У ВІЙСЬКАХ

Природоохоронне законодавство України пильно охороняє природні багатства нашої держави: передбачає широку систему попереджуваль­них, відновлювальних і заборонних заходів, спрямованих на охорону при­роди та раціональне використання природних ресурсів. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні й соціальні основи організації охорони навколишнього при­родного середовища, забезпечення відновлення природних багатств і по­кращення оточуючого людину довкілля в інтересах сучасного і майбутніх поколінь.

Екологічна свідомість суспільства є складовою частиною суспільної та індивідуальної свідомості, сукупністю знань, переконань і навичок кожної людини в справі взаємодії її з навколишнім природним середовищем. Знання про природу землі, функціонування біосфери є важливою умовою розуміння людиною їх нерозривного зв'язку з навколишнім природним середовищем, виховання почуття особистої відповідальності кожного за стан природного середовища, збереження тваринного і рослинного світу для майбутнього по­коління.

Екологічна освіта (навчання) є новою галуззю освіти. На проведеній ЮНЕСКО 1977 року міжурядовій конференції були сформульовані такі ґрунтовні принципи екологічного навчання (освіти):

цілісний, з урахуванням технологічних та спеціальних аспектів, підхід до навколишнього природного середовища як природного, так і антропогенно­го, тобто створеного людиною;

безперервність формального (державного) і неформального (суспільного) навчання, виховання - від дошкільного рівня та протягом всього життя (тобто виховання бережного ставлення до природного се­редовища з дитинства);

конкретний зміст кожної природоохоронної тематики, що вивчається;

розгляд (співробітництво) основних питань охорони навколишнього при­родного середовища на місцевому, регіональному, національному і міжна­родному рівнях;

розгляд аспектів охорони навколишнього природного середовища в пла­нах економічного і соціального розвитку, з урахуванням його стану (сучасно­го і майбутнього), історичної перспективи;

навчання фахівців умінню критично оцінювати екологічну обстановку, з'ясовувати дійсні причини забруднення навколишнього природного середо­вища та їх наслідків;

широке використання науково-технічних природоохоронних досягнень у навчанні, тобто формування у фахівців вірного, науково обгрунтованого ро­зуміння проблем природокористування, навчання посадових осіб зако­номірностям розвитку і функціонування біосфери.

Необхідно, щоб екологічні знання (природоохоронні закони і заборони) зайняли переважні позиції у свідомості та діях командирів (начальників) усіх рангів, вони повинні опанувати насамперед екологічною свідомістю і відповідальністю. Необхідна гласність у доведенні до громадськості еко­логічної обстановки в регіоні (у місцях дислокації військ Збройних Сил Ук­раїни). Неможливо в повному обсязі тримати природу під державним нагля­дом. Дуже важливу роль у справі захисту природного середовища відіграють громадські організації (природоохоронні рухи). Турбота про охорону навко­лишнього природного середовища в військах повинна стати повсякденною справою не тільки окремих військовослужбовців - ентузіастів і громадських природоохоронних рухів, але й усіх без винятку посадових осіб (військово­службовців).

Важливим напрямком у діяльності командирів (начальників) усіх рангів є пропагандистська робота, спрямована на екологічне виховання військових колективів, підвищення їх свідомості та екологічної культури, поширення передового досвіду природокористування, висвітлення акту­альних проблем охорони природи. Тривожний стан природного середови­ща України, надзвичайна загостреність її екологічних проблем вимагають принципово нових підходів до цієї роботи, вмілого поєднання добре апробованих та нових сучасних форм і методів пропагандистської діяльності.