ТЕМА 7: Світова валютна система

7.1.Поняття і структура світової валютної системи (СВС).

7.2.Валютний курс і фактори, що впливають на його формування

7.3.Ринкове державне регулювання валютних відносин

7.4. Основні етапи еволюції СВС

7.5 Валютний ринок.

7.1. Поняття і структура світової валютної системи

Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством і міжнародними угодами.

Міжнародні валютні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства, які пов'язані з використанням валюти в їх фінансово-господарській діяльності.

Міжнародні валютні відносини є складовою частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної і світової економіки, розвиток яких історично йде, паралельно і тісно переплітаючись. Під час інтернаціоналізації господарських зв'язків збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

Великий вплив на міжнародні валютні відносини надають провідні промислове розвинені країни (особливо "сімка"), що виступають як партнери-суперники. Останні десятиліття відзначені активізацією у цій сфері країн, що розвиваються.

Розвиток міжнародних валютних відносин обумовлено ростом продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, формуванням світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.

Види валютних систем:

-національна, що історично першими виникнули,

- світова,

- міжнародна (регіональна)

1. Національна валютна система - складова частина даної економічної системи країни, яка закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Ії особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Основні функції НВС:

1. Формування механізмів взаємодії національних і світових грошей:

-засоби конвертації;

-котування;.

-регулювання валютних курсів.

2. Формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні - це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань).

3. Формування золотовалютного запасу країни.

4. Формування кредитних ресурсів.

Органи НВС:

1) банківські і кредитно-фінансові установи

2) біржі;

3) спеціальні органи валютного контролю;

4) приватні комерційні інститути.

Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою.

2. Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що закріплюється міждержавними угодами.

Світова валютна система склалася до середини XIX в. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства.

Основні функції СВС:

Формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні кошти).

1. Забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів.

2. Забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота.

3. Розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи СВС:

1) міжнародні валютні організації (наприклад МВФ);

2) міжнародні банківські установи (наприклад, МБРР).

3. Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Європейська ВС почала діяти в 1979р.).

Основні, функції М(Р)ВР (на прикладі Європейської ВС):

1. Формування і використання міжнародної грошової одиниці - ЕКЮ, ЄВРО

2. Розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні.

3. Підтримка взаємозв'язків НВС і СВС.

4. Узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи М(Р)ВР:

1) міжнародні валютні фонди;

2) міжнародні кредитно-розрахункові установи (Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕБРР)).

7.2. валютний курс і фактори, що впливають на його формування

Важливим елементом валютної системи є валютний курс. Валютний курс необхідний для: взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

Експортер обмінює виручену іноземну валюту на національну, тому що валюти інших країн не можуть обертатися в якості законного і платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник набуває іноземної валюти на національну для погашення заборгованості і виплати відсотків по зовнішніх позиках; порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн. виражених у національних або іноземних валютах; періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Валюта - це грошові знаки іноземних держав і міжнародні (регіональні) грошові розрахункові одиниці

Національна валюта - це грошова одиниця даної країни.

Іноземна валюта - це грошові знаки, а також кредитні і платіжні кошти, виражені в іноземній грошовій одиниці, що використовуються міжнародних розрахунках.

Міжнародна валюта - це грошова розрахункова одиниця, платіжні кошти, що колективно створені і використовуються країнами в межах світового співтовариства або його окремих регіонів.

Основні види міжнародної валюти:

1) ВКВ - вільноконвертована валюта. Валюта, що вільно й у необмеженій кількості обмінюється на інші іноземні валюти. В даний час національна валюта 132 країн світу є ВКВ.

2) Резервна валюта - це найбільш стабільна ВКВ, за якою здійснюються міжнародні розрахунки і кредити, а також національні кредитно-грошові засоби ведучих країн світової торгівлі.

Види резервної валютні: долар США; Євро; японська йєна; англійський фунт стерлінгів.

Валюта має властивість конвертованості,тобто оборотності на інші грошові знаки.

3)Частково конвертована валюта(ЧКВ) - національна валюта країн, де застосовуються валютні обмеження для деяких власників валюти і по окремих видах обмінних операцій. Застосування ЧКВ характерно для більшості держав, що розвиваються.

4) Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Види конвертованості:

внутрішня - оборотність валюти для всіх резидентів і нерезидентів;

2) зовнішня - оборотність валют тільки для іноземних юридичних і фізичних осіб (нерезидентів).

Валютний паритет - законодавче встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

В даний час валютний паритет установлюється на основі СДР. Базисом його встановлення є і дорогоцінні метали (зокрема золото).

Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни

Зовнішньо валютний курс пропонується учасникам обміну як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в другу, що визначається співвідносним попитом і пропозицією на валютному ринку. Проте вартісною основою валютного курсу є купівельна спроможність валют, що виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції.

Виробники і покупці товарів і послуг за допомогою валютного курсу порівнюють національні ціни з цінами інших країн. У результаті зіставлення виявляється ступінь вигідності розвитку якогось виробництва в даній країні або інвестицій за рубежем.

У зв'язку з різким збільшенням міжнародного прямування капіталів на валютний курс впливає купівельна спроможність валют по відношенню не тільки до товарів, але і фінансовим активам.

Види (режими) валютних курсів:

1) фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засновані на визначеному в законодавчому порядку валютному паритеті. Він є офіційним валютним курсом
країни і встановлюється її центральним банком

2) коливний - який вільно змінюється в залежності від пропозиції і попиту, тобто заснований на використанні ринкового механізму (Україна - курс на УМВБ) 3) плаваючий - різновид коливного валютного курсу, що припускає використання ринкового механізму валютного регулювання. Валютний курс установлюється шляхом котувань

Види котувань:

1) пряме - вираження національної валюти (прирівнювання) до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому національна валюта дорівнюється до долара США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує
здійснення більш 2/3 міжнародних торгових операцій;

2) непряме - вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке
котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їх території.

Чинники, що впливають на валютний курс:

1. Темп інфляції. Співвідносний валют по їх купівельній спроможності (паритет купівельної спроможності), відображаючи чинність закону вартості, слугують своєрідним хребтом валютного курсу. Тому на валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти, якщо не протидіють інші чинники. Інфляційне знецінювання грошей у країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їхнього курсу до валют країн, де темп інфляції нижче. Дана тенденція звичайно просліджується в середнє і довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність із паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

Залежність валютного курсу від темпу інфляції особливо велика в країнах із великим обсягом міжнародного обміну товарами, послугами і капіталами. Це пояснюється тим, що найбільш тісний зв'язок між динамікою валютного курсу і відносного темпу інфляції виявляється при розрахунку курсу на базі експортних цін.

2. Становище платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, тому що збільшується попит на її з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань.

3. Різниця процентних ставок у різних країнах. Зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приток іноземних капіталів, а її зниження заохочує відпливкапіталів, у тому числі національних, за кордон.

4. Діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції. Якщо курс якоїсь валюти має тенденцію до зниження, то фірми і банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці і політиці, на коливання курсових спів відносин. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції і стихійного прямування "гарячих" грошей.

5. Ступінь використання деякої валюти на євроринку й у міжнародних розрахунках.

6. На курсове співвідносний валют впливає також прискорення або затримка міжнародних платежів. У чеканні зниження курсу національної валюти імпортери намагаються прискорити платежі в іноземній валюті, щоб не нести втрат при підвищенні її курсу. При зміцненні національної
валюти, навпроти, переважає прагнення до затримки платежів в іноземній валюті.

7. Ступінь довіри до валюти на національному і світових ринках. Вонавизначається становищем економіки і політичної обстановки в країні, а також розглянутими вище чинниками, що роблять вплив на валютний курс. Причому дилери враховують не тільки дані темпи економічного росту, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, спів відносини попиту і пропозиції валюти, але і перспективи їхні динаміки

7.З. РИНКОВЕ І ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН

Як свідчить світовий досвід, в умовах ринкової економіки здійснюється ринкове і державне регулювання міжнародних валютних відносин.

Держава відвіку втручалася у валютні відносини - спочатку побічно, а потім безпосередньо з огляду на їхню важливу роль у світогосподарчіх зв'язках. Зі скасуванням золотого стандарту в 30х роках XX ст. перестав діяти механізм золотих точок як стихійний регулятор валютного курсу.

Ринкове і державне регулювання доповнюють один одного. Перше, засноване на конкуренції, породжує стимули розвитку, а друге спрямовано на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. У системі регулювання ринкової економіки важливе місце займає

Валютне регулювання - регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютна політика - сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей.

Напрямок і форми валютної політики визначаються валютно-економічним положенням країн, еволюцією світового господарства, розміщенням сил на світовій арені.

Обгрунтуванням валютної політики слугує деяка теорія, зведена в ранг офіційної догми.

Юридично валютна політика оформляється:

1) валютним законодавством - сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення операцій із валютними цінностями в країні і за її кордонами

2) валютними угодами - двосторонніми і багатосторонніми між державами з валютних проблем.