Б) Ідея "сродної праці у байці 27-й "Бджола і Шершень"

Невеликий діалог між персонаж.іми-комахами служить розкриттю головної думки байки. Шершень, який все життя паразитує за рахунок інших, сміється з "дурної" Бджоли, що вона і її сестри роблять не стільки для себе, скільки для інших. Бджола відповідає істинно По-сковородинськи": "Нам незрівнянно більше задоволення збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені..." Мораль байки висловлена доволі прямо: "Шершень є образ людини, яка живе крадіжкою чужого і народжена на одне те, щоб їсти, пити і та ін. А Бджола є герб мудрої людини, яка трудиться "в сродній праці".

Це одна з улюблених думок Сковороди, яку він провадив також у байках "Чиж і Щиглик", "Щука і Рак" та ін.

5. Роздуми про долю людини, про сродну працю - запоруку людського щастя та істинного життя в діалозі "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу" (діалоги, як і трактати та притчі Ско­вороди, близькі до літературних творів).

- Це один з головних діалогів філософа-письменника (форма діалогу продовжує традицію античного філософа Сократа).

- Зміст: гостра критика владолюбства, зажерливості, прагнення чинів та збагачення; утвердження думки про потребу кожної людини у пізнанні своїх здібностей та їх удосконаленні.

- Твір насичений світським матеріалом і чисельними літера­турно-оповідними ремінісценціями: з панегірика Петрові Могилі (1632 р.), "Спутника и собеседника веселих людей" (1773 р.), із Старого й Нового Заповіту Біблії (зокрема з "Діянь святих апостолів"), з грецької та римської міфології.,|

- Згадуються та переосмислюються постаті античної культури: \ Ісус - син Божий, Плутарх - грецький письменник і філософ, • Сократ - грецький письменник і філософ та ін. '

"Його живий, гнівливий і високодивний голос заводить у й і вражаючий світ одвічних змагань людського духу, адже ^vlw^^wi rv-гня і гнучка уява малює розкішні та сильні поетичні образи исііОМо ^ д^тримних хвиль нагонить їх читачеві... Кажуть, що

' ^4ep^ Сковороди утруднює важка і великою мірою штучна мова. ^чит] певна рація. Але, зрештою, до Сковородиної мови легко

^звичаїтися, бо, не зважаючи на свою часом ненародну лексику ^п х\'ймо важке становище Сковороди, який мусив сам вперше

ииобчяти філософський "глагол"), це все-таки мова глибоко народ-но-українська за своєю структурою, "ходою", духом, інтонаціями, не кажучи вже про образність". Іван Дзюба.