Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових потоків, а й управлінської діяльності.
І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнародних американських корпорацій, які забезпечують основне надходження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудівських компаній американських менеджерів.
До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американського кластера, а Китай — до японського.
Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту.
1. Американська школа менеджменту:
- перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз;
- ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щорічно закінчують понад 70 тис. осіб);
- жорсткий агресивний менеджмент;
- величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів.
Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США:
- спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;
- податкові поради іноземцям;
- утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;
- рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.
2. Японська школа менеджменту:
- використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США);
- грунтується на колективістських засадах;
- акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях;
- зорієнтований на світові ринки.
Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах.
3. Досвід Франції → планування:
- державний сектор - 20 % ВНП;
- мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни;
- планування в 40-50-ті роки: регламентація використання ресурсів;
- планування в 60-70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів;
- стратегічне планування в 80-90-ті роки;
- два типи державних підприємств:
а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне;
б) монополісти, яких підтримує держава;
- пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів;
- органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фахівців).
4. Досвід Німеччини→ влада і кодекси:
- довіра влади у керівництві трудовою діяльністю;
- авторитаризм - функція лідерства;
- турбота менеджерів про підлеглих;
- закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 p.);
- утворення виробничих рад: вибори через 4 роки;
- включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в інтересах усього підприємства.
5. Австралія:
- вплив на менеджмент моральних аспектів;
- наголос на політичні і соціальні цінності досягнення;
- сприйняття ризику.
6. Італія:
- дії у середовищі з низькими ризиками;
- конкурентоспроможність італійських менеджерів;
- схильність до групового прийняття рішень.
7. Австрія:
- наголос на самореалізацію у керівництві;
- висока цінність незалежності і конкурентоспроможності;
- прагнення уникнути ризиків.
8. Великобританія:
- висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки;
- індивідуалізм вважається найвищою цінністю.
Оскільки полярними є американська та японська школи менеджменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості реалізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 3.
Як видно з табл. 3, склад функцій американської та японської шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська - короткострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної корпорації є частка світового ринку, а американської корпорації - прибуток, дивіденди чи ціна акції.
Таблиця 3 - Порівняльна характеристика японського та американського підходів до менеджменту
Японський менеджмент | Американський менеджмент |
Планування | |
1. Довгострокова орієнтація | 1. Переважно короткострокова орієнтація |
2. Колективне прийняття рішень (по колу) з консенсусом | 2. Індивідуальне прийняття рішень |
3. Залучення багатьох людей до підготовки і прийняття рішень | 3. Залучення небагатьох людей до прийняття рішень і «продаж» рішення особам з іншими цінностями |
4. Потік рішень формується знизу нагору і назад | 4. Потоки рішень утворюються нагорі і рухаються вниз |
5. Повільне прийняття рішень і швидка їх реалізація | 5. Швидке прийняття рішень, повільна їх реалізація, яка потребує компромісу, частого узгодження рішень у субординації |
Організація | |
1. Колективна відповідальність і звітність | 1. Індивідуальна відповідальність |
2. Нечіткість відповідальності за рішення | 2. Зрозумілість і конкретність відповідальності за рішення |
3. Неформальні організаційні структури | 3. Формальні бюрократичні організаційні структури |
4. Добре відома загальна організаційна культура і філософія; відчуття конкуренції з іншими компаніями | 4. Брак загальної організаційної культури, ідентифікація більше професії, ніж компанії |
Укомплектування штатів | |
1. Нові працівники комплектуються переважно з навчальних закладів або ж перебувають усередині компанії для заміщення вакантних посад | 1. Працівники набираються як із навчальних закладів, так і інших компаній, досить часто переходячи з однієї компанії до іншої |
2. Повільне просування по категоріях посад | 2. Прагнення швидкого успіху |
3. Лояльність компанії | 3. Лояльність професії |
4. Надзвичайно рідкі оцінки виконання для нових співробітників | 4. Часті оцінки виконання для нових співробітників |
5. Оцінка довгострокового виконання | 5. Оцінка короткострокових результатів |
6. Просування грунтується на багатьох критеріях | 6. Просування ґрунтується переважно на індивідуальному виконанні |
7. Тренінг і розвиток персоналу вважається довгостроковою інвестицією | 7. Тренінг і розвиток персоналу сприймаються із сумнівом (як загроза плинності кадрів) |
8. Пожиттєвий найм для більшості великих компаній | 8. Поширена службова невпевненість |
Керівництво | |
1. Лідер діє як соціальний полегшувач і член групи | 1. Лідер діє як голова групи, що приймає рішення |
2. Патерналістський стиль (Участь робітників в управлінні) | 2. Директивний стиль (сильний, фірмовий, визначений) |
3. Загальні цінності, що полегшують співробітництво | 3. Часто різні цінності, індивідуалізм, заважає інколи співпраці |
4. Уникнення конфронтації, двозначність керівництва, наголос на гармонії | 4. Загальна міжособова конфронтація, наголос на чіткості |
5. Висхідні комунікації | 5. Переважно спадні комунікації |
Контроль | |
1. Контроль парний | 1. Контроль начальника |
2. Фокус контролю на груповому виконанні | 2. Фокус контролю на індивідуальному виконанні |
3. Спасіння обличчя | 3. Встановлення провини |
4. Широке використання гуртків контролю якості | 4. Обмежене використання гуртків контролю якості |
Слід мати на увазі, що поняття «американський менеджмент» притаманне, з одного боку, не всім міжнародним корпораціям, а з іншого - не лише американським корпораціям. Скажімо, відома японська компанія «Тойота» є прикладом американського менеджменту і, навпаки, американські компанії «IBM», «Ксерокс» є прикладом японського менеджменту.
Поряд із поняттям національних шкіл менеджменту використовується більш широка категорія — національні школи бізнесу.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 307 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!