Дискусія. “Просвітницький та романтичний погляд на прогрес”

“Просвітницький та романтичний погляд на прогрес”

Обгрунтування теми дискусії. За Г. Г. Гадамером існують два джерела розвитку західної культури: просвітницький та романтичний (Просвітництво – культура ХVIII ст., яка базується на вірі в суспільний прогрес на базі розвитку розуму, науки та освіти; романтизм – культура початку ХІХ ст., яка понов-лює інтерес до міфології, релігії, містики, художньої творчості, поважно ставиться до культури середньовіччя. Гадамер умовно користується двома цими термінами для позначення загальних тенденцій західної культури).

Просвітницька позиція щодо розуму така: можливості розуму абсолютні. Те, що визнає розум, є істинним. Чим більше познає розум, тим вище рівень розвитку суспільства та його культури.

Романтичний погляд заперечує: розум не є абсолютним, його можливості відносні. Те, що він стверджує, вірно лише за конкретно-історичних умов. Коли змінюються умови, вся система поглядів на світ стає іншою. Але загального критерію істини немає, оскільки сам розум не може не бути історичним (М. Гайдеггер).

Згідно з романтизмом, жадання нового – це “історична хвороба” (Ф. Ніцше). Треба вийти за межі історії шляхом міфопоетичного мислення. Міф, мистецтво, релігія містять вічні істини. Міф – це горизонт, у якому здійснюється розвиток культури. Якщо Просвітництво вважає міф марновірством, яке треба подолати, то романтизм вважає, що подолати його взагалі неможливо.

Просвітництво дискредитує минуле, романтизм – шукає в минулому наставляння, істину або той унікальний досвід, який не може втратити значення. Можна сказати, що просвітницький світогляд має установку на “конфлікт батьків та дітей”, романтизм – ні.

Просвітництво акцентує прогрес суспільства, романтизм – духовне становлення людини. Отже, Просвітництво абсолютизує ідею прогресу, романтизм вважає цю ідею небезпечною.

Завдання дискусії. Опанувавши рекомендовану літературу, сформуйте власний погляд на проблему прогресу в соціокультурному вимірі. Покажіть недоліки прогресивістського світогляду, з одного боку, та позитивний потенціал ідеї суспільного прогресу – з іншого.

Форма проведення дискусії. Публічний спор, виокремлення експертів та пересічного загалу.

Література: [7; 30; 55; 57; 59; 91; 92; 101; 123; 127; 138; 144].