Дослідження машинописних текстів

проводиться, як правило, з метою ідентифікації друкарської машинки і виконавця, встановлення кількості екземплярів, надрукованих в одне закладання, а також способу зміни їх змісту.

Друкарські машинки характеризуються загальними і частковими ознаками. До загального відносяться: розмір кроку головного механізму (крок листа), розмір міжрядкових інтервалів, тип клавіатури, комплект знаків, мірка шрифту.

Крок головного механізму - відстань, на яку пересувається каретка при ударі по клавішах. Розмір кроку визначається шляхом виміру відстані між однозмінними знаками і ділення його на кількість знаків між ними, включаючи проміжки.

Точність виміру перевіряється на декількох рядках. Для цієї цілі є також спеціальні трафарети, вимірювальні сітки.

У різних друкарських машинках розмір кроку головного механізму неоднаковий, складає 2,12 - 3,00 мм.

Розмір міжрядкових інтервалів - це відстань між нижніми закінченнями (лінією підстави) знаків у поруч розташованих рядках. Нерівномірний розмір інтервалів свідчить про друкування з виключеним інтервальним механізмом або про його несправність.

Марки шрифту розрізняються по розмірах / висоті, ширині / і малюнку. По розмірах шрифти діляться на великі / по висоті понад 2,25 мм/, середні / від 2,0 до 2,25 мм / і дрібні /до 2,0 мм /. До широкого відносяться шрифти шириною 2,40 мм, до середніх - 2,30 мм і вузьким - 2,20 мм. Однойменні знаки різних марок шрифту для друкарських машинок відрізняються один від одного не тільки розмірами, але і конфігурацією окремих знаків, або їх елементів.

Ідентифікація конкретної друкарської машинки робиться по часткових ознаках, що відбились в машинописному тексті. Часткові ознаки обумовлені особливостями механізму друкарської машинки і шрифту. До першого відносяться зсув окремих знаків по вертикалі і горизонталі, відхилення від осі знаків від вертикалі, регулярне порушення інтервалів, нерівномірність інтенсивності фарбування відбитків, непаралельність лінії підстави /вершин/ рядків і відповідно заголовних літер, непаралельність рядків. Часткові ознаки шрифту виявляються в скривленні елементів знаків, розширенні окремих ділянок штрихів тощо.

У машинописних текстах можуть відобразитися ознаки, що дозволяють одержати деякі зведення про виконавця документу: силу і рівномірність удару, витриманість рядка, наявність помилок тощо; особливості розміщення тексту і його частин /нумерація сторінок, розташування заголовка, підпису, дати, розміру абзацевих рядків і ін.

Якщо виконавець і автор документа та сама особа, ідентифікаційними ознаками будуть і ознаки письмової промови (особливості стилю викладу, лексики, граматики) і т.п.

В даний час випускаються друкарські машинки з уніфікованими шрифтами, що мають особливість його швидкої заміни. Такі машинки складніше ідентифікуються по видрукуваним на них текстам і навіть встановити групову приналежність цих машинок не надається можливим. Однак після тривалої їх експлуатації з'являються ряд стійких ідентифікаційних ознак. Для експертного дослідження крім друкованого документу необхідні 1-2 листа зразків шрифту, надрукованих на друкарській машинці, що перевіряється приблизно в той самий час що і досліджуваний документ. Якщо до моменту призначення експертизи пройшов тривалий час, то зразки відбитків усіх знаків друкарської машинки друкуються до і після промивки шрифту. Вільні зразки машинописного тексту повинні бути близькі по змісту до досліджуваного тексту і виконані на однаковому з ним папері. Експериментальні зразки виконуються кваліфікованою друкаркою, причому стрічка повинна бути однаковою по кольору і зношеності з тією, що використовувалась при виготовленні досліджуваного документа.

Дослідження документів, підроблених поліграфічним способом.

Засоби розмножувальної техніки і способи друку, що використовуються при виготовленні поліграфічної продукції, прийнято розділяти на типографські й оперативні. До перших відносяться високий, глибокий і плоский трафаретний способи друку. До других - друк за допомогою ксероксу, електрографічного апарату тощо.

При високому способі друку зображення наноситься на папір виступаючими ділянками друкарської форми, тому барвник у шрифтах форм розподіляється нерівномірно. Для відбитків високого друку характерний рельєф, що називається у поліграфії натиском, що утворюється друкарськими елементами.

При плоскому друку друкуючий і пропускний елементи знаходяться в одній площині, барвник у штрихах відбитка розподіляється рівномірно і рельєф відсутній.

При глибокому друці елементи, що друкують, представляють собою поглиблення, заповнені фарбою. Для глибокого друку характерні: відсутність рельєфу, неоднакова товщина барвного шару у відбитках, що пояснюється різною глибиною друкуючих елементів і форми. Форма, для плоского і глибокого друку виготовляється із спеціальних металевих пластин. Для високого друку застосовується типографський набір і цинкографічне кліше.

З способів оперативного друку найбільш поширеним є ротопрінтовий. Для нього характерні ті ж ознаки, що і для плоского типографського друку.

Сучасні методики дозволяють вирішувати діагностичні і ідентифікаційні задачі: встановити спосіб виготовлення форм і їх відбитків; підприємство, на якому виготовлені деякі види друкарських форм; ідентифікувати друкарські форми тощо. Шляхом комплексного криміналістичного дослідження вирішуються питання про спосіб \фабричний або саморобний / виготовлення документа, про ідентичність друкарських форм і отриманих копій документів і ін.