Проблеми синтаксичної деривації та синтаксичної синоніміки на сторінках часопису "Мовознавство"

З-поміж досліджень, з проблем синтаксичної деривації, уміщених на сторінках часопису „Мовознавство", варто зупинитися на статті В.І.Кононенка „Про синоніміку безприсудкових конструкцій з порівняльним сполучником „как" у сучасній російській мові" та на статті І.Р.Вихованця „Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації".

У статті В.І.Кононенка „Про синоніміку безприсудкових конструкцій з порівняльним сполучником "как" у сучасній російській мові" розглядається синоніміка безприсудкових порівняльних і порівняльно-зіставних структур з іменником у називному відмінку, що приєднуються до дієслова-присудка за допомогою сполучника „как". З метою встановлення синонімічних зв'язків були піддані трансформації 300 сполучень дієслова з порівняльним зворотом і 70 сполучень з порівняльно-зіставною конструкцією.

Вивчення припустимих трансформацій для структур образного порівняння дозволило лінгвісту виділити такі основні підкласи: 1) підклас, що трансформується в модель,Д + будто славно, точно, как бьі та ін.) + їм. наз.": горят, как маяк- горят, будто маяк; 2) підклас, що трансформується в модель,Д + подобно+ ім. дав. ": вертишся, как щепка (К.Паустовський) - вертится подобно щепке\ 3) підклас, що трансформується в модель ,Д + ім. орудн.", напр.: горели, как звездьі - горели звездами; 4) підклас, що трансформується в модель ,Д + присл.": гнут, как медведь (О.Твардовський) - гнут по-медвежьи.

В.І.Кононенко зазначає, що трансформація неможлива для структур, яким притаманні ознаки фразеологізмів: "побледнел, как смерть" (С.Антонов), "работал, как часьі" (С.Славич), "покраснел, как рак" (В.Фролов). Автор приділяє увагу і порівняльним зворотам, що входять до вільних сполучень слів. Ці звороти одночасно виступають у декількох підкласах, утворюючи певні типи комбінацій трансформ. Результати дослідження свідчать про те, що в перші два підкласи складають усі конструкції з вільних сполучень слів. При подібних перетвореннях зберігається основний лексичний зміст висловлення, але відбуваються зміни в структурно-семантичному й експресивно-стилістичному відношеннях.

Порівняльні звороти із сполучником як утворюють лексико-синтаксичні синоніми при заміні сполучника: дивиться, як вовк → дивиться, мов вовк → дивиться, мовби вовк → дивиться, нібито вовк.

Додаткові відтінки значення створюються прийменниковими конструкціями. Так, звороти з прийменниками подібно до, на зразок вказують на відносну схожість двох понять "вилетів, як куля" → "вилетів подібно до кулі".

Як підсилювальна частка розглядається елемент і, що підкреслює значення подібності, але це слово вказує на однотипність і паралелізм у відношеннях зіставлюваних одиниць і тим самим набуває ознак сполучника. Співвідносне слово так виступає при дієслові і підкреслює обставинне значення порівняльно-зіставної конструкції. Співвідносне слово такий супроводжує імена. У сполученні з якісним прикметником воно підтримує значення ступеня якості. Частка же підсилює значення тотожності зіставлюваних одиниць. Вона розміщується в основній частині речення і не виражає однорідності.

Отже, розгляд синонімічних зв'язків і порівняльно-зіставних конструкцій дає можливість визначити їхні спільні і відмінні структурно-семантичні ознаки, глибше проникнути в сутність мовних явищ. Синонімічні заміни є важливим засобом дослідження співвідносних синтаксичних конструкцій.

Проаналізувавши трансформи порівнюваного члена, В.І.Кононенко встановлює близькість їхнього змісту і граматичного значення при структурних відмінностях, що надають висловленню певних відтінків, модального і стилістичного забарвлення, і доходить висновку, що розглянуті паралелі є синонімічними. При цьому конструкції, що відрізняються видами синтаксичного зв'язку (порівняльний зворот і прийменникове сполучення, орудний порівняння, прислівникові утворення), характеризуються як синоніми синтаксичні, конструкції, що відрізняються сполучниками, – як лексико-синтаксичні синоніми.

Аналогічно В.І.Кононенко досліджує перетворення придієслівних порівняльно-зіставних конструкцій. Трансформаційні можливості таких конструкцій репрезентовані відповідними підкласами, співвідносними з підкласами порівняльних зворотів: 1) підклас, що трансформується в модель ,Д + подобно + ім. дав."'.

пройдет, как годы (С.Єсенін) – пройдет, подобно годам; 2) підклас, що трансформується в модель ,Д + присл": брови сдвигает, как отец (А.Кльонов) - брови сдвигает по-отцовски.

При цьому наголошується, що доцільним постає введення в трансформовану модель специфічних лексико-граматичних показників порівняльно-зіставного значення, а саме: 1) підсилювальної частки-сполучника и: сойдут в забвенье, как и люди (Л.Леонов); 2) співвідносного слова (корелятива) „так": ульїбалась так, как мать.

Залежно від уведення в сполучення дієслів з порівняльно-зіставною конструкцією лексико-граматичних показників виділяються такі підкласи: 1) підклас, що трансформується в модель ,Д + как + и + ім. наз": брови сдвигает, как отец - брови сдвигает, как и отец', 2) підклас, що трансформується в модель ,Д + так + как + ім. наз": брови сдвигает так, как и отец; 3) підклас, що трансформується в модель ,Д + так + же + как + ім. наз": брови сдвигает так же, как отец; 4) підклас, що трансформується в модель ,Д + так + же + как + и + ім. наз. ": брови сдвигает так же, как и отец.

Мало уваги приділяє лінгвіст розгляду синонімічних зв'язків конструкцій з власними іменами. Дослідник доходить висновку, що в ролі синтаксичних синонімів порівняльно-зіставних структур виступають прийменникові і прислівникові сполучення, а в ролі лексико-синтаксичних синонімів - конструкції, що відрізняються лексико-граматичними елементами (частками, співвідносними словами). Вивчення структурно-семантичних особливостей безприсудкових конструкцій з порівняльним сполучником і їхніх синонімів підтверджує думку про існування двох різнотипних структур - порівняльних зворотів і порівняльно-зіставних форм, а використання прийомів трансформаційного аналізу дозволяє відмежовувати одні конструкції від інших.

У статті „Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації" І.Р.Вихованця називає дві тенденції в дослідженні семантико-синтаксичних функцій родового відмінка: 1) тенденція до інтеграції відмінкових значень; 2) тенденція до їх широкої диференціації. Прибічником першого підходу був О.М.Пєшковський, який у більш навантаженому російському родовому відмінку виділяв п'ять семантико-синтаксичних функцій. Другий підхід виявляється в граматичних студіях Г.Гельбіга, що визначає в сучасній німецькій мові понад п'ятдесят семантико-синтаксичних функцій. У слов'янських мовах функції родового відмінка досліджували Є.Курилович, Е.Бенвеніст, які доводять, що присубстантивний суб'єктний та об'єктний генітиви грунтуються на номінативі й акузативі. Це теоретичне положення становить основу праці І.Р.Вихованця.

Па думку Є.Куриловича, Е.Бенвеніста, суб'єктний та об'єктний генітиви Ірунтуються на номінативі й акузативі в такому плані: іменні групи типу прихід лікаря і вбивство ворога походять відповідно від лікар приходить, вбити ворога. З цього приводу Є.Курилович робить висновки: 1) суб'єктні та об'єктні синтаксичні функції первісні для генітива; 2) генітив грунтується на номінативі й акузативі, узятих разом.

І.Р.Вихованець зазначає, що у синтаксичній системі української мови називний і знахідний відмінки займають різні рангові позиції: називний як показник підмета посідає центральну позицію найвищого рангу, а знахідний - центральну залежну синтаксичну позицію при дієслівному присудкові. Враховуючи це положення, автор статті досліджує процеси синтаксичної деривації присудкових і підметових компонентів.

Лінгвіст зазначає, що у мові з метою конденсації висловлення нерідко семантична предикатно-суб'єктна основа одного речення стає суб'єктом іншого: Віктор прийшов + Ми були здивовані → Прихід Віктора здивував нас → Цей прихід здивував нас.

У граматичному ладі слов'янських мов активні конструкції „називний суб'єкта дії + перехідне дієслово-присудок + знахідний прямого об'єкта" легко трансформуються у пасивні конструкції „називний суб'єктного об'єкта + пасивне дієслово-присудок + орудний (або прийменниково-відмінкова форма суб'єкта)". Регулярність переходу активних конструкцій в пасивні з відповідними перетвореннями відмінків (знахідний об'єкта → називний суб'єктного об'єкта) засвідчує можливість утворення субстантивних словосполучень від пасивних речень, а не від дієслівних словосполучень з опорними перехідними дієсловами. Найвиразніше на це вказують тричленні субстантивні словосполучення типу написання книги письменником, пор: Письменник написав книгу → Книга написана письменником → написання книги письменником (Зн.в. → Н.в. → Р.в.)

Далі І.Р.Вихованець зазначає, що синтаксичну базу родового відмінка становить називний у функції підмета, пов'язаний з перехідними дієсловами активних конструкцій і що залежний від дієслівних іменників родовий завжди походить від підметового називного, який може виконувати семантико-синтаксичні функції суб'єкта дії, стану або суб'єктного об'єкта: Хлопчик біжить → Біг хлопчика. Дитииа спить → Сон дитиии. Книжка прочитана → Прочитання книжки.

Досить різноманітні функціональні, семантичні і стилістичні відношення спостерігаються в українській мові із знахідним і орудним відмінками в конструкціях з прийменником під. Цей прийменник часто вживається у мові, різноманітний за значенням, лексична сполучуваність зі словами багата кількісно, тому йому приділена значна увага на сторінках збірника: проаналізовані усі випадки синонімії в різних конструкціях з під, а також наведені варіанти перекладу цих конструкцій на російську мову.

У синонімічні відношення можуть вступати варіанти однієї моделі речень, а також різні синтаксичні явища, взаємозамінні в тих самих смислових ситуаціях. Одним з основних понять синтаксичної синоніміки речень є встановлення функціональних синонімічних відношень між простим і складним реченнями. Складні речення з підрядними додаковими вступають між собою в активно діючі синонімічні відношеня. Взаємозамінними постають такі прості й складні речення з об'єктними відношеннями, в яких виражена односуб'єктивність головної і підрядної частин. Більшою мірою синонімічні трансформи речення залежать від можливих перетворень дієслова-присудка підрядної частини у віддієслівний іменник. Синонімічне складному просте речення з інфінітивом у функції додатка. Чіткі синонімічні відношення встановлюються між простим і складним реченнями, в яких форма присудка іменна.

На сторінках "Українського мовознавства" вченими були встановлені різні етапи міжкатегорійного переходу, які властиві субстантивним словосполученням з часовими відношеннями, а також порівняльні синтаксичні дериватеми у сучасній російській та українській мовах.

З-поміж єдностей, які виникли в результаті трансформацій, виділяють субстантивні словосполучення, в яких на місці предметних відношень за певних умов виникають значення ознаки. Субстантивними словосполученнями є конструкції, обидва компоненти яких – іменники. Незвичніть їх виявляється у відсубстантивній залежності прийменниково-відмінкової форми. У такому словосполученні ця форма, потрапивши у граматичну залежність від іменників, набуває функції атрибута. Залежно від семантики прийменниково-відмінкової форми існують субстантивні словосполучення з відношеннями простору, часу, приналежності, причини, мети і т.д.

Словосполучення з часовими відношеннями належать до синтаксичних одиниць, базою яких є складнопідрядне речення. Так, при згортанні складнопідрядного речення у словосполучення синтаксичної деривації спершу зазнає присудок підрядної частини речення, а згодом трансформується і присудок головної.

Порівняння складних іменників абсрактної дії російської та української мов підштовхнуло до встановлення їхньої етимології: вони можуть бути наслідком перетворення словосполученя або мотивуються композитними дієсловами. В обох аналізованих мовах переважну кількість складних іменників абстрактної дії становлять слова, мотивовані словосполученнями, а не дієсловами.

Деривація – це процес, який не можна запрограмувати й обмежити хронологічно.

Література:

1. Безпояско О.К. Відтворення простору відмінковою системою української мови // Українське мовознавство. – Вип, 17. – К.: Либідь, 1990. – С. 70 – 77.

2. Безпояско О.К. Функціонально-граматичні зміни ад'єктивних синтаксичних дериватів // Українське мовознавство. – Вип. 13. – К.: Вища шк., 1985. – С. 63 –69.

3. Вихованець І.Р.Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації// Мовознавство. – №2. – 1983. – С.13 – 20.

4. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – С. 158 – 178.

5. Грабовська С.В. Синтаксича синоніміка в складних реченнях з підрядними додатковими // Українське мовознавство. – Вип. 6. – К.: Вища шк., 1978. С.49 – 50.

6. Клименко Н.Ф. Синтаксичні дериватем в сучасній російській та українській мовах // Українське мовознавство. – Вип. 6. – К.: Вища шк., 1978. – С. 39 – 49.

7. Коваленко Р.О. Відмежування синонімії прийменниково-відмінкових конструкцій від подібних мовних явищ // Українське мовознавство. – Вип. 15. – К.: Вища шк., 1988. – С.62 – 69.

8. Кононенко В.І. Антоніміка синтаксичних конструкцій // Мовознавство. – 1974. – №6. – С. 13 – 20.

9. Кононенко В.І. Синоніміка безприсудкових конструкцій з порівняльним сполучником „как" у сучасній російській мові//Мовознавство. – 1967. № 4. – С. 34 – 40.

10. Фурдуй М.1 Словосполучення з прийменником ПІД в українській літературній мові (До питання сиіггаксичноі синоніми)//Українське мовознавство. – Вип. 8. - К.: Вища шк., 1980. – С. 81 – 88.

До теми „Контамінація і редукція в системі синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації"

Вправа 1. Утворіть прості речення за поданими прийменникове- відмінковими конструкціями: 1) під час + Р.в.; 2) завдяки + Д.в.; 3) всупереч + Д.в.; 4) під + Зн.в.

Визначити, які семантико-синтаксичні відношення вони реалізують.

Вправа 2. Якого вигляду набувають подані українські слова внаслідок їх контамінації?

1) хитати і хилити (хилитати); 2) цурка і палка (цурпалок); 3) безвинний і невинний (безневинний); 4) наздогін і уздогін (навздогін).

Яким шляхом утворюються останні дві сполуки слів?

Вправа 3. На базі складносурядних речень утворіть за вибором прості речення з: 1) узагальнювальним словом; 2) однорідними членами; 3) подвійним присудком.

1) Завод виготовляє сівалки + Завод виготовляє культиватори + Завод виготовляє плуги. 2) Люди були чудовими + Природа була чудовою. 3) Дівчина стояла + Дівчина була схвильованою.

До теми „Валентність у системі синтаксичної деривації"