Суспільство лише у масовому масштабі повторює те, що відбувається в індивідуальному житті людини

З. Фрейд

Феномен суспільства є багатоаспектним та виступає об'єктом пильної уваги різних соціально-гуманітарних наук: історії, соціології, етнографії та ін. Філософію цікавить не характеристика змісту суспільства на рівні одиничного, а граничні підстави, які свідчать про спосіб існування суспільства, а також форми його прояву та здійснення.

Предметом соціальної філософії є найбільш загальні, насамперед світоглядні й методологічні, принципи життя і розвитку людського суспільства. Інакше кажучи, предметом соціальної філософії є суспільство, взяте у взаємодії всіх його сторін, тобто як цілісна соціальна система, а також закони функціонування і розвитку суспільства. Соціальна філософія розглядає і пояснює різні суспільні явища і процеси на макрорівні, тобто на рівні суспільства як соціальної системи, що саморозвивається та самовідтворюється. Соціальна філософія аналізує також взаємодію між собою різних суспільств. У полі її зору знаходяться і ті явища та процеси суспільного життя, які характеризують розвиток усього людства. У цьому випадку предметом соціальної філософії виступає історичний процес у взаємодії його об'єктивних і суб'єктивних сторін, закономірності його розвитку.

Отже, представники різних напрямків соціальної філософії виходять з розуміння суспільства як визначеної соціальної системи («соціального організму»). Але, розглядаючи суспільство як систему взаємодій людей, вони розходяться в розумінні його основ: одні приймають за основу духовні начала діяльності та поведінки людей (свідомість, духовні потреби, духовні цінності і т. п.), інші бачать основу в матеріальних потребах і матеріальних умовах суспільного життя.

Суспільство як вид буття має свою специфіку. Цей рівень буття являє собою систему, що самоорганізується, елементи якої взаємозалежні і взаємодіють з урахуванням усвідомленого розуміння принципу субординації і координації. Способом буття суспільства виступає організована спільна діяльність людей. Формою прояву цього структурно організованого буття у світі є соціальний простір (ойкумена), а формою здійснення цього буття є соціальний час.

Соціальні явища та процеси володіють особливими якостями, які не можна звести до природних, біологічних або психологічних; вступаючи в соціальну систему зв’язків, природні речі та процеси набувають нового типу впорядкування та функціонування: вони мають тепер цільове призначення, а в цілому своїм способом соціального функціонування окреслюють існуючих в певному суспільстві систему норм дії, цільових та смислових орієнтирів, мотивів поведінки.

Людина, що народжується та входить у суспільне життя, також проходить через процес соціалізації, набуває соціальних якостей, що й спричиняє необхідність певних усвідомлень сутності соціальних процесів.

План семінарського заняття

Суспільство як об’єкт філософського аналізу (проблема суспільства в історії філософії).

Основні сфери суспільного життя, їх характеристика.

Соціальний простір та соціальний час.

Питання для самостійної роботи студентів

У чому полягає специфіка соціального пізнання та які його основні методологічні засади?

Поясніть зміст понять „соціальне”, „соціум”, „суспільство”.

Охарактеризуйте сучасні основні підходи до розуміння суспільства.

Що відрізняє суспільство як систему від інших систем?

Визначите основні рівні суспільного буття та розкрийте їх зміст.

Дайте характеристику соціального часу та соціального простору.

Доведіть, що соціальна група є основною структурною одиницею суспільства.

Проаналізуйте місце і роль малих соціальних груп у формуванні соціальної "природи" індивіда.

Якщо соціум – нова якість стосовно окремої людини, то чи не означає це нівелювання в ньому індивідуального? Ваші аргументи.

Людина і відчуженість: взаємодоповнення чи взаємовиключення? Проаналізуйте на конкретних прикладах.

Визначите особливості взаємозв’язків суспільства та природи.

Охарактеризуйте проблеми співвідношення людини та суспільства. Які моделі взаємовідношення індивіда і суспільства можна виділити в історії філософсько-правової думки?

Розкриваючи зміст поняття „суспільство”, охарактеризуйте сутність концепцій „соціального універсалізму” (Платон, Паскаль) і „соціального атомізму” (Епікур, Гоббс).

Чому філософський аналіз основ суспільного життя не втрачає своєї актуальності, більш того, його значення підсилилося на рубежі XX – XXI століть?