| 1969 р.
|
| ¨ Президентом Франції обраний Ж.Помпіду – прибічник “голлізму” (політики Ш. де Голля).
¨ Уряд проводить низку соціальних реформ (введені додаткові пенсії, розширенні права профспілок тощо).
|
| 1972 р.
|
| ¨ У політичному житті країни посиилюєтья роль лівих партій, які вибороли спільну програму розвитку Франції (у її розробці брали участь і ліві радикали).
|
| 1974 р.
|
| ¨ Президентом Франції обраний В.Жискар д’Естен – лідер партії незалежних республіканців.
¨ Розпочався певний відхід від “голлізму” в зовнішній політиці – Франція розширила співробітництво з НАТО.
¨ Продовжувало зміцнюватись радянсько-французьке співробітництво, що знайшло відображення у низці договорів та угод.
|
| 1981 р.
|
| ¨ Президентом Франції обраний Ф.Міттеран – соціаліст, прибічник націоналізації і розширення соціальних програм.
¨ Уряд зосередив зусилля на забезпеченні економічного підйому.
|
| 1986 р.
|
| ¨ Уряд не досяг успіхів в економиці.
¨ На виборах в Національні збори перемогу здобув блок правих сил, їх лідер Ж.Ширак очолив уряд. Почалася денаціоналізація,були зменшені витрати на соціальну допомогу.
|
| 1988-1990 рр.
|
| ¨ Президентом знову обраний Ф.Міттеран.
¨ Розпочалась економічна криза (1990-1993 рр.).
|
| 1995 р.
|
| ¨ Президентом Франції обраний Ж.Ширак.
¨ Посилився страйковий рух у відповідь на соціальні рформи, розпочаті урядом (збільшення податків, обов’язкові сплати у фонд соціального страхування).
¨ Зростало безробіття.
|
| ¨ Наприкінці 90-х років економічне становище Франції та її міжнародна політика не зазнали радикальних змін. Франція бере активну участь в європейській інтеграції, НАТО.
|
