені міопії спостерігається відшарування сітчастої оболонки ока. Часто причиною відшарування сітківки є травма, надмірне фізичне навантаження, струс тіла і ін.

Далекозорість (гіперметропія) характеризується тим, що фокус паралельних променів після їх заломлення в оці опиняється лежачим позаду сітківки. У новонароджених очі, як правило, далекозорі. В результаті зростання ока розмір очного яблука збільшується, і до 10 років очі стають відповідними, а якщо розвиток ока відстає, то він стає далекозорим. При цьому функціональні можливості зорової системи при роботі поблизу гірші, ніж у короткозорих. Далекозорим дітям доводиться надмірно напружувати свій апарат акомодації, напружена зорова робота викликає у них зорове стомлення, яке виявляється у вигляді головного болю, важкості в очах, у області лобу, а іноді в запамороченні, букви при читанні зливаються, стають неясними. Всі ці явища обумовлені перевтомою війкового м’язу.

Розрізняють три ступені далекозорості: слабкий ступінь – до 3 D, середня – від 3 до 6 D, висока – більше 6 D. Гострота зору при слабкому та середньому ступені у більшості випадків буває нормальною. Але при високому ступені далекозорості у дітей наголошується поганий зір як вдалину, так і поблизу, зіниця звужена, розміри ока зменшені. При високому ступені далекозорості часто розвивається косоокість, що сходиться. Далекозорість коригується оптичними лінзами.

Косоокість характеризується відхиленням одного з очей від загальної точки фіксації. У цих дітей спостерігається периферичний зір, зниження гостроти зору ока, яке косить, значно знижена або порушена сприйнятливість предметів двома очима таі здатність зливати їх зображення в єдиний зоровий образ. Прийнято розрізняти співдружню та паралітичну косоокість. При співдружній косоокості рухливість очних яблук не обмежена. Цей вид косоокості зустрічається значно частіше, ніж паралітичний. Вона може бути постійною або періодичною, сходитись (очне яблуко відхилено до носу), розходитись (очне яблуко відхилено до скроні), однобічним (монокулярним), перемінним (відхиляється поперемінно то одне, то інше око). Співдружня косоокість з’являється у більшості випадків у віці від двох до чотирьох років.

Паралітична косоокість обумовлена паралічем або парезом однієї або декількох окорухових м’язів. Вона характеризується обмеженням або відсутністю рухливості ока, який косить, у бік паралізованого м’яза.

Астигматизм – поєднання в одному оці різних видів рефракцій або різних ступенів рефракції одного виду. Симптоми астигматизму: виражені явища зорового стомлення, головні болі, рідше – хронічне запалення країв вік. Причинами розвитку астигматизму можуть бути: поранення ока, оперативні втручання на очному яблуці, хвороби рогівки.

Око людини має два окових взаємно перпендикулярних меридіана: з найбільшою здатністю до заломлювання і з якнайменшою здатністю до заломлювання. За силою заломлення впродовж меридіану розрізняють: а) правильний астигматизм – має однакову заломлюючу силу впродовж всього меридіану, у більшості випадків – це вроджена або спадкова патологія; б) неправильний астигматизм – розвивається за рахунок причин, які перераховані вище, характеризується змінами на різних відрізках одного меридіану, практично не піддається корекції.

Відомі три види правильного астигматизму: простій – поєднання нормального зору в одному меридіані з аномалією рефракції (міопія, гіперметропія) в іншому меридіані; складний – наявність в обох меридіанах рефракції одного характеру (міопія або гіперметропія), але різного ступеня; змішаний –поєднання міопії в одному меридіані з гіперметропією в іншому. Розрізняють також астигматизм: слабкого ступеня – до 3 D; середнього ступеня – від 3 до 6 D; високого ступеня – більше 6 D.

Ністагм (тремтіння очей) – мимовільні коливальні рухи очних яблук. За напрямом він може бути горизонтальним, вертикальним і обертальним; за виглядом – маятникоподібний, поштовхоподібний та змішаний. Причини виникнення ністагму: ураження таких ділянок мозку, як мозочок, гіпофіз, довгастий мозок та ін. Ністагм, як правило, не доставляє занепокоєння дітям, але вони випробовують нечіткість сприйняття навіть при достатньо високій гостроті зору, слабкість зору, яка погано піддається виправленню. Терапія ністагму здійснюється за допомогою корекції окулярами (за наявності аномалій рефракції), медикаментозного лікування, яке може призвести до часткового зниження амплітуди ністагму, підвищення зорових функцій.

Амбліопія – зниження зору без видимих причин, яке виражається у зниженні гостроти центрального зору. Часто виникає унаслідок вимушеної бездіяльності ока при косоокості та порушенні бінокулярного зору. При амбліопії не спостерігаються органічні порушення, проте в деяких випадках вона може призвести до амоврозу (повній сліпоті).

У незрячих дітей найчастіше зустрічаються часткова атрофія зорового нерву або повна атрофія зорового нерву.

Катаракта – помутніння кришталика ока, що призводить до значного зниження гостроти зору.

Глаукома – підвищення внутрішньоочного тиску, який, у свою чергу, призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску.

Ретролентальна фіброплазія – захворювання, при якому за кришталиком утворюється щільна мембрана із сполучної тканини та сітківки, яка відшаровується, у результаті токсичної дії 80-100% кисню, який дають недоношеним дітям, що викликає часткове або повне відшарування сітківки. Найчастіше ретролентальна фіброплазія закінчується сліпотою. Це захворювання на сучасному етапі займає друге місце із загального числа очних захворювань у дітей.

У незрячих дітей також наголошуються такі порушення зору, як зниження функцій зорового аналізатора, ураження органу зору або ока в цілому, пухлини мозку або ока (ретинобластома) та ін.

Вчителю, вихователю, батькам необхідно уявляти як бачать діти з різними порушеннями зору (рис. 2 – 5).

Рис. 2. Межі поля зору у нормі Рис. 3. Зір у нормі

Рис. 3. Порушення нижньої половини поля зору.

Рис. 4. Так бачить людина, яка Рис. 5. Так бачить людина

страждає на катаракту з відшаруванням сітківки

Порушення зору в людей залежить від сили хворобливих факторів, які впливають на різні відділи зорового аналізатора. Причини, які викликають порушення зорового аналізатора розподіляють на вроджені та набуті.

Вроджене порушення зорового аналізатора може бути викликане у період ембріонального розвитку (токсоплазмоз та інші інфекції, запальні процеси, порушення обміну речовин та ін.) або генетичних факторів (спадкова передача деяких дефектів зору). До аномалій розвитку спадкового походження відноситься мікрофтальм – груба структурна зміна ока, яке характеризується зменшенням розмірів одного або обох очей у різних ступенях виразності та значним зниженням зору. У виняткових випадках зустрічається анофтальм – вроджена відсутність очей. Найбільш розповсюдженою формою вродженої зміни органу зору є катаракта. До вроджених захворювань відноситься пігментна дистрофія (дегенерація) сітківки, яка характеризується звуженням поля зору до повної його втрати, та астигматизм.

Інколи зустрічаються порушення зору, які обумовлені вродженими доброякісними мозковими пухлинами. Симптоми цього захворювання виявляються не відразу, а лише на певному етапі розвитку. Зір поступово знижується, причому цей стан може супроводжуватися підвищеною втомою та головним болем. У цьому випадку необхідне оперативне втручання.

Також небезпечними є тяжкі захворювання матері під час вагітності, особливо на ранніх етапах, коли у плоду формуються органи зору.

Набуті зорові аномалії можуть бути викликані: внутрішньочерепні та внутрішньоочні крововиливи, травми голови, внаслідок ускладнених пологів, різноманітні травматичні пошкодження мозку (удари або поранення голови) та очей у післяпологовий період можуть привести до порушення зору. Набута катаракта нерідко буває травматичного походження. Тяжким захворюванням є глаукома, яка призводить до втрати зору; атрофія зорового нерву – захворювання, яке характеризується порушенням зв’язку між сітківкою ока і зоровими центрами; захворювання центральної нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт).

Ускладнює наслідки багатьох аномалій прогресуючий характер зорового аналізатора. До прогресуючих порушень зору відносяться і такі види порушень заломлюючої здатності ока, як короткозорість або далекозорість, які обумовлюють значне зниження зору.

Далекозорість зустрічається у дітей значно рідше, ніж короткозорість. Кількість дітей з короткозорістю має тенденцію до збільшення. Це звичайно відбувається при порушенні санітарно-гігієнічних норм навчального процесу (недостатнє освітлення, перевантаження зорового аналізатора). Під час прогресуючої короткозорості погіршується зір і загальний стан організму (наприклад, послаблення опорного-рухового апарату).

До непрогресуючих дефектів зорового аналізатора відносять деякі вроджені вади (астигматизм, катаракта). Причинами цих дефектів можуть стати також наслідки захворювань і очних операцій.

Основні причини дитячої сліпоти визначаються, головним чином, рівнем соціально-економічного розвитку країни і можливостями профілактичних та лікувальних засобів.

У розвинутих країнах основними причинами є захворювання сітківки ока, зорового нерву та збільшення відрізків зорового шляху в результаті генетичних факторів та інші. Випадки катаракти складають приблизно 10%, і дуже мало випадків помутніння рогівки. Основні причини сліпоти у дітей з часом змінюються. Із зміною соціально-економічного рівня країн змінюються і основні причини сліпоти у дітей, тому необхідно спостерігати за причинами дитячої сліпоти і виробити відповідні плани терапевтичних заходів.

Доведено, що чим раніше здійснюється належне медичне втручання і спеціальний корекційно-виховний вплив, тим вони ефективніші.

Питання та завдання для контролю

1. Дайте визначення понять „глухі”, „слабочуючі”, „пізнооглухлі”.

2. Порівняйте особливості розвитку глухої, пізнооглухлої і слабочуючої дитини. Назвіть загальні і своєрідні риси розвитку цих категорій дітей.

3. Охарактеризуйте критерії, які використовують при визначенні ступеня порушення слуху.

4. Визначте особливості мовлення глухих і слабочуючих дітей.

5. Перерахуйте основні причини порушення слуху.

6. Дайте психолого-педагогічну характеристику дітей з порушенням зору.

7. Обґрунтуйте вплив глибоких порушень зору на особливості психічного розвитку дитини.

8. Обґрунтуйте роль зорового аналізатору у психічному та фізичному розвитку дитини.

9. Визначте причини порушення зорової функції.

10. Розкрийте шляхи соціальної адаптації дітей з порушеннями аналізаторів.

Література

1. Боскис Р.М. Учителю о детях с нарушениями слуха: Книга для учителя. – 2-е изд., испр. – М.: Просвещение, 1988. – 125 с.

2. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения: Учеб. для ВУЗов. – М.: Владос, 2000. – 200 с.

3. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. – 139 с.

4. Демирчоглян Г.Г. Как сохранить и улучшить зрение. – Донецк, 1997. – 187 с.

5. Земцова М.И. Учителю о детях с нарушениями зрения. – М., 1973. – 157 с.

6. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с.

7. Литвак А.Г. Психология слепих и слабовидящих. – СПб., 1998. – 217 с.

8. Нейман Л.В. Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи: Учеб. пособие для дефектол. фак. пед. ин-тов. – 4-е изд; доп. – М.: Просвещение, 1977. – 176 с.

9. Солнцева Л.И. Развитие компенсаторных процессов у слепых детей дошкольного возраста. – М., 1980. – 187 с.

10. Стернина Э.М. Теория и методика воспитания слепых и слабовидящих детей: Учебное пособие. – Л., 1980. – 250 с.

11. Сурдопедагогика: Учеб. пособие для студ. дефектол. фак. пед. ин-тов /Л.В. Андреева, К.А. Волков, Т.А. Григорьева и др.; Под ред. М.И. Никитиной. – М.: Просвещение, 1989. – 384 с.

12. Український дефектологічний словник /Л.В. Вавіна, А.М. Висоцька, В.В. Засенко та ін.; За ред. В.І. Бондаря. – К: Милосердя України, 2001. – 211 с.