Дж. Бруно

Характеристику філософії середньовіччя треба починати з усвідомлення того, що для феодальної суспільної свідомості світ набуває рис “двоїстості”. Перш за все, це справжній (божественний, духовний, небесний, благий) і несправжній (тварний, плотський, земний, гріховний) світ, оскільки сама людина, будучи “тварною” (створеною Богом) істотою, належить до цього світу. Таке протиставлення по-різному було реалізовано в окремих періодах розвитку філософії середньовіччя: від повного в апологетиці до деяких компромісів у схоластиці. В цілому філософія цього часу перебуває в повній залежності від релігійного світогляду. Більш філософського змісту теорії середньовіччя набувають завдяки зусиллям представників патристики, саме в рамках якої і відбувається формування християнської філософії. В зв’язку з тим, що нові християнські автори досить широко використовують погляди Платона і Аристотеля, пригадайте загальні положення їх учень. Найбільш значний вклад у філософію середньовіччя в рамках патристики був внесений Аврелієм Августином (354–430), тому приділіть більшу увагу розгляду його поглядів.

Патристику змінює схоластика – період так би мовити “середньовічного просвітництва” і нової специфічної системи філософсько-теологічної думки, яка об’єднувала христологію, диявологію, логіку, діалектику та ін. Безумовно, акцент в дослідженні схоластики треба зробити на вивченні основних ідей Ф. Аквінського (1225 – 1274), який визнавав відмінність між філософією і теологією, але вбачав її лише у методах досягнення результатів. Що ж до предмета, то він відрізняється у філософії і теології лише частково. Аквінський визнає, що деякі з догматів теології можуть бути доведені філософією (наприклад буття Бога). Обов’язково зверніть увагу на ієрархічну модель світу, яку Фома Аквінський представляє як систему, порядок, що підпорядкований вищій сутності – Богу-та розгляньте п’ять доказів існування Бога. Поступово схоластика, вичерпавши свої історичні можливості, вступає в період кризи. Криза ця виявляється у спеціалізації й специфікації позитивного змісту філософських пошуків, спектр якого ще не так давно був надзвичайно широким. Тепер він все більш виразно набуває переважно логічного спрямування, бо логічні дослідження цього періоду мали неабияку наукову цінність.

Дослідження філософії епохи Відродження треба починати з аналізу змін у соціально-економічному та духовному житті Західної Європи в ХІV – ХV ст. Для цього пригадайте особливості соціальних відносин, які були притаманні періодам, що передували Відродженню. Епоха Відродження – це, перш за все, відродження атмосфери античності, саме культури, мислення, образу життя. Однак не слід забувати про суттєві відмінності періодів античності та Відродження. Крім того, незважаючи на те, що епоха Ренесансу протиставляє себе середньовіччю, її можна вважати підсумком розвитку культури цього періоду, тому їй характерні риси, які не були відзнакою античності. В системі філософського знання відбувались серйозні зміни. Гуманізм і антропоцентризм стали одними з головних характеристик філософських ідей та взагалі багатьох теорій, згідно з якими людина – це не просто природна істота, вона творець свого життя і цим відрізняється від інших природних істот. Надзвичайно поширеною в епоху Відродження є пантеїстична точка зору, згідно з якою Бог, “присутній скрізь” у світі, “пронизує” собою все буття, є самим “життям” світу.

Пантеїзм натуралістичного гатунку відрізняє натурфілософію Дж. Бруно (1548 – 1600). Розглядаючи його ідеї, зверніть увагу на те, як Бруно у відповідності з загальним духом Ренесансу розглядає матеріальне буття природної реальності, яке “розчиняє” в собі тілесне й духовне, матеріальне та формальне, можливе і дійсне, і безпосередньо виявляє себе як всезагальна “одухотворенність” буття, як “світова душа”, як “розлитий” в реальності бог. Знайомство з ідеями Коперника та Галілея надасть можливість отримати більш системне уявлення про натурфілософію цього періоду.

Соціальні ідеї епохи Відродження Н. Макіавеллі, Т. Мора, Т. Кам-панелли та інших мислителів також розвиваються в контексті загальних цінностей цього періоду. Проблема необхідності і свободи волі знаходиться в центрі уваги Н. Макіавеллі (1469–1527). Сила фатуму, при всій значущості останнього в житті суспільства, ніколи не долає остаточно свободи людської волі. Зверніть увагу на те, яким чином Макіавеллі трансформує подібний погляд на свій аналіз політичних проблем суспільства, в якому він всіляко прагнув абстрагуватися від морально-етичних оцінок. Позна-йомтесь з ідеями Мора, Кампанелли, Мюнцера та спробуйте знайти соціальне обгрунтування утопічних теорій, що пропонували ці автори.

План семінарського заняття

Соціальні умови становлення та особливості розвитку філософії середньовіччя. Патристика як історична форма філософствування.

Схоластика: суперечка номіналізму та реалізму. Ф. Аквінський систематизатор схоластики.

Соціально-історичні передумови зміни духовної атмосфери Західної Європи в ХІV – ХVІ ст.

Натурфілософія епохи Відродження.

Соціальна філософія епохи Відродження.

Питання до самостійної роботи студентів

1. Що послужило концептуальним завершенням формування середньовічної філософської думки?

2. Яким чином знаходить своє рішення проблема розуму та віри у філософії середньовіччя?

3. Чому ідеї Аристотеля одержали широке розповсюдження в ранній період середньовічної філософії?

4. Висловіть своє відношення до суперечки між номіналістами та реалістами. Дайте пояснення своїй позиції.

5. Спробуйте заперечити Ф. Аквінському: “Все, що рухається, має причиною свого руху дещо інше… Отже, необхідно дійти до якогось першодвигуна… Бога”.

6. Чому епоха Відродження одержала саме таку назву? Яким чином це відображається на еволюції філософського знання?

7. З яких причин даний період історичного розвитку суспільства можна характеризувати як гуманістичний?

8. Що мав на увазі Н. Кузанський, говорячи: “В дійсності через те, що бог є все, то він також і ніщо”?

9. Що можна вважати лейтмотивом соціальних теорій епохи Відродження?

10. Дайте порівняльну характеристику трьом вивченим періодам в історії філософської думки: античності, середньовіччя, Відродження. Позначте критерії порівняння.