Суспільно-політичний розвиток

Під впливом Великої французької революції, перемоги над армією Наполеона та розповсюдження ідей романтизму в Україні з’явилися таємні дворянські організації дворянських революціонерів та почав формуватися національно-визвольний рух.

Основна причина виникнення таємних дворянських організацій:

- спричинене війною 1812 р. зростання серед освічених дворян невдоволення безправним становищем основної маси населення Російської імперії.

На території України діяли такі таємні дворянські організації:

- 1815-1816 рр. – “ Залізні персні ” (м. Камянець-Подільський), позиції антикріпосницькі, республіканські;

- 1818 – 1821 рр. – “ Союз благоденствия ” – заснований у Петербурзі, в Україні діяли Тульчинська управа (на чолі з П.Пестелем, В.Раєвським та ін.) та Полтавська (в садибі Капинстів та в самій Полтаві на чолі з І.Котляревським); виступали за встановлення республіки, здійснення політичного перевороту шляхом просвіти населення, скасування кріпацтва;

- “ Товариство об’єднаних слов’ян ” (на чолі з Петром та Андрієм Борисовими та Ю. Люблінським) – діяло в м. Новоград-Волинському; виступали за об’єднання слов’янських народів у федеративну республіку, скасування кріпацтва;

- 1821-1825 рр. – “ Південне товариство ” на чолі з П.Пестелем, мало три управи: Тульчинську, Васильківську та Кам’янську; позиції антикріпосницькі, республіканські; у 1825 р. об’єдналися з “ Товариством об’єднаних слов’ян ”;

- окремо відстояло “ Малоросійське товариство ” (на чолі з В.Лукашевичем), в якому висувалася ідея досягнення незалежності України.

Повстання членів “ Південного товариства ” у грудні 1825 р. не було підтримано народом й було жорстоко придушене, як і повстання інших декабристів – членів “Північного товариства” у Петербурзі.

З другої половини 20-х рр. ХІХ ст. центрами суспільно-політичного руху стали навчальні заклади:

- таємний політичний гурток при Харківському університеті (пропагандистська антикріпосницька діяльність), розгромлений у 1827 р.;

- 1827-1830 рр. – гурток у Ніжинській гімназії (пропаганда вільнолюбних ідей).

У 1840-х рр. кульмінацією національно-визвольного руху Наддніпрянської України стала діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (5.4.).

5.4. Кирило-Мефодіївське товариство – таємна антикріпосницька організація, що діяла з кінця березня 1845 р. до березня 1847 р. у Києві. Засновниками були професор історії М.Костомаров, чиновник М.Гулак, вчитель В.Білозерський, згодом приєдналися письменник М.Кулиш та Т.Шевченко. Основні програмні засади: скасування кріпацтва; об’єднання слов’янських народів у федерацію зі столицею у Києві; культурно-просвітницька діяльність задля створення передумов для соціальних реформ. З ініціативи Т.Шевченка були додані ідеї повалення самодержавства та організації народного повстання. Члени організації першими проголосили необхідність застосування політичних методів боротьби для збереження українського етносу.

На західноукраїнських землях у 30-40-х рр. ХІХ ст. центром національного руху став Львів. Особливого значення набула діяльність “Руської трійці” (5.5.).

5.5. “Руська трійця” (1833-1834 рр.) – демократично-просвітницьке й літературне товариство у Львові. Засновники – М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький; члени – студенти університету й духовної семінарії. Збирали український фольклор, пропагували українське слово та культуру, поетизували боротьбу українців за соціальне та національне визволення, виступали за об’єднання українських земель. Найвідоміші збірники – “Русалка Дністровая” та “Вінок русинам на обжинки”.

Розвитку національного руху в Галичині сприяли революційні події 1848 р. в Австрійській імперії, зокрема скасування кріпацтва. Українські ліберали об’єдналися в Головну руську раду, яка відстоювала:

- ідею незалежного національного розвитку українців Східної Галичини,

- створення територіальної автономії та національної гвардії,

- демократизацію та українізацію освіти.

Більшість цих вимог була проігнорована владою, втім у гімназіях вивчення української стало обов’язковим, а у 1849 р. у Львівському університеті було відкрито кафедру української мови.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. (для самостійного вивчення).

Див.: Паринов М.П. Лекции по истории Украины. – Донецк, 2006. – С.152-164 та інші рекомендовані підручники.

Таким чином, для економічного розвитку України першої половини ХІХ ст. характерна криза феодально–кріпацької системи. Її розпад і становлення капіталістичних відносин призвели до необхідності скасування кріпацтва. Внаслідок проведення селянської реформи 1861 р. форсованими темпами стали розвиватися промисловість і сільське господарство, що спонукало в свою чергу суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, його духовному житті.