Удосконалення організаційної культури на підприємстві

Організаційна культура є одним із самих складних матеріально-духовних явищ, системних по своїй суті. Тому і розглядати її необхідно як можна більш усебічно та узагальнено, з позицій різних наук. Тільки в цьому випадку можливе її адекватне розуміння та вивчення. Розгляд повинен здійснюватися окрім перерахованих рівнів обов'язково і на психологічному і соціально-психологічному рівні. Такий феномен, як організаційна культура вимагає усвідомлення і прийняття визначеної позиції з цілого ряду проблем.

На українському ринку вітчизняні компанії без сформованої організаційної культури програють іноземним із сильною організаційною культурою. А в умовах відкритості нашої економіки та ринку, коли кількість сильних зарубіжних конкурентів невпинно росте, українським підприємствам стратегічно необхідно реорганізувати стару систему управління і формувати власну ефективну організаційну культуру. Сучасна теорія організаційної культури базується на дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжних авторів як Дороніна М., Заренюк Н., Скуратівський А., Співаков В., Штейн Е., Хенді К. та інших. Проте, окремі питання, які стосуються як методичних підходів до оцінки та формування, так і практичної реалізації запропонованих рекомендацій, залишаються все ще недостатньо висвітленими.

У кожній організації існує своя особлива організаційна культура, а великі підприємства часто становлять поєднання організаційних культур різних типів, які можуть проявлятися в різних сферах діяльності. Відповідно, різні люди надають перевагу різним типам організаційних культур [1, с. 83].

Організаційна культура (ОК) виявляється у вигляді цінностей, що превалюють в організації, прийнятих вірувань, норм поводження і т.п. Вважається, що організаційна культура складається із шести складових, які представлені на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Складові організаційної культури

Організація не може бути ефективною, якщо вона не буде адаптуватися до зовнішнього середовища, пристосовуватися до його змін розробляти найбільше ефективні методи реагування. З іншого боку, ми не зможемо говорити про організацію, якщо вона не буде створювати свого власного внутрішнього простору, особливої внутрішньої організаційної атмосфери і вирішувати задачі внутрішньої інтеграції (створення цілісності). Саме організаційна культура фіксує основні задачі організації по зовнішній адаптації і внутрішній інтеграції.

Необхідно відмітити головні компоненти організаційної культури, а саме: культуру управління, культуру виробництва, культуру зовнішніх відносин, підприємницька культуру, екологічна культуру та культуру відносин з акціонерами. На рис. 9.2. показані складові організаційної культури, а також її цілі, передумови та інструменти.

Рис 9.2. Цілі, передумови, компоненти та інструменти організаційної культури

Організаційна культура складається з комплексу взаємопов’язаних факторів (досвід минулий та нинішній, структурні та соціально-психологічні, національно-культурні характеристики, а також погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють в організації). Останніми роками в менеджменті велика увага приділяється категорії «цінностей, що поділяються». До них відносять основні філософські ідеї та положення, що прийняті в тому чи іншому підприємстві й становлять основу організаційної культури [1, с. 83].

На жаль, в українських наукових і ділових колах єдиної думки про організаційну культуру і її значення поки ще немає. Також ми не можемо назвати повномасштабних вітчизняних досліджень, присвячених її впливу на життєдіяльність підприємств. Але Україна — досить молода держава, і тому, описуючи ці процеси в нашій країні, можна опиратися лише на певні вибіркові дослідження.

Керівники вітчизняних підприємств вже здобули розуміння та певний досвід щодо впровадження організаційної культури. Роботи соціологів свідчать, що більшість з них визнають необхідність або навіть намагаються впроваджувати організаційну культуру на своїх підприємствах (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Результати соціологічних досліджень щодо формування та розвитку