Підготовка офіційних тостів та промов

Тост – пропозиція випити за когось або за щось. Традиція тостів налічує немало століть і сходить до часів цезарів. Головні вимоги до тосту: стислість, конкретність, доцільність. Лише надзвичайно цікавий, дотепний і блискуче виголошений тост може тривати більш за одну хвилину.

Якщо на сніданку або обіді передбачається обмін промовами або тостами, господар (улаштовувач столу) повинен послати почесному гостю копію своєї промови або тосту для того, щоб він міг підготувати відповідь. Якщо має відбутися важлива зустріч, відповідь посилається заздалегідь.

Промова або тост повинні включати: вітання на адресу почесного гостя, загальну ситуацію, що послужила приводом для зустрічі, загальноприйняту форму побажання гостям тощо.

У відповідь промови почесний гість виражає вдячність за надану гостинність, а також взаємну зацікавленість в зустрічі і завірення у взаємності тощо.

Аби виголосити тост, промовець встає, злегка постукує вилкою або ножем по своїй чарці, щоб звернути на себе увагу, і починає говорити. Під час виголошування промови всі припиняють їсти і мовчки слухають.

Тост повинен обов'язково відповідати приводу, по якому влаштований прийом, темі застільної бесіди. Тому перш ніж виголосити тост, слід подумати, як той або інший тост впишеться в атмосферу прийому.

На офіційних прийомах промови і тости виголошуються після десерту, коли налито шампанське. При цьому цокатися не прийнято, якщо ж цокаються, то чоловіки тримають свої келихи нижче за келихи пані. На неофіційних прийомах - не раніше 10-15 хвилин після початку прийому, а інколи і в самому його початку. Виголошувати тости за закускою на офіційних сніданках, обідах і вечерях не прийнято.

Тости зазвичай виголошуються чоловіками, а супроводжуючі їх жінки під час вимовляння тосту також встають.

Заставляти гостей пити – некультурно, невиховано. Гість сам визначає, що і скільки йому пити. У цивілізованому суспільстві категорично забороняється заставляти гостя, що запізнився, пити штрафну чарку або цілий келих спиртного.