Етапи інтернаціоналізації господарської діяльності

Одним із ключових процесів розвитку світової економіки на грані ХХ –ХХI століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя.

Відношення до глобалізації як фахівців, так і всіх жителів нашої планети дуже неоднозначно, а часом і діаметрально протилежно. Це зв'язано різними точками зору на наслідки глобализационных процесів, у яких одні вбачають серйозну погрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки. Безсумнівно, наслідку глобалізації можуть носити як позитивний, так і і негативний характер, однак альтернативи їй ні, у зв'язку з чим основна увага в статті приділено дослідженню небезпек (погроз), що несуть ці процеси, і можливостей і вигод, що виникають у процесі глобалізації.

Насамперед, найважливішим методологічним і практичним питанням є визначення взаємини між поняттями «глобалізація», «інтернаціоналізація господарського життя», «міжнародне економічне співробітництво», «міжнародна економічна інтеграція», чому і буде присвячена перша частина статті. А далі зупинимося на сутності процесу глобалізації, його передумовах, конкретних проявах і позитивних і негативних наслідках.

У результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі і междкнародных економічних відносин у цілому відбувається посилення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливо без обліку зовнішнього фактора. Дане явище прийняте називати інтернаціоналізацією господарського життя. Можна дати досить загальне визначення цього поняття:

Інтернаціоналізація господарської діяльності – це посилення взаємозв'язку і взаємозалежності економік окремих країн, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь країн у світовому господарстві.

У своєму розвитку інтернаціоналізація економіки пройшов ряд етапів. Спочатку вона являла собою міжнародне економічне співробітництво: торкалася, насамперед, сферу звертання і була зв'язана з виникненням міжнародної торгівлі (кінець XVIII – началоXX століття). Наприкінці XIX століття набирає силу міжнародний рух капіталу.

Міжнародне економічне співробітництво означає розвиток стійких господарських зв'язків між країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних границь.

Наступним етапом з'явилася міжнародна економічна інтеграція, об'єктивно обумовлена поглибленням міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією капіталу глобальним характером НТП і підвищенням ступеня відкритості національних економік і свободи торгівлі. Інтеграція в перекладі з латинського (integratio) означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине.

Міжнародна економічна інтеграція – зближення і взаимоприспособление національних економік, включення їх у єдиний відтворювальний процес в інтернаціональних масштабах.

Міжнародну економічну інтеграцію можна охарактеризувати як процес господарського об'єднання країн на основі поділу праці між окремими національними господарствами, взаємодії їхніх економік на різних рівнях і в різних формах шляхом розвитку глибоких стійких взаємозв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція – досить висока, ефективна і перспективна ступінь розвитку світової економіки, якісно новий і більш складний етап інтернаціоналізації господарських зв'язків. На цій ступіні відбувається не тільки зближення національних економік, але і забезпечується спільне рішення економічних задач. Отже, економічну інтеграцію можна представити як процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, що приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічна інтеграція, зокрема виражається в:

· Співробітництві між національними господарствами різних країн і повною чи частковою їхньою уніфікацією;

· Ліквідації бар'єрів рухів товарів, послуг, капіталу, робочої сили між цими країнами;

· Зближенні ринків кожної з окремих країн з метою утворення єдиного (загального) ринку;

· Стиранні розходжень між економічними суб'єктами, що відносяться до різних держав;

· Відсутності тієї чи іншої форми дискримінації іноземних партнерів кожної з національних економік і т.п.

Процеси економічної інтеграції йдуть як на двосторонньої, так і на регіональній чи глобальній основі. Як характерну особливість інтернаціональних об'єднань у даний час можна назвати їхній розвиток на регіональному рівні: створюються цілісні регіональні господарські комплекси з загальними наднаціональними і міждержавними органами керування.

На сучасному етапі відбуваються глибокі зміни у всій системі міжнародних відносин. Істотною їхньою рисою стає глобалізація. Схематично процеси, що ведуть до економічної інтеграції і глобалізації, можна виразити взаємозалежним ланцюжком. Етапи, безумовно, трохи спрощено характеризують процес інтернаціоналізації світової економіки. У реальній дійсності дуже складно виділити ці етапи в чистому виді, можна виявити тільки визначені тенденції, і існують безсумнівно як прямі, так і зворотні зв'язки між ними. Так, наприклад, говорячи про глобалізацію як необоротному й об'єктивному процесі, маємо на увазі саме тенденцію розвитку, причому не завжди прямолінійну, а з зиґзаґами на визначених відрізках часу і зі зворотним рухом. Процес йде скоріше по спіралі, на черговому витку досягаючи розвитку на більш високому рівні.