Типи господарських операцій. Фінансовий контроль як економічний процес включає такі елементи: суб'єкт контролю, об'єкт контролю, предмет контролю

ПАСИВ

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий, додатковий та резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений і вилучений капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу, інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші довгострокові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, видані векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточні зобов'язання за розрахунками.

П'ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Між статтями активу і пасиву балансу існує взаємозв'язок, оскільки кожна активна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелами фінансування довгострокових активів, як правило, виступають власний капітал і довгострокові позикові засоби. Але також, не виключається формування довгострокових активів і за рахунок кредитів банку, рис. 3.3.

Поточні активи утворюються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позикових засобів.

Рис. Взаимосвязь между активной и пассивной частями баланса предприятия

Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями

Розглянемо приклади можливих змін у балансі.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Основні засоби		Статутний капітал
Матеріали		Прибуток
Незавершене виробництво		Кредити банків
Каса		Постачальники
Рахунки в банках
Разом		Разом

Операція 1: оприбутковано в касу підприємства одержані в банку з розрахункового рахунку грошові кошти — 15000 грн.

Унаслідок цієї операції залишок грошових коштів у касі збільшився на 15000 грн, і сума за статтею "Каса" становить 16000 грн. Водночас на рахунках у банку (поточному рахунку в національній валюті) кошти зменшаться на 15000 грн, і за статтею активу "Рахунки в банках" залишок становитиме 70000 грн. Отже, внаслідок господарської операції 1 грошові кошти перемістилися, але їх загальний розмір не змінився. Підсумок балансу

також залишився таким самим.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума,грн.
Основні засоби		Статутний капітал
Матеріали		Прибуток
Незавершене виробництво		Кредити банків
Каса		Постачальники
Рахунки в банках
Разом		Разом

Операція 2: зараховано на збільшення статутного капіталу частку прибутку в розмірі 30000 грн.

У результаті цієї операції змінилися джерела засобів. Прибуток зменшився на 30000 грн, а статутний капітал водночас збільшився на цю суму. Отже, операція 2 внесла зміни у статті пасиву балансу. Вона зумовила тільки перегрупування у джерелах засобів, що не позначилося на загальному підсумку балансу. Рівність підсумків активу та пасиву балансу при цьому не порушилася.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума,грн.
Основні засоби		Статутний капітал
Матеріали		Прибуток
Незавершене виробництво		Кредити банків
Каса		Постачальники
Рахунки в банках
Разом		Разом

Операція 3: оприбутковано на складі підприємства матеріали, придбані у постачальників, на суму 50000 грн.

Унаслідок цієї операції запаси на складах підприємства збільшилися на 50000 грн (до 200000 гри). Водночас збільшилась заборгованість постачальникам за одержані матеріали на цю саму суму. Ця операція вносить зміни в актив і пасив балансу. Через те що зміни у статтях активу та пасиву відбулися на одну й ту саму суму (у напрямку збільшення), загальний підсумок балансу також збільшився, але рівність його не порушилася.

Актив	Сума,грн.	Пасив	Сума,грн.
Основні засоби		Статутний капітал
Матеріали		Прибуток
Незавершене виробництво		Кредити банків
Каса		Постачальники
Рахункив банках
Разом		Разом

Операція 4: з поточного рахунку в національній валюті підприємства банку для погашення заборгованості по раніше одержаній позичці перераховано 60000 грн.

У результаті цієї операції грошові кошти на рахунках у банку зменшилися на 60000 грн (залишок становить 10000 грн). Водночас зменшилася заборгованість банку за позичками на цю саму суму. У результаті не стало залишку на рахунку "Кредити банків". Ця операція вносить зміни в актив і пасив балансу, у зв'язку з чим вони зменшуються на одну й ту саму суму. Валюта балансу зменшилася, проте рівність не порушилася.

Актив	Сума, грн.	Пасив	Сума, грн.
Основні засоби		Статутний капітал
Матеріали		Прибуток
Незавершене виробництво		Кредити банків
Каса		Постачальники
Рахунки в банках
Разом		Разом

Розглянуті чотири операції охоплюють всі можливі варіанти змін, що не призводять до порушення рівноваги у балансі та дають змогу зробити такі висновки:

1. Кожна господарська операція вносить зміни щонайменше у дві статті балансу.

2. Господарські операції за характером змін, які вони спричинюють у складі засобів і джерел їх формування, поділяють на чотири типи (табл. 3.1).

Таблиця

Типи господарських операцій

Тип Опе-рації	Характеристика операції	Вплив операції
на актив	на пасив	на підсумок балансу
І	Зміни у складі господарських засобів	Збільшення статті – зменшення статті	без змін	без змін
II	Зміни у джерелах формування господарських засобів	без змін	збільшення статті –зменшення статті	без змін
III	Надходження, додаткове залучен-ня господарських засобів в оборої підприємства	збільшення статті	збільшення статті	збільшення статті
IV	Вибуття засобів із господарства	зменшення статті	зменшення статті	зменшення статті

ТЕМА 3. Рахугки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Зміст.

3.1. Бухгалтерські рахунки, їх побудова

3.2. Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

3.3 Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

3.4. План рахунків

3.1. Бухгалтерські рахунки, їх побудова

Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відобра­ження господарських операцій. Тому для цього застосовують рахун­ки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських опе­рацій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі госпо­дарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається "дебет" (лат. — “він винен”), правий — "кредит" (лат. — “він вірить”):

Дебет РАХУНОК Кредит

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається "сальдо". Його записують з того боку рахунка, де цей об'єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відоб­ражають облік джерел, — з правого.

Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітно­го періоду.

Наприклад, на 1 січня 2005 р. залишок за балансом у рахунку "По­точні рахунки в національній валюті" становив 500000 грн. Протягом січня мали місце такі господарські операції:

1) надійшло на поточний рахунок у національній валюті за реалі­зацію продукції 150000 гри;

2) перераховано з поточного рахунку в національній валюті до державного бюджету 85000 грн.

Відтворимо стан і зміни коштів на поточному рахунку в національній валюті. І

Дебет Поточні рахунки в національній валюті	Кредит
Сальдо на 1 січня 2005 р.
1) (операція)		2) (операція)
Оборот за січень		Оборот за січень

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового " сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом.

Кожний рахунок має цифровий код (тобто він шифрується), наприклад:

10 "Основні засоби"

30 "Каса"

31 "Рахунки в банках" і т. д.

3.2. Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

Активні рахунки відкривають на основі активу статей балансу, пасивні — на основі пасиву.

В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття — за креди­том. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.

У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо за пасивними рахунка­ми визначається за кредитом.

Рис. 3.1. Взаємозв'язок балансу і рахунків

Сальдо на кінець звітного періоду визначається так:

¨ для активних рахунків:

Сальдо на кінець звітного періоду (дебетове) = Сальдо на початок звітного періоду (дебетове) + Оборот за дебетом - Оборот за кредитом

¨ для пасивних рахунків:

Сальдо на кінець звітного періоду (кредитове) = Сальдо на початок звітного періоду (кредитове) + Оборот за кредитом - Оборот за дебетом

¨ для активно-пасивних рахунків — на основі оборотної відомості.

3.3. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку дає змогу ясно зрозуміти зміст рахунків, забезпечує чітке користування ними у практичній роботі.

За якими ж ознаками будується класифікація рахунків?

Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.

Групування господарських засобів та їх джерел, господарських процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об'єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни обліковуваного об'єкта.

Не менш значущою є класифікація рахунків за призначен­ням і структурою, яка відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи їнші рахунки ї як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5 груп рахунків:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності ви­конаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

Найбільш узагальнюючою є класифікація за відношенням до бухгалтерського балансу. Вона диктує структуру рахунків, пов'язує їх з класифікацією об'єктів і вказує відповідність до статей балансу.

Усі ознаки (за економічним змістом, за їх призначенням та структурою, за відношенням до бухгалтерського балансу) тісно взаємопов'язані і є основою побудови класифікації рахунків бухгалтерського обліку.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді, в грошовому вимірнику.

Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел Їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники. Прикладом аналітичних рахунків можуть бути: до синтетичного рахунка «Основні засоби»: "Споруда № 1", "Споруда № 2" та ін.; до синтетичного субрахунка "Сировина і матеріали" – "Цегля", "Вода", "Цемент" та ін.; до синтетичного субрахунка "Паливо" - субрахунки "Газ", "Вугілля" за марками тощо.

Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів господарських засобів та джерел їх утворення з використанням різних вимірників нази­вається аналітичним обліком.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нероз­ривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображають­ся ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок "Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки "Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними партнерами".

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).

Таким чином, за допомогою рахунків бухгалтерського обліку забезпечується однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного господарства України (на підприємствах з різними формами власності), що забезпечує зіставлення облікових показників окремих організацій, підприємств і навіть галузей народного господарства.

3.4. План рахунків бухгалтерського обліку

Для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління та контролю, велике значення має застосування науково обгрунтова­ного плану рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік найменувань і ко­дів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використову­ють для відображення діяльності підприємства, установи, організації. На основі Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство фінансів України наказом від ЗО листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарсь­кої діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система.

Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки – другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга – номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунка.

Наприклад, у коді 121 перша цифра "1" вказує на клас "Необоротні активи", цифра "2" — синтетичний рахунок "Нематеріальні активи", остання цифра "1" –субрахунок "Права користування природними ресурсами".

Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду. У плані рахунків синтетичні рахунки об'єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі ОСНОВНІ класи:

1. "Необоротні активи".

2."Запаси".

3. "Кошти, розрахунки та інші активи".

4. "Власний капітал та забезпечення зобов'язань".

5. "Довгострокові зобов'язання".

6. "Поточні зобов'язання".

7. "Доходи і результати діяльності".

8. "Витрати за елементами".

9. "Витрати діяльності".

Окремим класом "0" представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них:

01 "Орендовані необоротні активи",

02 "Активи на відповідальному зберіганні" (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію; майно в довірчому управлінні),

03 "Контрактні зобов'язання",

04 "Непередбачені активи й зобов'язання",

05 "Гарантії та забезпечення надані",

06 "Гарантії та забезпечення отримані",

07 "Списані активи",

08 "Бланки суворого обліку".

План рахунків бухгалтерського обліку використовують усі суб'єкти господарювання.

ТЕМА 5. Документація та інвентаризація, техніка і форми бухгалтерського обліку

Зміст.

5.1. Документація господарських операцій, її суть і значення

5.2. Класифікація бухгалтерських документів

5.3.Організація документообігу на підприємстві

5.4. Інвентаризація як важливий елемент методу бухгалтерського обліку

5.5. Облікові регистри: їх сутність, значення, види.

5.6. Загальна характеристика форм бухгалтерського обліку.

5.1. Документація господарських операцій, її суть і значення

Для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій.

Питання, пов'язані з оформленням первинних облікових докумен­тів і реєстрів бухгалтерського обліку, регулюються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ.

Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для їх бухгалтерського обліку.

Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов'язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій.

Документ — це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений — на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

Основні вимоги до складання документів:

• своєчасність складання;

• достовірність показників;

• правильність оформлення;

• заповнення всіх реквізитів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.

Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції. Основні реквізити є в кожному документі, а додаткові притаманні певним окремим документам.

5.2. Класифікація бухгалтерських документів

Для оформлення господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за формою та змістом документи.

Правильному складанню й використанню документів в обліку сприяє їх класифікація (рис.5.1).

Рис. Класифікація бухгалтерських документів.

Залежно від змісту господарських операцій, які підлягають документуванню, первинні документи поділяють на грошові, матеріальні та розрахункові.

Грошовими документами оформлюють операції з грошовими коштами (це банківські чеки, прибуткові та видаткові касові ордери). Матеріальними називають документи з надходження й вибуття основних засобів, товарно-матеріальних цінностей (це прибуткові й видаткові накладні, вимоги, ордери, лімітні картки).

Розрахунковими Документами оформлюють розрахункові операції між підприємствами, підприємцями — фізичними особами (це рахунки-фактури, платіжні вимоги та ін.).

Одним із видів розрахункових документів є вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Простий вексель містить просту й нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після обумовленого строку визначену суму. Переказний вексель містить адресований платнику (трасату} письмовий наказ векселедержателя (трасанти) сплатити третій особі (ремітенту) обумовлену суму грошеи у певний строк.

Предметом векселя є гроші як у національній, так і в іноземній валюті.

5.3. Організація документообігу на підприємстві

Документообіг — це рух документів з моменту їх складання чи держання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах. Основні етапи документообороту:

• складання і оформлення документа;

• прийняття документа бухгалтерією;

.• рух документа відділами;

• передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;

• передавання документа в архів.

Для забезпечення рівномірної о руху документів розробляють графік документообігу, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців тощо.

Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів і Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Форма документа має бути простою, зручною й такою, що характеризує відповідну операцію, задовольняючи ви­моги оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Для виконання цих вимог велике значення мають уніфікація і стандартизація документів. Уніфікація документів — це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні.

Строки зберігання документів і звітності встановлює Головне державне управління при Кабінеті Міністрів України. Наприклад, Головні книги та особові рахунки робітників і службовців, баланси та звіти зберігають постійно, акти документальних ревізій — 5 років, документи, що стали підставою для облікових записів, — 3 роки.

5.4. Інвентаризація як важливий елемент методу бухгалтерського обліку

Інвентаризація — елемент методу бухгалтерського обліку, за допомогою якого забезпечується наявність облікових даних про засоби підприємств.

За повнотою охоплення об'єктів інвентаризацію поділяють на повну, яка передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства та стану розрахункових відносин, і часткову, що передбачає перевірку окремих видів засобів.

За характером виокремлюють інвентаризацію планову та позапланову. Планову інвентаризацію здійснюють за завчасно складеним планом, а позапланову — за розпорядженням керівника в разі пожежі чи стихійного лиха, а також на вимогу слідчих органів.

Інвентаризація активів і зобов'язань підприємства регулюється ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", згідно з якою перевіряються й документально підтверджуються їх наявність і стан.

Порядок здійснення інвентаризації:

1. Наказом або розпорядженням керівника призначається інвентаризаційна комісія в такому складі:

• спеціаліст з певної групи товарів;

• представник бухгалтерії;

• представник адміністрації;

• матеріально відповідальна особа.

2. Інвентаризацію здійснюють на перше число для полегшення звіряння фактичних даних з обліковими.

3. Інвентаризаційна комісія показує матеріально відповідальній особі наказ або розпорядження про здійснення інвентаризації.

4 Матеріально відповідальна особа складає товарно-матеріальний звіт на момент інвентаризації і дає підписку про те, що всі документи з надходження та вибуття цінностей включено у звіт і жодних оприбуткованих та неописаних цінностей у неї немає.

5. За наявності каси інвентаризацію починають зі зняття залишків у ній.

6. Інвентаризацію здійснюють за кожним місцем зберігання цінностей у присутності матеріально відповідальної особи.

7. Результати фіксують в інвентаризаційних відомостях або актах (у трьох ідентичних примірниках).

8. Якщо протягом дня інвентаризацію не закінчено, приміщення зачиняють і пломбують; при цьому ключ залишається в матеріально відповідальної особи, а пломбір — у голови комісії.

9. Після закінчення інвентаризації на основі інвентаризаційних відомостей і облікових даних складають порівняльну відомість.

10. Після інвентаризації здійснюють вибіркову перевірку цінностей, результати якої оформлюють актом повторної перевірки.

11. У разі виявлення розбіжностей з даними обліку здійснюють повторну інвентаризацію.

За даними порівняльної відомості, а також акта результатів інвентаризації лишки, виявлені під час перевірки, оприбутковують, а нестачі розглядають щодо можливості їх списання. Результати інвентаризації оформлюють у вигляді бухгалтерських записів.

Результати інвентаризації відображають у бухгалтерському обліку в 10-денний строк, після чого його показники приводять у повну відповідність до фактичної наявності господарських засобів і стану розрахункових відносин.

5.5. Облікові регистри: їх сутність, значення, види.

Для того, щоб одержати необхідні показники про господарську діяльність необхідно дані про операції, які містяться в документах, згрупувати відповідно до їх економічного змісту і зареєструвати, що здійснюється за допомогою облікових регістрів.

Облікові регістри — це листи, пристосовані для реєстрації та фупування в них даних про наявність ресурсів і операції з ними, зафіксованих первинними носіями інформації.

За обсягом інформації вони поділяються на регістри синтетичного й аналітичного обліку, які відрізняються один від одного ступенем деталізації даних, що містяться в них.

В залежності від характеру записів облікові регістри підрозділяються на хронологічні і систематичні.

Записи в хронологічних регістрах робляться в міру надходження документів без попереднього групування.

Систематичні регістри призначені для реєстрації господарських операцій за певними ознаками (Головна книга).

В даний час усе більшого поширення набувають різного роду комбіновані регістри, в яких поєднуються хронологічні і систематичні записи.

За зовнішнім виглядом регістри поділяють на бухгалтерські книги, окремі листи (відомості) та картки.

Бухгалтерські книги використовують здебільшого при ручному веденні обліку, коли для відображення даних про окремі господарські операції запроваджуються окремі книги. Наприклад, касова книга, призначена для обліку надходження і виплат готівки з каси підприємства, Головна книга містить інформацію про сальдо та щомісячні обороти за синтетичними рахунками протягом звітного періоду. Бухгалтерські книги обов'язково

повинні бути пронумеровані, прошнуровані, а на останній сторінці повинна бути вказана загальна кількість сторінок. Книга скріпляється печаткою організації і підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.

Картки — це таблиці спеціальної форми, виготовлені, як правило, на щильному папері, що містять постійні реквізити, які характеризують об'єкти обліку (інвентарні картки основних засобів, картки складського обліку матеріалів тощо). При відкритті карток їх реєструють у спеціальному журналі в бухгалтерії, де їм надають порядковий номер, котрий повинен збігатися з реєстраційним номером цих карток. Зареєстровані картки видають під розписку особам, які здійснюють в них первинний облік. Зберігаються картки у спеціальних картотеках.

Окремі листи (відомості) — це бланки різного формату зі спеціальним графленням для ведення як аналітичного, так і синтетичного обліку (журнали-ордери, меморіальні ордери, оборотні відомості тощо).

За побудовою бухгалтерські регістри можуть бути односторонні, двосторонні, багатографні та шахові.

Односторонні облікові регістри надають дані про господарську операцію, суму якої відображають лише за дебетом або за кредитом певного рахунку (наприклад, касова книга).

Двосторонні регістри складаються з двох частин. З одного боку відображається інформація про дебетові обороти на рахунку, з другого — про кредитові обороти на цьому ж рахунку.

В багатографних облікових регістрах обороти за дебетом або за кредитом деталізуються шляхом розподілу графи (найчастіше дебетової) на декілька (наприклад, головна книга).

Записи в шахових регістрах роблять у клітинці, що розташована на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках.

Причому записи в облікових регістрах можуть бути прості та копіювальні; ручні й машинні; шахові та лінійно-позиційні.

Прості записи з одним відбитком отримують в одному обліковому регістрі (наприклад, при веденні карток складського обліку матеріалів).

Копіювальні записи здійснюються за допомогою копіювального паперу і забезпечують одночасне заповнення декількох примірників (наприклад, касова книга, що заповнюється у двох екземплярах, другий з яких є звітом касира).

Ручні записи в облікових регістрах здійснюються чорнилом або кульковою ручкою. Застосування ж обчислювальної техніки забезпечує машинні записи.

Шахові записи дають можливість одночасно відобразити суму господарської операції за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Такий запис відрізняється наочністю та дає змогу скоротити кількість бухгалтерських записів (наприклад, записи в багатьох журналах-ордерах).

Лінійно-позиційні записи дають змогу показати суму господарської операції як за кредитом, так і за дебетом рахунку в тому самому рядку. Застосування лінійно-позиційних записів характерно для обліку розрахункових операцій, оскільки вони забезпечують зручність контролю за своєчасністю розрахунків та для організації податкового обліку, де записи здійснюються за двома подіями.

Порядок ведення облікових регістрів та здійснення записів в них визначається головним бухгалтером підприємства.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку і недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи та облікові регістри можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, визначених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, що здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються.

Обов'язковим у такому випадку є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

5.6. Загальна характеристика форм бухгалтерського обліку.

Під формою бухгалтерського обліку треба розуміти певну систему взаємопов'язаних облікових регістрів, послідовності способів ведення облікових записів. Тобто форму бухгалтерського обліку визначають зовнішній вигляд регістрів та їх структура, взаємозв'язок регістрів синтетичного й аналітичного обліку, техніка, що використовується для реєстрації та обробки

бухгалтерської інформації тощо.

В даний час на підприємствах України застосовуються наступні форми ведення бухгалтерського обліку.

При ручній обробці інформації:

спрощена форма (для підприємств із невеликою кількістю господарських операцій);

меморіально-ордерна;

журнально-ордерна.

При використанні ПЕОМ і засобів оргтехніки:

таблично-автоматизована;

діалогово-автоматизована з використанням АРМ бухгалтера.

Далі, приділимо увагу вивченню різновидів форм організації обліку в Україні.

Малі підприємства, які здійснюють невелику кількість операцій, можуть вести облік всіх операцій шляхом їхньої реєстрації тільки в Книзі обліку господарських операцій за формою № К-1, рис.

Книга обліку господарських операцій є одночасно регістром синтетичного й аналітичного обліку, на підставі якого можна визначити наявність ресурсів підприємства та їхніх джерел на певну дату і скласти бухгалтерську звітність.

Книга є комбінованим регістром, що поєднує в собі хронологічну частину, де реєструються всі операції, і необхідну кількість бухгалтерських рахунків (субрахунків) для ведення систематичного запису господарських операцій. При цьому кількість рахунків і субрахунків у Книзі повинна бути достатнім для заповнення всіх необхідних статей балансу.

Підприємство, як правило, веде Книгу у виді окремих аркушів і вкладишів до них, що відкриваються на кожен місяць (квартал). Кожен лист книги відкривається записами залишків на початок періоду за кожним видом

Рис. Книга обліку господарських операцій, форма К-1.

ресурсів і джерел, які переносяться з попереднього листа книги. По закінченні періоду підраховуються підсумкові суми оборотів за дебетом і кредитом всіх рахунків і виводиться сальдо за кожним видом ресурсів і джерел їх утворення, що служить підставою для заповнення балансу.

Підприємства, що мають простий процес виробництва продукції можуть застосовувати для обліку господарської діяльності наступні облікові регістри для відображення облікових процесів:

Відомість обліку основних засобів і нарахованої амортизації (зносу).

Відомість обліку виробничих запасів і готової продукції.

Відомість обліку витрат на виробництво.

Відомість обліку грошових коштів.

Відомість обліку розрахунків.

Відомість обліку реалізації.

Відомість обліку розрахунків з постачальниками.

Відомість обліку заробітної плати та інші.

Кожна з цих відомостей використовується, як правило, для обліку операцій за одними чи декількома бухгалтерськими рахунками. Приклад відомості наведено у табл. 7.1.

При цій формі ведення бухгалтерського обліку кожна операція записується в двох відомостях одночасно: в одній за дебетом рахунка з вказівкою крэдитумого рахунка, в Іншій—за кредитом.

Таблиця

Форма № В-1