До теми „Валентність в синтаксичній синоніміці і синтаксичній

деривації"

Фрагмент заняття гуртка знавців української мови. Тема: "Валентність у системі синтаксичної синонімії".

Мета: пояснити поняття "валентність" і "синтаксичні синоніми", познайомити з видами варіантів синтаксем, навчити серед речень знаходити синтаксичні синоніми, добирати синтаксичні синоніми до поданих речень, виховувати любов до рідного слова.

План.

1. Поняття валентності.

2. Історія дослідження її та напрями розвитку теорії.

3. Семантичні варіанти синтаксем.

3.1. Суб'єктивні синтаксеми:

а) суб'єкт дії;

б) суб'єкт процесу;

в) суб'єкт стану;

г) суб'єкт локативного стану;

3.2. Інструментальні синтаксеми;

3.3. Локативні синтаксеми.

4. Морфологічні варіанти синтаксем.

5. Ознаки синтаксичних синонімів.

Серед поданих речень знайти синтаксичні синоніми: а) Вітер гілочку колише. → Гілочка колишиться вітром. б) Повість написана письменником. → Письменник написав повість.

в) Я не хочу до вас. - Мені не хочеться до вас.

г) Федориха не вірила. - Федорисі не віршося.

ґ) Гостей зібралося! - Гості зібралися. - Багато гостей зібралося.

д) Спів радував нас. - Ми раділи, бо співали.

е) Я розповідав, що друзі зустрілися. - Я розповідав про зустріч друзів.

с) Вона з ним зустрілася. - Вона зустрілася з ним.

ж) Мати купила хліб. - Мати купила хліба.

з) Чумаки привезли солі. - Чумаки привезли сіль.

До поданих речень дібрати синтаксичні синоніми:

Мати докоряла йому (Мати докоряла його).

Зіграв для діда прелюдію осені (Зіграв дідові прелюдію осені).

Тягнути на крючку (Тягнути крючком).

Мати терла хрін на терці (Мати терла хрін об терку).

Батько передав гроші сином (Батько передав гроші через сина).

Тополі були при дорозі (Тополі були біля дороги).

Вулицями містечка рухалися війська (По вулицях містечка рухалися війська).

Специфіка опрацювання синтаксичних синонімів у шкільному курсі української мови. Програма орієнтує вчителів на те, щоб робота над усіма розділами й темами була пройнята ідеєю розвитку мовлення учнів. До вибору лексичних засобів учнів привчають, практикуючи різноманітні вправи з синонімами, антонімами, фразеологізмами. Якщо з переносним вживанням слів школярі знайомляться при вивченні мови художніх творів, то на стилістичні можливості граматики, на граматичну синоніміку звертається значно менше уваги.

Аналіз учнівського мовлення, передусім мовлення творчих письмових робіт, показує, що значне місце серед мовленнєвих недоліків посідають граматика стилістичної помилки, зумовлені нерозумінням смислових та стилістичних особливостей виражальних засобів, недостатніми практичними навичками утворення та вживання граматичних форм і конструкцій.

Особливо виразно про цей зв'язок говорять помилки, зумовлені невдалим вибором цілком правильних з граматичного погляду одиниць: *Пузир годує робітників хлібом, який твердий, як камінь. *Для мене особливо подобається благородство героя.

Змішування семантичне близьких граматичних конструкцій призводить до пунктуаційних помилок: *Кармелюк - був протестант проти гноблення. *Мені, здасться, цей виступ був найкращим.

А коли таких помилок і недоречностей у мовленні учнів немає, воно все ж далеке від досконалості. Кожне речення буває бездоганним, а загалом усна чи письмова розповідь виходить невиразна, бліда: Чоловік Докії недовго воював. Він повернувся незабаром додому, але він був калікою. За участь у погромі панського мастку його заслали в Сибір. Докія знову залишилася сама. Вона тяжко бідувала з малими дітьми.

У цьому творі - жодної помилки, правильно передано сюжет поеми, немає логічних недоречностей. А все ж читати твір важко, неприємно: у ньому не видно й сліду живої думки, авторського почуття, схвильованості.

Учні здебільшого вживають лише добре відомі, нескладні за структурою речення. Це переконує в тому, як важливо знайомити учнів з синонімічними засобами, привчати їх до використання всіх багатств мови у власній мовленнєвій практиці.

Саме тому багато уваги в граматико-стилістичній роботі в школі приділяється вивченню граматичної синоніміки. Ще О.М.Пєшковський та Л.В.Щерба рекомендували цікавий прийом „стилістичного експерименту" - заміни окремих компонентів тексту з наступним аналізом зумовлених нею змін у змісті і стилістичному забарвленні висловлення, підкреслюючи, що така робота розвиває учня, допомагає добре оволодіти стилем.

Ряд лінгвістів і методистів присвятили свої праці вивченню граматичної синонімії у школі. Але докорінну зміну у це питання внесла нова навчальна програма з мови, в якій аспектам граматичної стилістики приділена значна увага, зокрема особливостям:

• синоніміки типів простого речення, підрядних речень та відокремлених членів речення;

• синоніміки прямої та непрямої мови, сполучникових та безсполучникових складних речень;

• синоніміки часових і способових форм дієслова, повних та коротких прикметників, відмінкових конструкцій іменників.

Усі ці теми сприяють глибокому усвідомленню програмового матеріалу і зіставлення синонімічних форм. У новій ггрограмі звернено достатню увагу і на стилістичне забарвлення зв'язних повідомлень (художній опис у порівнянні з діловим), на вміння перефразувати текст (заміна діалога розповіддю), на вироблення навичок роботи з чернеткою і попередження стилістичних помилок.

Позитивну роль у цьому плані відіграють факультативні заняття та робота гуртків з української мови, які передбачають поглиблення вивченого учнями, що цікавляться мовою, специфікою практичної синтаксичної стилістики.

Найбільшої ефективності вивчення граматичної синонімії набуває при зіставленні синонімічних граматичних конструкцій, тобто виконання учнями вправ на зіставлення. Зіставлення синонімічних варіантів можна проводити при вивченні будь-якого розділу програми. Переважно, ця робота поєднується з аналізом окремих граматичних тем, з граматичним розбором, з опрацюванням орфографії та пунктуації, з інтонаційним аналізом.

Синонімічні варіанти можуть бути використані на будь-якому етапі уроку, але в окремих випадках такому зіставленню може бути присвячений цілий урок (пряма і непряма мова, безсполучникові складні речення і їх синоніми).

Опрацювання граматичної синоніміки не повинно поставати якимсь епізодом, а являти собою невід'ємну складову частину усієї системи роботи на уроках мови.

Література:

1. Бєляєв О.М. Українська мова. Підр. для 7 класу шкіл з російською мовою навчання. – К.: Освіта, 1998.

2. Бєляєв О.М. Методика вивчення української мови в школі. – К.:Рад. шк., 1987.

3. Мельничайко В.Я. Граматичні синоніми на уроках української мови. – К.: Радянська школа, 1978.

4. Олійник О. Світ українського слова. – К.: Хрещатик, 1994.

5. Ткачук Т.П. Зошит з української мови. 7 клас. Донецьк, 2001.

6. Юшук И.Ф. Я учу украинский язык. – К.: Радянська школа, 1991.