Д. Дьюї

Проблема суспільства, його зв’язків з людиною та природою вирішується у соціальній філософії, яка вивчає суспільне буття (зокрема економічне), його найбільш загальні закони. Предметом соціальної філософії є тенденції розвитку суспільства, історичні долі та перспективи, ідеали та цінності.

Соціальна філософія сама є результатом соціокультурного розвитку. За М. Хоркхаймером, вона є рефлексією суспільної теорії над власною соціальною обумовленістю. Отже, можна вважати цю дисципліну метатеорією соціуму. Головним в ній є формулювання методологічних принципів та підходів до вивчення суспільства.

В історії соціальної філософії, як і в філософії взагалі, існують два головні методи – метафізичний та діалектичний. Згідно з першим, суспільство має незмінну, назавжди дану природу (змінюються лише кількісні характеристики). Виникнення та розвиток суспільства мають зовнішню причину (наприклад боже провидіння). Діалектика розглядає якісні зміни суспільних явищ та процесів, підлеглі внутрішнім законам.

Соціальне пізнання довгий час мало метафізичний характер. Так, мислителі ХVII – ХVIII ст. вважали, що незмінній "природі" людини має відповідати ідеальна форма суспільства, якої можна досягти через розповсюдження знань (Б. Спіноза, Д. Дідро, П. Гольбах та ін.). Лише К. Маркс під впливом гегелевської діалектики створює діалектичну концепцію суспільства як сукупності суспільних відношень, яка існує в конкретно-історичних умовах та визначається домінуючою формою виробництва. Проте ані Гегеля, ані Маркса не оминули надії на встановлення досконалої форми суспільства, тобто ідея “кінця історії” (цей аспект пов’язаний із проблемою суспільного прогресу – див. тему 16 “Суспільний прогрес. Діалектика цілісності і суперечливості сучасного світу”).

Представники соціологічної думки ХХ ст. (М. Вебер, Ф. Знанецький) висувають теорію соціальної дії. Згідно з нею, суспільство – це взаємовідношення людей у процесі соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій. Так було акцентовано проблему комунікації, яка має велике значення, зокрема, у філософії Франкфуртської школи (Ю. Хабермас).

Мислителі франкфуртської школи старшого покоління (Г. Маркузе, Е. Фромм) стояли на позиції фрейдо-марксизму, тобто шукали соціокультурну модель, яка б не припускала такої жорсткої репресії психіки людини, як капіталізм чи тоталітарний соціалізм.

В ХХ ст. розвиваються екзистенціальна та постструктуралістська парадигми соціального дослідження. В їх рамках головною стає проблема “людина – суспільство”. Екзистенціальна думка драматизує протистояння індивіда та соціуму (за Сартром, “інший – це пекло”), конфлікт свободи волі та суспільних нормативних обмежень.

Постструктуралізм констатує “смерть людини” (М. Фуко) внаслідок регламентованості життя з боку соціальних структур (освітніх, медичних, суспільно-політичних, громадських установ). Незважаючи на критичну спрямованість, постструктуралізм не спростовує високої ефективності соціального захисту, який гарантують західні демократії.

Отже, соціальні дослідження в антропологічному вимірі зберігають велике значення на сучасному етапі розвитку соціальної філософії.

План семінарського заняття

Суспільство як предмет філософської рефлексії. Проблемне коло соціальної філософії.

Метафізичний та діалектичний підходи до вивчення суспільства.

Новітні напрямки у дослідженні суспільства та економіки.

Питання для самостійної роботи студентів

Які науки вивчають суспільство? В чому полягає їх специфіка?

Чому соціальну філософію вважають метатеорією соціуму?

Чи погоджуєтеся ви з тим, що соціальна філософія:

а) дорівнює соціології;

б) не пов’язана зі соціологією;

в) є методологією соціології?

Чим відрізняються природні та суспільні закони?

Середньовічна концепція влади визначає її божественний характер. Н. Макіавеллі вперше вказує на те, що держава виникає як особливий суспільний стан. Чи можна вважати його теорію метафізичною? Чому?

Чому метафізичний підхід до вивчення суспільства сприяє виникненню утопічних поглядів та сподівань?

Чи вдалося Гегелю та Марксу повністю подолати метафізичний погляд на суспільство?

Як постструктуралізм оцінює результати протистояння людини та суспільства сучасності?

Як психоаналіз вплинув на розвиток соціальної думки ХХ ст.?