Тематика творів

Проблема свободи людини в епоху середньовіччя та епоху Відродження.

Дж. Бруно: відмова від життя заради ідеї. Міркування про вчинок вченого.

Надії людини в соціально-утопічних моделях суспільства (на прикладі теорій мислителів епохи Відродження).

Мета оправдовує засоби. Чи може такий принцип бути життєвою стратегією?

Чи легко бути гуманістом? Середньовіччя. Відродження. Сучас-ний світ.

Література: [13; 14; 18; 21; 37; 58; 70; 77; 85; 111; 121; 122; 129; 130].

ТЕМА 4. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ І ПРОСВІТНИЦТВА

Знання – сила

Ф. Бекон

Дайте мені матерію і рух,

І я побудую Вам із цього Всесвіт

Декарт

На досвіді будується все наше знання, від нього воно врешті-решт походить

Дж. Локк

Філософія Нового часу історичними передумовами свого існування має ствердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію ХVI – XVII ст., становлення експериментального природознавства. В XVII ст. було створено класичну механіку (І. Ньютон), основу експериментальних математичних наук. З цього часу до істини стали мати відношення три інтелектуальних сфери – теологія, філософія і природознавство, а не тільки перші дві, як це було у середньовіччі. Тому для філософії набуло великого значення питання щодо визначення свого місця по відношенню до науки. Більшість філософів Нового часу зайняті демаркацією (розмежуванням) “кордонів” між філософією і природо-знавством. У XVII ст. філософія за традицією ототожнювалась з метафізикою в аристотелівському її розумінні, тобто визнавалася “першою філософією”, умоглядною наукою про найзагальніші принципи буття і знання. Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання і гносеології.

На цій основі формуються два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Емпіризм (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм) проголошує, що основний зміст наукового пізнання отримується з чуттєвого досвіду, в знаннях немає нічого, чого б раніше не було в чуттєвому досвіді суб’єкта. Раціональне пізнання, розум не привносять ніякого нового змістовного знання, а лише систематизують дані чуттєво-сенситивного досвіду. Раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц) наголошує, що основний зміст наукового знання досягається завдяки діяльності розуму, розсудку та інтелектуальної інтуїції, а чуттєво-сенситивне пізнання лише підштовхує розум до діяльності. Ідеалом знання як емпіризм, так і раціоналізм вважали математику, а основними характерними рисами істинного знання визнавали всезагальність, необхідність, суттєвість.

XVIIІ ст. увійшло в історію як епоха Просвітництва, “царство розуму” (Г. В. Ф. Гегель). Успадкована від Дж. Локка і Г. Лейбніца ідея перебудови життя на розумних засадах була підхоплена низкою мислителів Англії, Німеччини, Франції та інших європейських країн. Просвітництво – це, скоріше, ідеологічний рух, що має в кожній окремій країні специфічний характер, але з єдиними підвалинами: вірою в людський розум, покликаний забезпечити прогрес людства, визволення від безглуздя традицій, релігійних забобонів, неуцтва, гноблення і всілякої “метафізики”. Культ Розуму у просвітників (Дж. Толанд, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Вольтер, К. Гельве-цій, П. Гольбах, Т. Джеферсон тощо) – це захист наукового і технічного пізнання як знаряддя перетворення світу та поступового покращення умов матеріального та духовного життя людства; це і релігійна та етична терпимість (толерантність); захист невід’ємних природних прав людини і громадянина; відмова від догматичних метафізичних систем, що не підлягають фактичній (емпіричній) перевірці; критика релігійних забобонів і захист деїзму (матеріалізму); боротьба проти станових привілеїв і тиранії. Проте, концепція розуму у просвітників інакша, ніж у раціоналістів XVII ст., і наближається до її тлумачення емпіриками (Локком): розум обмежується рамками досвіду і контролюється ним.

Безумовно, найбільш яскраво Просвітництво відбилося у соціальній та політичній філософії, практиці державного будівництва, про що свідчать наступні принципи:

теорія суспільного договору, що тлумачила здійснення влади як результат угоди між народом та урядом;

суверенітет народу, що розуміється як приналежність влади народу;

теорія розподілу влади: задля виключення зловживань владою, її треба розподілити на окремі органи (гілки) – законодавчі, виконавчі, судові; класичне тлумачення цієї настанови належить Дж. Локку і Ш. Л. Монтеск’є;

вимога демократичної участі в управлінні всіх громадян.

Соціально-політичний “проект” Просвітництва реалізовано в сучасних демократичних країнах Заходу.

План семінарського заняття

Наукова революція XVI – XVII ст., розквіт природознавства та створення нової “картини світу”.

Змагання навколо методології наукового пізнання. Емпірична (британська) традиція: Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, номіналізм Дж. Берклі, Д. Юма.

Раціоналістична (континентальна) традиція: Р. Декарт та великі метафізичні системи Б. Спінози і Г. Лейбніца.

Соціальна філософія Просвітництва як підґрунтя сучасності.

Просвітницький матеріалізм: Ж.-О. де Ламетрі, П. Гольбах, К. Гель-вецій.

Питання для самостійної роботи студентів

Назвіть “піонерів” науки і стисло охарактеризуйте їх науковий доробок.

Чому саме гносеологія та методологія наукового пізнання уособлюють філософію Нового часу?

У чому полягає проблема методу у філософії Ф. Бекона? Чому він критикує традиційну (аристотелівську) логіку?

Доведіть, що саме Р. Декарт є засновником раціоналістичної традиції. Що ж таке “раціоналізм”, раціональність?

Окресліть характерні риси і сутність пантеїзму Б. Спінози. Спростуйте або доведіть твердження Б. Спінози про свободу як усвідомлення необхідності.

Назвіть фундаторів та охарактеризуйте сутність головних онтологічних систем Нового часу: монізму, плюралізму та дуалізму.

Чи згодні Ви з сенсуалістичною теорією пізнання Дж. Локка, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття, а душа людини від природи є “чистою дошкою” (tabula rasa)? Можливо ви є прибічником концепції “вроджених ідей” Декарта? Обгрунтуйте відповідь.

Що саме розуміється під “агностицизмом Д. Юма”?

Що є підставою для твердження Гегеля: Просвітництво – це “царство розуму”? Можливо, вам більш до вподоби теза Г. Лукача: Просвітництво – це “царство буржуазії”?

Визначте ключові моменти французької соціальної філософії XVIII ст.