Природні джерела ІВ

Природна радіоактивність притаманна нашій планеті з часів її виникнення, а тому опромінення від розпаду природних радіоактивних речовин у дуже малих дозах супроводжувало еволюцію живого світу. Але з цього не випливає, що природна радіоактивність є необхідною для здійснення життєвих процесів, адже далеко не всі фактори хімічної й фізичної природи увійшли до арсеналу життєво важливих.

Біологічне значення природного радіоактивного фону ще до кінця не з’ясовано, і пошуки відповіді на запитання: «Чи потрібна природна радіоактивність живим істотам?» - тривають.

Всі джерела радіації, які супроводжують наше життя, можна розділити на дві основні групи: природні і штучні.

Природні джерела ІВ, а саме: космічні промені; природні радіоактивні речовини, що містяться у гірських породах, ґрунті, воді, рослинах, тваринах.

Штучні джерела ІВ викликають забруднення, що виникає наслідок діяльності людини), а саме: випробування та виробництво ядерної зброї; атомні електростанції і аварії на них; застосування РН у народному господарстві (у різних галузях промисловості і сільському господарстві) і в побуті; уранова і радіохімічна промисловість, підприємства ядерної енергетики; застосування РН у медицині.

Сукупність усіх джерел ІВ складає радіаційний фон Землі.

Космічне випромінювання (галактичне і сонячне)

Космічні промені – це потік часток надзвичайно великої енергії, що потрапляють у земну атмосферу з світового простору і спричиняють численні ядерні перетворення.

Космічне випромінювання розділяють на первісне та вторинне. Первісне, яке в свою чергу розподіляється на галактичне і сонячне, надходить у Сонячну систему з міжзіркового простору і складається головним чином з протонів високої енергії (приблизно на 90 %) і іонів гелію (альфа-часток) – приблизно на 9 %.

Первісне сонячне космічне іонізуюче випромінювання обумовлено спалахами на Сонці і уявляє собою рентгенівське випромінювання. Воно має відносно малу енергію, і як правило, не приводить до суттєвого підвищення радіаційної дози на Землі, але у верхніх шарах атмосфери його енергія може суттєво виростати у періоди інтенсивних спалахів на Сонці.

Потужність поглиненої дози, що обумовлена первісним космічним випромінюванням, досягає максимуму на висоті 20 км і швидко зменшується із зниженням висоти. Під час взаємодії цього випромінювання з ядрами атомів атмосферного азоту, кисню, аргону атмосфери, виникають вторинні частки випромінювання, які називають вторинним комічним випромінюванням. Внаслідок цього утворюються комсогенні радіонукліди: ³Н, ⁷Ве, ²²N, ²⁴ Na, ¹⁴С та ін., які з атмосферними опадами потрапляють на поверхню Землі. Біля поверхні Землі енергія космічного випромінювання є незначною у порівнянні з іншими випромінюваннями. Але в стратосфері, іоносфері та екзосфері її значення та внесок в опромінення сильно збільшується.

Інтенсивність космічного випромінювання зберігається відносно постій­ною на географічній широті між ±15° по обидві сторони від екватора, а далі по мірі руху до північної або південної широти ±50°, швидко зростає, після чого знову практично залишається незмінною аж до самих полюсів.

Області поблизу екватора, які знаходяться на рівні моря, одержують найменшу дозу космічного випромінювання, котра дорівнює приблизно 0,35 . географічних областях на 50 ⁰ доза космічного випромінювання 0,5 . Таку дозу зазнають жителі, проживаючі поблизу широти, такі міста, -, Токіо,, Москва, Київ, Харків, Львів, Одеса.

Згідно даним Наукового комітету ООН із дії атомної радіації потужність поглиненої дози космічного випромінювання у тканинах людини (на рівні моря) у середньому становить 2,8 · 10^-4 Гр/рік. Середня потужність поглиненої дози космічного випромінювання на висоті 4 км складає 1,75 · 10^-7 Гр /годину, на висоті 20 км - 7,72 · 10^-6 Гр /годину.

Пасажири, що літають на надзвукових літаках, одержують приблизно вдвічі більшу дозу, ніж ті, що літають на літаках з дозвуковими швидкостями – за рахунок різниці у висоті польоту. Чим більша висота, тим вища доза.

Космічні промені мають велику проникну здатність Про це свідчить той факт, що іонізуюча дія космічних променів була помічена на глибині аж 1000 м від поверхні Землі.