Дитяча тема (збірка "Намисто", "Кумедія з Костем", " Фе дько-халамидник ")

Той самий підхід до теми, що й в "дорослих" оповіданнях:

загострена соціальність, жорстокість буття, і на цьому тлі випадок з активним, непересічним підлітком або дитиною, випадок, який визначає долю дитини або й життя чи смерть.

- Головний герой оповідання "Федько-халамидник" - жвавий і відчайдушне сміливий хлопчина з бідної сім'ї. У нього не по-дитячому твердий характер і "лицарські" риси: він чесний із самим собою, не бреше, не просить помилувати, коли його б'ють (а б'ють його часто), має чіткий погляд на те, що треба знати дорослим, а що ні, вільнолюбний, свавільний, по-своєму добрий і чуйний. "Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці". А найголовніше - "не любить також Федько товаришів видавати".

[Зинниченко з великою симпатією змальовує портрет цього підлітка з його звивистою психологією, суперечливими вчинками і щирою душею. Йому протистоїть Толя, син власника будинку, де жива сім'я Федька і в якого працює його батько. Це чистенький, випещений хлопчик, який заздрить Федьковому "геройству" і авторитетові на вулиці. І коли Федько навесні по крижинам перебіг на інший берег річки, то й Толя захотів довести, що й він "не тільки може, а от візьме і перейде!"

- Толя поліз на крижини, мало не загинув, його заледве врятував Федько. Та, скупавшись у крижаній воді, він застудився. Коли дорослі почали розбиратись у цьому випадку, Толя не тільки запродав товариша, але й привселюдно набрехав на Федька: "Федько узяв і піхнув мене на кригу". І Федько перший раз у житті збрехав, взяв усі(вину на сере. Толин батько зажадав покари. Толя не заступився за свого рятівника. Хворого, у лихоманці підлітка "поклали на стілець і били вже як слід". Федько помер.

Мама не дозволила Толі виходити до вуличних хлопчаків, а йому цікаво було подивитися, як будуть ховати Федька-халамид-ника. Він дивився з вікна. "Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній позі й побіг гратися з чижиком". Можна уявити, якого мерзотника одержав світ, коли пещений Толя виріс.

Життя дорослих з його несправедливістю, різкими соціальними контрастами, з.том і брехнею віддзеркалюється у світі дітей і так ","'*' само, як і в світі дорослих, призводить до справжніх трагедій. "'

-6. "Володимир Винниченко в тсторііі нашої літератури, як і в-. історії нашого націонал ьно-держлвлого відроженн^, - постять ' -, виняткова. Трудно, а може й неможливо, поставити рядом з ним, ' як відповідника, когось з його навіть найбільших сучасників, Справді-бо: пост, новеліст, романіст, драматург, філософ, публіцист, митець-маляр і з юних років - політичний та громадський діяч. В. Випниченко перший і єдиний серед українських письменників XX сторіччя, що його твори ще до революції 1917 було перекладено багатьма мовами". Григорій Костюк (Нью-Йорк).