Вас, убогих, івоздає

Злодіям за злая.

Все сповниться новим змістом: "оживуть степи, озера", "вольнії, широкії скрізь шляхи святії простеляться" для вчорашніх рабів, і вони прийдуть до нового щасливого життя: "І пустиню опанують

веселії села".

- У поезії "Світе ясний! Світе тихий!" Шевченко протиставив

"вольний, несповитий світ" істини тим лукавим перевертням, які разом із гнобителями докладають сил, щоб світ той було "оковано",

"омурано", "добито".

Не добито! Стрепенися! Та над нами просвітисяі

Поет наче передбачив ті страшні часи, коли релігію оголосять "опіумом народу", будуть руйнувати храми, "Явленими піч топити".

- Роздуми над своїм поетичним доробком у поезії "Не нарікаю я на Бога..." Зміна ритміки відбиває зміну настрою ліричного героя. Свою багаторічну літературну працю поет розгортає в розлогу

метафору-порівняння.

Орю

Свій переліг - убогу ниву! -Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть.

Ритм меланхолійних роздумів, внутрішньої заглибленості в себе змінюється мажорною пісенністю, п образ орної ниви набуває нових, оптимістичних ознак, сповнених надії, енергії, бадьорості. Звучить енергійна сила старовинного замовляння:

Розвернися ж на всі боки,

Ниво-десятино!

Та посійся не словами,

Л розумом ниво!

^- 14-15 лютого 1861 р. Шевченко написав останню поезію "Чи не покинуть нам, небого..." Поет востаннє звертається до своєї музи. У нього не було ілюзій, він був свідомий, що надходить час рихтувать вози в далекую дорогу". Поет підводить підсумок пережитому. Все переплелося в цьому вірші-прощанні. Зазнавши стільки горя і страждань, поет, однак, з вдячністю думає про пережите, про світ, "широкий, та високий, та веселий", про його

"фасу і радість.

Останні вірші Шевченка вражають щирістю, відкритістю і беззахисністю його серця.

6. Автобіографічні елементи в повісті "Художник":

- відомості про пана Енгельґардта;

- історія знайомства з Іваном Сошенком;

- образ "великого Карла" Брюллова;

- нетотожність долі й образу головного героя повісті та її автора.

7. "Се було велике щастя для молодої української літератури, що в ній так скоро - яких-небудь сорок літ по появі її першої ластівки, "Енеіди" Котляревського, проявився такий геніальний поет, як Шевченко. З його появою можна було сказати, що українське відродження з літературного боку забезпечене". Михайло Гру-шевський.

"Коли читаєш Шевченка, серце обливається кров'ю і стиска­ється від болю за горе людське, - але разом з тим чується, як.в те серце наливається горюча маса активного бажання знищити те горе, вирвати з грунту і з корінням ті терна, які ранять нам душі і не дають можливості втішатися щастям життя. Коли читаєш Шевченка, почуваєш бадьорість, прилив якогось романтизму,... почуваєш, як виростають крила, а думка стає сміливішою, і в мозкові плодяться "дерзкі" наміри.

До життя - тисячу разів падать і знову підніматися! - кличе Шевченко. "Сонце йде і за собою день веде!" - каже він в одному зі своїх віршів і цілою своєю творчістю поетичною наближає ранок "народного дня". Симон Петлюри.