Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
1. Пряме валютне регулювання реалізується шляхом законодавчих актів і дій виконавчої влади.
2. непряме - із використанням економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку. Регіональне валютне регулювання здійснюється в рамках економічних інтеграційних об'єднань, наприклад у ЄС, у регіональних угрупованнях країн, що розвиваються. Валютна політика визначає підготовку, прийняття і реалізацію рішень з валютних проблем.
Регулювання валютних відносин включає декілька рівнів:
1. Мікро рівень (приватні підприємства)
2. Національний рівень (міністерство фінансів, міністерство економіки, центральний банк, органи валютного контролю);
3. Міждержавний рівень (міжнародні валютні фінансові організації (МВФ); регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут), з середини 70-х років - регулярні наради на вищому рівні з обмеженим числом учасників. Ці органи розробляють режим безпечного, безкризисного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства.)
Основні заходи валютного регулювання:
1) цільове регулювання платежів за кордон;
2) цільове регулювання валютних перекидів за кордон;
3) цільове регулювання прибутків, що одержують і направляють за кордон іноземні інвестори:
4) часткова або повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти.
Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових і організаційних що регулюють операції з національною й іноземною валютою, золотом і т.д.
Основні причини введення валютних обмежень:
1) недостача валюти;
2) зовнішня заборгованість країни;
3) розлад платіжних балансів, тобто відсутність джерел коштів для покриття платежів.
Джерела міжнародної валютної ліквідності:
1. офіційні золоті і валютні резерви країни;
2. рахунки суб'єктів МЕВ в СДР і ЕКЮ;
3. право на одержання термінового кредиту в МВФ. Це означає, що кожний член МВФ має право на одержання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти.
7.4. Основні етапи еволюції світової валютної системи
1. Е тап золотомонетного стандарту, термін дії: із початку XIX в. до 1914 р.
Основні ознаки золотомонетного стандарту:
1) функціонування золота як світових грошей;
2) фіксація золотого змісту національної валюти;
3) безпосередня конвертованість національних валюту золото;
4) наявність фіксованих валютних курсів.
Головна особливість золотомонетного стандартускладається в тому, що золото у вигляді монет оберталося на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Позитивні сторони золотомонетного стандарту | Негативні сторони золотомонетного стандарту |
1. повна конвертованість національних валют 2. стабільність купівельної спроможності грошей 3. стабільність валютних курсів 4. стабільність світових цін | 1. Залежність від рівня видобутку золота 2. Недостатня гнучкість валютної системи 3. Стихійне регулювання валютних систем 4. Виключення державного втручання в сферу валютних відносин |
2. Етап золотодевізного стандарту
Сутність золотодевізного стандарту:поряд із золотом функції світових грошей стали виконувати й окремі валюти головних країн світу. Термін дії: 1922-1976 р.
Система золотодевизного стандарту була затверджена на Міжнародній Генуезькій конференції в 1922 р. У розвитку золотодевизного стандарту виділяються три періоди.
Перший період золотодевизного стандарту - 1922-1933 р.
Характеристика цього періоду:
• поряд із грошима використовувалося золото;
• національна валюта у виді паперових грошей вільно оберталася в золото.
У рамках цього періоду виділяють період золотослиткового стандарту - 1922-1929 р. Його особливості: 1)-цей стандарт установлюється тільки для окремих економічно розвитих країн Західної Європи (Великобританії,: Бельгії Франції, Нідерландів);
2) національна валюта дорівнюється до певної кількості золота;
3) обмін валюти здійснюється не на_монети; а на-золоті злитки;
4) обмін валюти на золоті злитки дорівнює великим сумам національних коштів і здійснюється національними банками.
Основні принципи Генуезької валютної системи:
1. У якості платіжного засобу більш ЗО держав світу стали використовувати золото і девізи - іноземну валюту.
2. Ні за одною валютою не закріплювалося положення резервної валюти.
3. Збережено золоті паритети валют
4. Встановлювався режим вільно коливних валютних курсів.
Другий період золотодевизного стандарту- 1933-1944 р.
Основна особливість - перехід до використання паперових грошей у рамках світового господарства. Характеристика цього періоду:
1) усі країни усередині своїх територій стали використовувати паперові гроші;
2) ліквідоване обертання золота у вигляді монет усередині країни;
3) скасована оборотність паперових грошей у золото усередині країни;
4) сталі застосовуватися державні заходи для регулювання МВО.
Третій період золотодевизного стандарту- 1944-1975 р. Організаційно був оформлений на Міжнародній фінансовій конференції в м. Бреттон-Вуд (США, 1944 р.), звідси назва періоду - "Бреттон-вудська валютна система".
Основні принципи Бреттон-вудської валютної системи:
1. Введено новий золотодевизний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах (долар США і фунт стерлінгів).
2. Бреттон-вудська валютна система припускала чотири форми використання золота:
а) збережені золоті паритети країн і введена їхня фіксація в СВС;
б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб;
в) долар США дорівнювався до золота;
г) долар США розмінювався на золото іноземним центральним банком і урядовими установами (казначейство США).
3. Передбачалася взаємна конвертованість валют.
4. Конвертованість валют стала здійснюватися на основі їхнього відношення до долара США.
5. Вперше у світі були створені міжнародні валютно-фінансові організації: МВФ, МБРР.
Характеристика Бреттон-вудської валютної системи:
1) заборонено обмінювати, купувати і продавати золото приватним особам;
2) офіційна купівля продаж золота здійснювалася за схемою: золото -> долар -> національна валюта;
3) коливання курсу національних валют стосовно долара США встановлювалося в межах ± 1-2 %.
У 1971 р. була скасована конвертація долара США на золото, установилися режими фіксованих валютних курсів; була встановлена офіційна ціна золота.
У 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) відбулася Міжнародна конференція, що визначила нові принципи регулювання МВС, і на її основі було введено Ямайську валютну систему.
З. Етап бумажно-валютного стандарту.
Ямайська валютна система (початок 1976 р. - по теперішній час).
Основні принципи:
1. Замість золотодевизного стандарту введений стандарт СДР.
2. Замість принципу обміну валюти на золото, за схемою золото -> долар -> національна валюта введена принцип оборотності валюти за схемою: СДР -> національна валюта.
3. Завершено демонетизацію золота. Це означає:
• утрату золотом грошових функцій;
• перетворення золота в звичайний товар, що вільно продається і купується, а його ціна визначається попитом і пропозицією;
•скасування фіксації золотих паритетів;
•золото перестало служити мірою вартості товару.
4. Країни члени ЯВС вільні вибирати режими валютних курсів.
5. Міждержавне валютне регулювання почав здійснювати СВФ.
Негативні риси Ямайської валютної системи:
1) СДР є основною світовою валютною системою номінальне, а не реально:
•СДР використовується тільки як рахункова одиниця;
•СДР утратила зв'язок із золотом;
•до курсу СДР прив'язані тільки вісім валют країн світового співтовариства, тоді як до долара США – валюти приблизно 40 країн світу;
2) золото об'єктивно впливає на курси валют і є основним резервним активом;
3) у даний час у світовій валютній системі СДР витиснені доларом США. Він є головною резервною валютою. У цьому зв'язку етап паперово-валютного стандарту ще має назва "паперово-доларовий стандарт".
Найважливішою особливістю Ямайської валютної системи є те, що в її складі стали діяти регіональні валютні системи, у тому мислі з 1979 р. - Європейська валютна система (ЕВС).
Європейська валютна система - це міжнародна валютна система країн ЄС, створена для стабілізації валютних курсів, координування валютної політики цих держав.
Відмінні риси БВС:
1) оскільки ЕВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці, її називають також валютною системою стандарту ЕКЮ;
2) на відміну від Ямайської валютної системи в ЕВС золото використовується в якості реального резервного активу;
3) країни ЕВС створили спільний золотий фонд. Він складає 20% від їх офіційних золотих ресурсів (2660 т); знаходиться в Європейському фонді валютного співробітництва;
4) основний режим валютних курсів плаваючий, але в межах визначеного валютного коридору. Країни ЄС установлюють такі валютні коридори, що одержали назву "валютна змія":
5) регулювання ЕВС здійснюється на міждержавному рівні шляхом укладання відповідних угод між національними банками країн ЄС.
7.5 Валютний ринок – це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами валютних операцій при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти й цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню капіталу в іноземній валюті.
Передумови створення валютних ринків:
- розвиток МЕВ
- розвиток світової валютної системи,
- поширення кредитних коштів міжнародних розрахунків
- розвиток банківських систем і кореспондентських зв'язків між банками різних країн
-удосконалення коштів зв'язку й розвиток інформтехнологій.
Види операцій на валютних ринках:
- валютні операції
- валютно-кредитні й розрахункове обслуговування купівлі/продажу товарів і послуг
- закордонне інвестування
- операції зі ЦБ
- допомога країнам, що розвиваються
- внески в МО
Функції валютних ринків:
- забезпечення здійснення міжнародних розрахунків
- страхування валютних ризиків
- забезпечення кредитування в іноземній валюті
- диверсифікованість валютних резервів банків, підприємств,
- одержання спекулятивного прибутку
- вплив на держрегулювання національної економіки
- узгодження валютної політики на рівні світового господарства.
На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валюти, тобто учасників ринку.
Учасники валютних ринків: - центральні банки, комерційні банки, валютні біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні й виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні й фінансові організації, фізичні особи, асоціації, наприклад Міжнародна асоціація учасників валютного ринку.
За характером валютного ризику учасників валютного ринку ділять на: підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів, гравців.
З інституціональної точки зору валютний ринок являє собою безліч комерційних банків і ін. фінансових установ, зв'язаних один з одним мережею комунікаційних коштів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютами.
Класифікація валютних курсів на міжнародному валютному ринку:
1. Залежно від сторін угоди розрізняють:
- курс покупця
- курс продавця.
Курс продавця більше високий. Різниця між цими курсами називається маржею (прибуток).
2. По видах платіжних документів розрізняють
- курс електронного перекладу,
- курс чеків,
- курс банкнот.
3. Крос-курс - це котирування 2-х іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасника угоди. Цей курс виходить розрахунковим шляхом. Наприклад, курс долара до йени через рубль.
4. Номінальний обмінний курс - це відносна ціна валют 2-х країн. Реальний обмінний курс - це відносна ціна товарів, зроблених в 2-х країнах. Він повідомляє, у якім співвідношенні можна обмінювати товари однієї країни на товари іншої.
5. Залежно від виду валютних операцій розрізняють:
А) курс спот - це базовий курс валютного ринку, по ньому відбувається врегулювання поточних торговельних і неторгових операцій.
Б) форвардний курс - курс термінових угод, при яких поставка валюти здійснюється через певний період часу на фіксовану дату.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 361 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!