Осередок біологічного ураження - це міста, населені пункти і об'єкти народного господарства, де виникли масові захворювання людей, сільськогосподарських тварин і рослин

Розповсюдження за короткий час на великих територіях масового захворювання називається епідемією.

На створення і розширення вогнища біологічного зараження впливають наступні особливості біологічних засобів:

• можливість масової поразки людей, тваринних і рослин збудниками особливо небезпечних інфекційних захворювань на великих територіях;

• здатність невеликої кількості збудників хвороби викликати захворювання людей, тваринних і рослин, швидко розповсюдитися до масштабів епідемії, епізоотії і эпифитотии;

•способность багатьох захворювань передаватися від хворого до здорового, швидко розповсюджуватися серед людей і тварин;

• наявність інкубаційного періоду, протягом якого може відбутися

масове перезаражение людей і тварин;

• здатність протягом довгого часу зберігатися в

навколишньому середовищі, в заражених комахах, кліщах, гризунах;

• складність діагностики захворювань і ін.

Стійкість вогнища біологічного зараження залежить від температур, вогкості повітря, наявності сонячних днів. Влітку при високій температурі і інтенсивній сонячній радіації збудники захворювань гинуть швидше. Підвищення вогкості також сприяє зниженню стійкості збудників захворювань.

Вживання біологічних засобів пов'язано з властивостями хвороботворних мікробів в природних умовах проникати в організм людини такими шляхами:

-с повітрям через органи дихання;

-с продуктами харчування і водою через шлунково-кишковий тракт;

- через непошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровоносних переносників;

- через слизисті оболонки рота, носа, око, а також пошкоджену шкіру.

При виникненні осередку біологічного ураження для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в містах і населених пунктах вводиться карантин або обсервація.

Карантин - система державних противоепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження і ліквідації виниклих інфекційних захворювань. Він вводиться в тих випадках, коли збудники не встановлені або відносяться до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, які викликають украй небезпечні захворювання (чума, холера, висипний тиф, натуральна віспа і ін.).

При карантині передбачається повна ізоляція вогнища навколишнього середовища для здійснення наступних заходів:

- озброєне зовнішнє оточення вогнища, заборона в'їзду і виїзду з нього, вивозу майна;

-развертывание спеціальних пунктів, через які проводиться перевантаження продовольства і предметів першої необхідності, що прибуває;

-установление строгого режиму поведінки населення;

-проведение профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів, а також дезинфекції, дератизації і санітарної обробки населення.

На території, прилеглій до зони карантину, а також у випадках, коли збудники відносяться до групи неконтагиозных, встановлюється режим обсервації, який передбачає наступні заходи:

- обмеження виїзду і в'їзду в зони обсервації;

- обмеження спілкування людей між собою і з населенням сусідніх населених пунктів;

-запрещение вивозу майна і матеріалів без попередньої їх дезинфекції;

- посилення медичного нагляду за людьми для своєчасного виявлення і ізоляції заболеваемых;

- посилений медичний контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів;

-проведение профілактичних щеплень населенню. Терміни карантину і обсервації визначаються тривалістю інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого у вогнищі біологічного захворювання.