Ф. Фукуяма

Прогрес – розвиток від менш досконалих до більш досконалих форм. Соціальний прогрес, який розгортається в історії людства, є предметом пильної уваги та суперечок дослідників. Так, проблематичним є питання про об’єктивну закономірність прогресу (за некласичними теоріями, прогрес залежить лише від зусиль та консолідації людей). Критерієм соціального прогресу іноді вважають вдосконалення соціальних форм, засобів виробництва, іноді – рівень свободи, щастя, який гарантує суспільство людині. Дискусійним залишається питання про можливість прогресу в суспільній моралі, а також в таких областях культури, як мистецтво та релігія.

Можна погодитися з тим, що суспільний прогрес не має тотального характеру, здійснюється в окремих сферах та чергується з періодами регресу.

В античну добу переважали концепції циклічного розвитку історії та суспільства. Ідея лінійного часу – здобуток християнської культури. Історія рухається до досконалості (Царство Божого), але її досягнення означає кінець самої історії, загибель матеріального світу. Проте концепція хіліазма припускала існування Царства Христова на землі. Віра у “земний рай” мала великий вплив на подальші теорії прогресу.

Оптимізм по відношенню до суспільного прогресу – характерна риса епохи Просвітництва (ХVIII ст.). Він пов’язаний із розвитком науки, надією на вдосконалення медицини та техніки. Здавалося, розум здатний пізнати принципи влаштування світу, природу людини та адекватний їй соціальний устрій.

Одна з перших просвітницьких концепцій прогресу належить А. Р. Тюрго (1727 – 1781). Він вважав рушійною силою прогресу розвиток просвіти, а його критерій бачив у рівні виробництва. М. Ж. Кондорсе (1743 – 1793) також пов’язував суспільний прогрес із розвитком розуму. Прогрес відбувається згідно з законами розвитку людських здібностей. Кондорсе вважав, що зло у світі можна подолати через розповсюдження ідей Великої Французької революції. Єдність історичного прогресу обгрунтовували Д. Б. Віко, І. Г. Гердер.

Г. В. Ф. Гегель теж наполягав на тому, що прогрес відбувається, перш за все, у сфері ідей, які впливають на соціальний розвиток, а істина втілюється в ідеальній державі. Розвиток можливий, за Гегелем, лише як боротьба, але нове не відкидає старого, а переробляє його, вміщає його в себе.

К. Маркс відкинув ідеалізм Гегеля, але сприйняв діалектику, принцип історизму, згідно з яким кожне явище треба проектувати на умови, які його породили. Маркс вважав, що зміни соціально-економічних умов спричиня-ють зміни в духовній сфері. Він розглядав прогрес як цілеспрямований закономірний рух від одної соціально-економічної формації до іншої, заключною стадією вважав комуністичне безкласове суспільство.

Соціальні процеси ХІХ – ХХ ст. показали, що абсолютизація одного соціального аспекту є деструктивною для системи в цілому. Теорії прогресу потребують для реалізації віри навіть фанатизму. Ціна “прогресу” виявляється занадто високою.

Віру у незворотний прогрес часто розглядають як рису амбітного “класичного” розуму та капіталістичного суспільства з його культом споживання. Сучасні мислителі не сподіваються відкрити формулу досягнення ідеального соціуму. Відсутність нових проектів, подібних до комуністичної доктрини, це – ознака кінця історії (Ф. Фукуяма) у прогресивістському модерному розумінні. Мислителі постіндустріальної доби покладають надію лише на відносні соціальні покращання. З цієї точки зору вибір вектора розвитку залежить лише від людей та рівня їх інформованості.

План семінарських занять

Проблема суспільного прогресу та його критеріїв.

Особливості просвітницьких теорій прогресу.

Концепції суспільного прогресу Г. В. Ф. Гегеля та К. Маркса, їх вплив на історичні події ХХ ст.

Специфічні риси сучасного етапу розвитку суспільства.

Питання для самостійної роботи студентів

Як християнське вчення вплинуло на світські концепції прогресу? Що таке хіліазм?

У чому полягає відносність та суперечливість прогресу?

Чи є тотожними поняття прогресу та еволюції?

Що, на вашу думку, є критерієм прогресу: розвиток виробничих сил, рівень свободи та щастя людини або щось інше?

Чому ідея незворотності та закономірності прогресу панувала саме в Просвітницьку епоху?

Назвіть характерні риси постіндустріального суспільства.

Порівняйте індустріальну та постіндустріальну епохи: в яких сферах відбувся прогрес, а в яких – регрес?

Як ви вважаєте, чи можна вважати прогрес цілеспрямованим та закономірним або він є результатом людських зусиль?

Згідно з американським автором Ф. Фукуямою, відсутність альтернатив демократичній ідеології може зупинити розвиток в ідеологічній сфері. Поясніть цю думку за допомогою гегелевської теорії розвитку (пригадайте закон заперечення заперечення).

Як ви оцінюєте наступне висловлювання М. Харкхаймера та Т. Адорно: “якщо щось і змінилося [з часів Просвітництва], то тільки у відношенні подальшої втрати віри та надії”?

Після закінчення “холодної війни” можна очікувати розповсюдження західної ліберальної демократії в політичній та ідеологічній сферах. Назвіть фактори, які запобігають цьому процесу.