І. Нормативно-правові акти

1. Конституція України (За станом на 1 січня 2013 року). - Xарків: СПД ФО Співак Т.К., 2013. – 48 с.

2.Кодекс Цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012.

3. Закон України “Про цивільну оборону України” №2974-ХІІ від 3 лютого 1993 року.

4. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” №1859-IV від 24 червня 2004 року.

5. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” №1809-ІІІ від 8 червня 2000 року.

6. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” №15/98-ВР від 14 січня 1998 року.

7. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” №1281-XIV від 14 грудня 1999 pоку.

8. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я №2801-XIІ від 19 листопада 1992 pоку.

9. Закон України “Про надзвичайний стан” №2501-ХІІ від 26 червня 1992 року.

10. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” №1550-ІІІ від 16 березня 2000 року.

11. Закон України “Про пожежну безпеку” №3745-ХІІ від 17 грудня 1993 року.

12. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” №4004-ХІІ від 24 лютого 1994 року.

13. Закон України “Про охорону праці” №3108-IV від 17 листопада 2005 року.

14. Закон України “Про оборону України” №1932-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

15. Закон України “Про Збройні Сили України” №1935-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

16. Кримінальний процесуальний кодекс України. Верховна Рада України; 13.04. 2012 № 4651-V

ІІ. Базова:

1. Конституція України (За станом на 1 січня 2013 року). - Xарків: СПД ФО Співак Т.К., 2013. – 48 с.

2.Кодекс Цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012.

3. Закон України “Про цивільну оборону України” №2974-ХІІ від 3 лютого 1993 року.

4. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” №1859-IV від 24 червня 2004 року.

5. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” №1809-ІІІ від 8 червня 2000 року.

6. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” №15/98-ВР від 14 січня 1998 року.

7. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” №1281-XIV від 14 грудня 1999 pоку.

8. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я №2801-XIІ від 19 листопада 1992 pоку.

9. Закон України “Про надзвичайний стан” №2501-ХІІ від 26 червня 1992 року.

10. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” №1550-ІІІ від 16 березня 2000 року.

11. Закон України “Про пожежну безпеку” №3745-ХІІ від 17 грудня 1993 року.

12. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” №4004-ХІІ від 24 лютого 1994 року.

13. Закон України “Про охорону праці” №3108-IV від 17 листопада 2005 року.

14. Закон України “Про оборону України” №1932-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

15. Закон України “Про Збройні Сили України” №1935-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

16. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона: Учебник для вузов. – М.: Высшая школа, 1996. – 207 с.

17. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Підручник. - Львів: Афіша, 2005 - 336 с.

18. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2007. - 487 с.

19. Касьянов М.А. та ін. Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій: Навчальний посібник. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2003. - 182 с.

20. Порядочний Л.В., Заплатинський В.М. Безпека в надзвичайних ситуаціях та цивільна оборона: Навчальний посібник. - К., 2003. - 301 с.

21. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 438 с.

22. Касьянов М.А., Гуляєв В.П., Друзь О.М. Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, газоаналізатори: Навчальний посібник. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. - 182 с.

23. Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затверджено Указом Президента України №20/2013 16 січня 2013 року.

ІІІ. Допоміжна

1. Указ Президента України “Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи”, №1005/96 від 28 жовтня 1996 року.

2. Указ Президента України “Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” №284/99 від 26 березня 1999 року.

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про цивільну оборону України”, №299 від 10 травня 1994 року.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про єдину державну систему запобігання та регулювання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”, №1198 від 3 серпня 1998 року.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”, №1099 від 15 липня 1998 року.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій”, №174 від 16 лютого 1998 року.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення”, №733 від 15 вересня 1993 року.

8. Наказ МВС України “Про Типове положення про спеціальне навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України”, №6 від 17 листопада 1994 року.

9. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / М.А. Касьянов, Ю.П. Ревенко, В.О. Медяник, І.М. Арнаут, О.М. Друзь, Ю.А. Тищенко. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. - 288 с.

10. Методичні рекомендації з питань цивільного захисту і дій населення в надзвичайних і екстремальних ситуаціях. - Луганськ: Вид-во УМЦ ГЗ і БЖД Луганської області, 2006. - 176 с.

11. Гуляев В.П. Методические рекомендации к самостоятельной работе по дисциплине “Гражданская оборона”. - Луганск: Изд-во ВНУ, 2002. - 12 с.

12. Гуляев В.П. Основы устойчивости работы промышленных объектов в чрез­вычайных ситуациях / Методические указания. - Луганск: Изд-во ВНУ, 2000. - 20 с.

13. Гуляев В.П. Прогнозирование масштаба заражения сильнодействующими ядовитыми веществами при авариях на химически опасных объектах / Методические указания. - Луганск: Изд-во ВНУ, 2002. - 24 с.

14. Ревенко Ю.П. Оценка обстановки на объекте при аварии на АЭС / Методические указания. - Луганск: Изд-во ВНУ, 2003. - 22 с.

15. Гостюшин А.В. Защити себя и близких. Энциклопедия экстремальных ситуаций. – М

.: “Зеркало”, 1994. – 251 с.

Тези:

Ядерна зброя – це зброя, вражаюча дія якої заснована на внутрішній енергії, яка виділяється при цепних реакціях розподілення ядер важких хімічних елементів або термоядерних реакціях, синтезу ядер легких елементів. Повітряна ударна хвиля. Світове випромінювання ядерного вибуху. Проникаюча радіація. Радіоактивне зараження. Електромагнітний імпульс. Хімічна зброя. Сильнодіючі отруйні речовини. Класифікація ОР: - нервово-паралітичної; загально-ядовитої, шкіряно-наривної, задушливої, дратуючої, психохімічної дії. Сильнодіючі отруйні речовини. Зона хімічного ураження. Біологічна зброя. Характеристика осередку біологічної зброї. Осередок біологічного ураження. Сучасні звичайні засоби ураження.

Текст:

Наша країна прагне мирного співіснування зі всіма державами, проте підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії. Враховуючи, що багато іноземних держав володіють величезним арсеналом ядерної, хімічної, біологічної зброї і іншого сучасного озброєння, метою оборони України є створення всіх необхідних умов для попередження військового нападу і для озброєної відсічі можливої агресії проти України, у будь-який час і за будь-яких обставин. Як проголошується в Законі «Про Озброєні Сили України» оборона країни є справою всього народу України. Тому населенню країни, у тому числі і особовому складу органів внутрішніх справ, необхідно мати навики уміння діяти в умовах надзвичайних ситуацій, зв'язаних із застосуванням засобів масового ураження і звичайної зброї

Метою лекції є вивчення бойових властивостей і вражаючої дії зброї масового ураження і інших сучасних засобів ведення бойових дій, а також загальних характеристик отруйних сильнодіючих речовин.

1. Ядерна зброя і її вражаючі чинники. Ядерною називається зброя, вражаюча дія якої обумовлена внутріядерною енергією, що виділяється при ланцюгових реакціях ділення ядер важких хімічних елементів або термоядерних реакціях синтезу ядер легких елементів.

Як ядерне пальне в першому випадку використовують ізотопи урану і плутонію, в другому - ізотопи водню (дейтерій і тритій).

Ядерна зброя включає ядерні боєприпаси, засоби управління ними і їх доставки.

Боєприпаси, споряджені ядерними зарядами, називають ядерними боєприпасами.

До них відносяться:

- головні частини (бойові блоки) ракет;

- бойові частини крилатих і зенітних ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські снаряди і міни;

- бойові зарядні відділення торпед;

- інженерні міни і фугаси.

Для характеристики енергії ядерного вибуху звичайно використовують поняття "потужність". Потужність ядерних боєприпасів (зарядів) прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом - такою масою тротилу, енергія вибуху якого рівна енергії, що виділяється при повітряному вибуху ядерного боєприпаса. Тротиловий еквівалент прийнято виражати в тоннах (кілотоннах).

Сучасні ядерні боєприпаси можуть мати потужність вибуху від декількох десятків тонн до десятків мільйонів тонн. По потужності вибуху ядерні боєприпаси умовно ділять на п'ять діапазонів: надмалі (менше 1 тис. т), малі (I - 10 тис. т), середні (10- 100 тис. т), крупні (100- 1000 тис., т) і надкрупні (більше 1000 тис. т).

Залежно від задачі використання ядерної зброї властивостей об'єктів ураження, їх захищеність, а також властивостей оточуючого зону вибуху середовища розрізняють наступні види вибухів:

-повітряний;

-наземный;

-надводный;

-підземный;

-підводный.

Особливості вражаючої дії ядерного вибуху і головний вражаючий чинник визначаються типом і потужністю ядерного боеприпаса, видом вибуху і характером об'єкту поразки. Ядерні вибухи супроводжуються наступними вражаючими чинниками:

-повітряна ударна хвиля;

-світловое випромінювання;

-проникаюча радіація;

-электромагнитный імпульс;

-радіоактивне зараження місцевості і атмосфери.