Гостра і хронічна променеві хвороби

До соматичних уражень відносяться гостра і хронічна променеві хвороби (ПХ), локальні променеві ураження організму. Гострі променеві ураження ма­ють поріг, тобто вони проявляються після перевищення певної дози опромі­нення. Установлено, що при одноразовому рівномірному гамма-опроміненні всього тіла в дозі до 0,25 Зв не можна виявити будь-яких змін в стані здоров'я людини.

При еквівалентній дозі 0,25-0,5 Зв також відсутні зовнішні ознаки про­меневого ураження. В інтервалі доз 0,5-1,0 Зв виникає відчуття втоми, без втра­ти працездатності. Менше, ніж у 10% опромінених може з'явитися блювання, спостерігаються зміни крові.

Різні форми променевої хвороби розвиваються при дозах одноразового опромінення вище 1 Зв.

Розрізняють 4 ступені гострої ПХ:

1 ступінь - легкий (1-2 Зв) – характеризується відсутністю або слабко вираженою первинною реакцією на опромінення. Прихований період продовжується 3-5 тижнів, після чого з'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, підвищена температура. В першу добу після опромінення в 30-50% випадків спостерігається блювання. Після одужання працездатність людей, як правило, зберігається. Смертельний кінець відсутній.

2 ступінь - середньої важкості (2-4 Зв) – протягом перших двох - трьох діб спостерігається бурхлива первинна реакція організму (нудота і блю­вання, різко знижується вміст лейкоцитів у крові). Далі наступає прихований період, який триває від 5 до 20 діб, тобто симптоми хвороби зникають, після чого загальний стан різко погіршується. В 20% випадків можливий смертельний кінець. Смерть наступає через 2...6 діб після опромінення. У щасливому випадку при активному лікуванні видужання може наступити через 2-6 місяців.

3 ступінь - важкий (4-6 Зв) – протягом місяця після опромінення смертельний кінець наступає в 50% випадків.

4 ступінь - дуже важкий (понад 6 Зв). Прихований період хвороби від­
сутній. В перші години появляється блювання, сильний розлад шлунково- кишкового тракту (ШКТ) і порушення кровообігу. В кінці другого тижня наступає смерть. Видужання можливе у (30-50)% при умові раннього лікування в спеціалізованій клініці.

На цей час здобутий досвід комплексного лікування П.Х., що дозволяє виключити смертельний кінець при дозах до 10 Зв. Як висновок потрібно відзначити, що при одноразовій дозі загального опромінення всього тіла 1 Зв не виникає ніяких серйозних відхилень в стані здоров'я, які будь-яким чином впливають на нормальне функціонування орга­нів і систем організму, а також на працездатність людини. Ця доза визнана на цей час Міжнародним комітетом з радіаційного захисту (МКРЗ) і національни­ми комісіями радіаційної безпеки і є тим порогом, вище котрого виникають не стохастичні (невипадкові) ефекти опромінення.

Ще однією принциповою точкою відліку, що характеризує граничні мож­ливості захисних механізмів організму протистояти ушкодженню, яке нано­ситься радіацією, є мінімальна абсолютна смертельна доза (МАСД), що дорівнює 6 Зв.

Проміжне положення займає величина середньої смертельної дози 50-відсоткового виживання (ССД-50), яка складає біля 4,% Зв і свідчить про інди­відуальні відмінності радіочутливості, пов'язані також з функціональним ста­ном організму в період опромінення. Крім індивідуальних відмінностей, необхідно також враховувати радіочу­тливість крайніх вікових груп - дітей, літніх і старих.

В тканинах дитячого організму концентрація найбільш радіочутливих молекул і клітин вища, ніж у дорослого, тому зростає можливість прямої дії ра­діації, а через великий питомий вміст радіолізованої води, що зазнала радіолізу

– і побічного впливу. З іншого боку, дитячий організм володіє високою ефекти­вністю відновних процесів.

У літніх людей відновні процеси сповільнюються, протікають менш ефе­ктивно, що і визначає підвищену їх уражуваність. Період напіввиведення це­зію-137 у дорослих порядку 140 діб, а у дітей в залежності від віку - від 50 до 20 діб. Чим молодший організм, тим швидше, за інших рівних умов, він очища­ється від РН.

Хронічна променева хвороба розвивається поступово, триває довго. У цьому випадку опромінення систематично повторюється дозами нижче тих, що викликають П.Х., але в сумі набагато більшими гранично припустимих, її озна­ками є зміна в складі крові (недокрів'я) і ряд симптомів зі сторони нервової си­стеми.

Згідно установленим даним, реакція організму на вплив ІВ може про­явитися і у віддалений період (через 10-29 років і більше).

Такими реакціями можуть бути лейкози, злоякісні пухлини різних органів і тканин, катаракти, ураження шкіри, скорочення тривалості життя. Віддалені наслідки, обумовлені впливом ІВ, можна оцінити тільки статистичними мето­дами.

Так, першими в групі ракових захворювань, вражаючих населення в ре­зультаті опромінення, стоять лейкози. Вони викликають загибель людей у сере­дньому через 10 років з моменту опромінення — значно раніше, чим інші види ракових захворювань. Смертність від лейкозів серед тих, хто пережив атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, стала різко знижуватися тільки через 25 років.