Ознаки соціальних систем

1. Конкретна загальна мета всієї сукупності елементів системи.

2. Підпорядкування завдань кожного елементу загальній меті си­стеми.

3. Усвідомлення і узгодження кожним елементом системи своїх задач для досягнення спільної мети.

4. Виконання кожним елементом функцій, які витікають із загальної мети системи.

5. Взаємодія між елементами системи в процесі узгодження та досяг­нення спільної мети.

6. Наявність органу управління системою.

7. Обов'язковість зв'язків системи між оточуючими системами та системами вищого порядку.

Всі системи мають організаційну структуру та характерні для них властивості.

До структури соціальної системи належать:

—об'єкти (суб'єкти) — частини або елементи;

—атрибути (властивості складових елементів);

—взаємодії, що об'єднують систему у єдине ціле;

—наявність ієрархії рівнів. Властивості соціальних систем:

— цілісність — внутрішня єдність компонентів, які її складають;

— сумісність з іншими системами;

— стабільність — стійкість зворотних зв'язків;

— адаптивність — реакція на зовнішнє середовище;

— здатність до самовдосконалення.

Закони розвитку соціальних систем

1. Закон досягнення мети. Забезпечує перехід системи до іншого стану або її перетворення у іншу систему.

2. Закон відхилення революції. Забезпечує стабільність існування системи, збереження системи від руйнації.

3. Закон еволюційного поштовху. Являє собою зусилля ефективного та прискореного розвитку системи.

4. Закон домінування асиметрії. Забезпечує стабільність та виживання в несприятливих умовах переходу до іншої спрямованості.

5. Закон критичної маси органу управління. Критична маса органу управління повинна бути не менш як на два порядки менше маси керованої системи.

Характеристики великих систем (за А. Большаковим) [3]

1. Неаддитивність означає, що ефективність діяльності системи коливається у часі, не завжди дорівнює алгебраїчній сумі ефектів частин, які до неї входять.

2. Емерджентність означає Неспівпадання цілей організації та цілей її складових систем.

3. Синергічність означає однонаправленість дій, інтеграцію зусиль в системі, що призводить до збільшення результативності діяль­ності.

4. Мультиплікативність буває позитивною та негативною і означає керовані дії або стихійні процеси, спрямовані на збільшення ефек­тивності системи.

Реконструкція системи (+) — ускладнення організаційної структу­ри (—) — удосконалення управлінського апарату (+) — бюрократичні зволікання (—).

5. Стійкість (стабільність) забезпечується ускладненням або спро­щенням організаційної системи.

6. Адаптивність означає здатність пристосовуватись до нових умов зовнішнього середовища.

7. Централізованість (керованість) означає управління із певного центру, коли усі складові системи керуються цими командами.

8. Відокремленість означає прагнення системи до ізольованості, авто­номності.

9. Сумісність слід розуміти як взаємопристосування частин системи.
10. Встановлення зворотного зв'язку означає те, що інформація, ресурси

з виходу системи після аналітичної обробки знову попадають на вхід цієї ж системи.

Навчальний заклад як соціально-педагогічна система

Навчальний заклад — це соціальна та педагогічна система.

Педагогічна система визначається як певна сукупність взає­мопов'язаних структурних та функціональних компонентів, які підпо­рядковані цілям освіти, виховання та навчання підростаючого покоління (Н. В. Кузьміна).

Місце педагогічної системи в класифікаційній таблиці систем на різній основі {таблиця 3).

Таблиця З

Класифікація систем за різними ознаками

Продовження табл. З

Показники належності навчального закладу до соціальних систем

(за Ю. А. Конаржевським):

1. Сукупність елементів (склад). Елемент — це мінімальна структурно-утворююча одиниця системи, яка має межу подільності та наділена функціональною та структурною своєрідністю.

2. Характер зв'язку та взаємодії елементів (структура): динамічний.

3. Певний рівень цілісності характеризується наявністю загальної структури, що об'єднує всі елементи системи. Про цілісність свід­чить наявність інтегративних якостей, які є результатом взаємодії елементів і відсутні у окремо взятого елемента.

4. Ієрархічність як засіб організації вертикальної супідрядності еле­ментів системи, що характеризуються правом втручання підсистем і рівнів вищого рівня в процеси підсистем та рівнів нижчого рів­ня.

5. Взаємодія системи із зовнішнім середовищем. Розвиток системи «навчальний заклад» обмежений цілями і завданнями, визначени­ми зовнішнім середовищем. Проте керована зовні, вона відбиває зовнішній вплив шляхом самоуправління, здатна переборювати впливи. У взаємодії із зовнішнім середовищем проявляє адаптив-ність.

6. Цілеспрямованість, що передбачає наступні процеси:

• цілепокладання (формування мети та її розгортання);

• цілездійснення (діяльність щодо досягнення запрограмованих цілей);

• цілеспрямування (регулювання діяльності відповідно до мети).

Навчальний заклад як система:

1. Це цілеспрямована, самокерована цілісність закономірно пов'язаних між собою компонентів, які сприяють одержанню інтегрального результату при виконанні своїх функцій, пов'язана із зовнішнім середовищем і спрямована на формування особистості, здатної жити і працювати в конкретному суспільстві.

2. Це соціально зумовлена цілісність активно взаємодіючих учас­ників педагогічного процесу, духовних і матеріальних факторів, спрямованих на формування особистості, здатної до саморозвитку (самовдосконалення) і розвитку оточуючої дійсності. Компоненти педагогічної системи повинні бути необхідні та достатні

для її оптимального функціонування.