Приблизний перелік тем з екологічної підготовки особового складу Збройних Сил України

Головною метою пропаганди природоохоронних заходів у військах є про­ведення широкої роз'яснювальної роботи у військових колективах (серед військовослужбовців, службовців та членів їхніх сімей) щодо дбайливого ставлення до природного середовища, а також проведення занять з військо­вослужбовцями усіх категорій з питань охорони природи - впливу військ (сил) на природне середовище, джерела забруднення та заходів щодо змен­шення викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє природне сере­довище.

Для занять з військовослужбовцями військової частини (підприємства) з екологічної підготовки може бути рекомендована навчальна програма з дис­ципліни "Основи екологічної безпеки військ".

Любити і берегти природу є обов'язком громадян України, в тому числі і військовослужбовців Збройних Сил України.

Участь у природоохоронній діяльності сприяє вихованню у особового складу Збройних Сил України почуття дбайливого господаря, особистої відповідальності за долю рідної природи незалежної держави, розуміння своєї особистої участі в справі збереження та примноження її багатств. Доля природи в наших руках і свідомості, на нашій совісті та в нашому повсякден­ному ставленні до неї. Слід пам'ятати, що майбутнє природи вирішується те­пер, оскільки людина, що посадила і виростила дерево, не стане злочинним порубщиком, а той, хто боровся з лісовою пожежою, не кине запалений сірник у лісі.

Природоохоронна пропаганда велика і різноманітна/Вона включає в се­бе: проведення занять, лекцій, диспутів, показ кінофільмів, організацію та проведення виставок, варт охорони природи, зелених патрулів, випуск мето­дичних посібників (пам'яток) з охорони природи та раціонального викорис­тання її ресурсів, а також конкретну турботу про зелений саджанець і гомінкий струмок, загальнолюдську турботу про стан біосфери та світового океану планети.

Дисципліна "Основи екологічної безпеки військ" має на меті: навчити особовий склад військових частин, закладів, установ та організацій Міністер­ства оборони України (далі для стислості - військові частини), теоретичним основам військової екології, охорони природи і раціонального природокори­стування, організації та здійснення практичних заходів екологічного забезпе­чення.

Завдання дисципліни:

1. Формувати у особового складу уміння оцінювати екологічний стан військової частини та вживати заходів щодо його поліпшення.

2. Виховувати у особового складу почуття високої відповідальності за охорону природи та раціональне природокористування у ході повсякденної діяльності.

3. Навчати творчому ставленню до виконання своїх функціональних обов'язків щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

У результаті вивчення дисципліни особовий склад повинен:

знати основи військової екології та заходи екологічного забезпечення і порядок їх здійснення в ході повсякденної діяльності;

уміти організовувати та здійснювати заходи екологічного забезпечення у військовій частині при виконанні своїх обов'язків;

бути ознайомленими з екологічними наслідками ведення сучасної війни та військових конфліктів.

У ході вивчення дисципліни особовий склад повинен твердо засвоїти:

порядок організації та здійснення заходів екологічного забезпечення у військах (силах);

нормативно-правові основи охорони навколишнього природного середо­вища;

обов'язки посадових осіб щодо охорони природи.

Зміст дисципліни "Основи екологічної безпеки військ" визначений вимо­гами "Положення про організацію екологічного забезпечення Збройних Сил України", введеного в дію наказом Міністра оборони України 1995 р. № 171, а також згідно з наказом МО України 1996 р. № 65 щодо організації та здійснення екологічного навчання у Збройних Силах України.

Предметом дисципліни є теорія і практика організації та здійснення еко­логічного забезпечення військ (сил).

Вивчення дисципліни базується на знанні тих, хто навчається, природо­охоронного законодавства України, наказів і директив Міністра оборони України з урахуванням екологічного стану території держави, досвіду ло­кальних війн і військових конфліктів, а також стану довкілля своєї військової частини. Дисципліна передбачає підготовку особового складу військових частин з питань екологічного забезпечення Збройних Сил Ук­раїни. У процесі вивчення дисципліни ті, хто навчається, повинні приділя­ти особливу увагу основним положенням військової екології, засвоєнню вимог керівних документів з питань охорони природи та змісту функціональних обов'язків щодо охорони навколишнього природного се­редовища та раціонального використання природних ресурсів у Збройних Силах України.

Основними методами навчальних занять є лекції та самостійні заняття під контролем керівника занять.

На лекціях розглядаються основні питання дисципліни, обґрунтовуються положення керівних документів щодо охорони природи у Збройних Силах України та державі у цілому, зміст і порядок роботи посадових осіб військо­вої частини щодо організації та здійснення екологічного забезпечення.

На самостійних заняттях під контролем керівника занять вивчаються чинні нормативно-правові документи з організації екологічного забезпечен­ня Збройних Сил України.

Контроль засвоєння матеріалу дисципліни здіснюється оцінкою поточної успішності на заняттях.

Для проведення занять з питань екологічної підготовки можуть бути ре­комендовані такі теми:

1. Основні поняття екології. Охорона повітряного басейну, лекція -1 год.

2. Охорона річок і водоймищ, лекція -1 год.

3. Охорона земель, рослинного і тваринного світу, лекція -1 год.

4. Вимоги законодавчих актів, наказів і директив Міністра оборони Ук­раїни щодо охорони природного середовища, лекція - 1 год. (2 години на са­мостійну підготовку офіцерів).

Під час підготовки та проведення занять із зазначених тем доцільно зосе­редити увагу на питаннях:

Тема № 1:

основні поняття екології;

забруднення навколишнього природного середовища як глобальна соціально-екологічна проблема;

екологічна обстановка в Україні та районі дислокації військової частини;

джерела забруднення атмосферного повітря;

поняття граничне допустимих википів (концентрацій) забруднюючих ре­човин в атмосферу;

заходи щодо зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу;

контроль токсичності відпрацьованих газів автомобілів та іншої техніки;

вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Тема № 2:

значення води в кругообігу речовин в природі та у житті людини;

водні ресурси України, водопостачання регіону д пункту.дислокації військової частини;

джерела забруднення водних ресурсів;

обстановка, що склалася з забрудненням водоймищ у цілому в Україні, регіоні та у військовій частиш;

вплив забрудненних вод на людину, рослинний і тваринний світ;

заходи щодо запобігання забрудненню шкідливими речовинами водой­мищ, методи очищення стічних вод;

вимоги законодавчих актів з питань охорони водних ресурсів.

Тема № 3:

ерозія грунтів, заходи щодо їх захисту від забруднення, засмічення, забо­лочення та прямого знищення родючого шару під час проведення занять, на­вчань та виконання господарських робіт;

рекультивація земель (відтворення родючого шару);

природоохоронне і полезахисне значення лісу;

заходи щодо попередження лісових пожеж;

вимоги законодавчих актів з питань охорони та раціонального викорис­тання земель, лісових ресурсів, тваринного світу, дотримання правил полю­вання і рибальства.

Тема № 4:

вимоги наказів та директив Міністра оборони України щодо природного середовища та раціонального використання природних ресурсів;

організація екологічного забезпечення військової частини;

законодавчі акти про охорону навколишнього природного середовища України;

дисциплінарна, матеріальна та кримінальна відповідальність за порушен­ня природоохоронного законодавства.

Під час розгляду зазначених тем особливу увагу необхідно звертати на виконання посадовими особами та особовим складом військових частин

обов'язків щодо охорони навколишнього природного середовища, стану дже­рел викидів і скидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище та заходів, які вживаються для зменшення цих. викидів (скидів) у військовій частиш.

Кількість годин для проведення зазначених тем навчальної програми "Основи екологічної безпеки військ" визначається вимогами директив (по­станов, вказівок) щодо організації бойової та командирської підготовки військ (сил) у Збройних Силах України.

На заняттях з теми № 1 слід підкреслити вплив викидів (скипів) забруд­нюючих речовин у навколишнє природне середовище та завдання щодо їх скорочення.

У світовий океан щорічно потрапляє близько 10 млн. т нафтопродуктів, скидається близько 300 млн. т заліза, 6-7 млн. т фосфору, близько 3 млн. т свинцю та 7 тис. т ртуті.

У світі щорічно добувається приблизно 100 млн. т морських продуктів, що становить близько одного відсотка продуктів харчування, що спожи­вається людством.

Щорічно з надр Землі виймається стільки мінеральних ресурсів, що за­вантажений ними залізничний потяг 16 разів обігнув би нашу планету Земля. Зі всього цього обсягу сировини людство перетворює в необхідні продукти лише 1%, а решта викидається у навколишнє природне середовище в еко­логічно небезпечному та отруйному вигляді.

У світі за добу спалюється стільки палива органічного походження, скільки природа зможе синтезувати (створити) за 1000 років.

На поля щорічно вноситься понад 500 млн. т мінеральних добрив і 4 млн. т отрутохімікатів, третина яких змивається поверхневими стоками у водой­мища.

Підраховано, що щорічно в світі спалюється біля 9 млрд. т умовного па­лива і викидається в атмосферу біля 20 млрд. т вуглекислого газу, понад 700 млн. т діоксиду сірки (біля 70 кг на 1 кв. км поверхні планети, а в таких індустріальних районах, як Рурський або Донецький надходження діоксиду сірки досягає 100 т на 1 кв. км або в 1400 разів більше).

Основні забруднювачі атмосферного повітря - це сірчаний газ, сірковуг­лець, оксид вуглецю, діоксид азоту, марганець, хром, свинець, аміак, соляна (сірчана) кислота, сажа, пил і різноманітні аерозолі. У наш час відомо понад 200 забруднюючих атмосферу речовин, що викидаються разом з відпрацьо­ваними газами транспортними засобами і промисловими об'єктами. Гранич-но допустимі концентрації (ГДК) найбільш поширених шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів приведені в додатку 5.

Серйозні екологічні проблеми у містах пов'язані з автотранспортними викидами шкідливих речовин, оскільки в середньому на 1 кг використаного палива витрачається приблизно 15 кг атмосферного повітря. В державах з розвиненою автомобільною промисловістю (США, ФРН, Японія та інші) ви­киди від автотранспорту становлять більшу частину (50-60%) усього обсягу викидів антропогенних забруднювачів. В Україні у 1994 р. автотранспортом

11 - 462 1«

було викинуто в атмосферне повітря понад 2 млн.т забруднюючих речовин, що складає 26% від загального обсягу викидів.

Атмосферне повітря виступає своєрідним посередником забруднення всіх інших об'єктів природи. Воно сприяє поширенню значної кількості забруд­нень на значні відстані (перенесення повітрям шкідливих речовин - транс­арктичні переноси).

Промисловими і автомобільними викидами в атмосферу, що переносять­ся повітрям, забруднюються значні території й Світовий океан, закислюють-ся грунт і вода.'Так, промислові підприємства США щорічно викидають в ат­мосферу майже 26 млн. т оксиду сірки й азоту, які сполучуючись з водяною парою, випадають на землю у вигляді опадів (кислотних дощів), смертельних для всього живого (отруйні опади з США на території Канади отруїли близь­ко 4000 озер).

На заняттях з теми № 2 необхідно показати, до чого може призвести не­правильна експлуатація джерел забруднення земельних і водних ресурсів (наприклад, обладнання пункту миття техніки системою очищення і зворот­ного використання води у військовій частині скорочує споживання води май­же в 7 разів).

Людство щорічно на господарські потреби витрачає приблизно 13% річкового стоку води, при цьому у водоймища повертається понад 600 млрд. куб. м забруднених стоків, на нейтралізацію яких витрачається в 5-10 разів більше чистої води. У наші часи споживання води досягло такого рівня, що використані (забруднені) води вже не можуть повністю самоочищатися після їх скидання в природну гідрологічну мережу (водоймища).

Ще донедавна вважали, що людству вистачить води назавжди. Тієї води, яку людство споживає у їжу, використовує на господарсько-технічні потре­би на земній кулі усього 0,1% від усіх водних запасів. І якщо людство збере­же якість цієї води, то воно збереже собі й життя. У нас зараз якісна питна вода стає предметом експорту. В деяких державах Латинської Америки і Західної Европи звичайними стають вантажівки, що розвозять пляшки зі звичайною питною водою (так, західні німці купують чисту воду в Швеції, го-ландці - в Норвегії).

Надзвичайно актуальна для України проблема охорони водних ресурсів, запаси яких на території держави обмежені. Так, в Україні водозабезпе-ченність однієї людини становить всього 1800 кубометрів на рік, тоді як в се­редньому в державах близького зарубіжжя воно становить 18000 кубометрів на рік на одного мешканця.

Велика кількість порушень щодо забруднення водоймищ (водних джерел) в Україні допускається в галузях агропромислового комплексу, чорної та ко­льорової металургії, в енергетичній та хімічній промисловостях.

Особливо напружене положення з водозабезпеченням населення питною водою склалося в ряді індустріальних регіонів України, де в річки і водойми­ща інтенсивно скидається велика кількість неочищених, високомінералізо-ваних колекторно-дренажних стічних вод, що вміщують отрутохімікати, ор­ганічні речовини, солі важких металів тощо. Відповідно до природоохорон-

ного законодавства України вода повинна використовуватись насамперед для задоволення питних і побутових потреб населення.

Настав час рятувати Азовське море, де порушена екологічна рівновага.

Азовське море не одержує майже третину річкової води (що мало не дорівнює стоку річки Кубань), тому різко скоротились рибні запаси: вели­чезна кількість ікри викидається на берег і засихає у мулі. Два мільйони років формувалась екологічна система моря. І всього декілька десятиліть ви­явилось достатнім, щоб підірвати її. Обмілілі річки "посадили" море на го­лодний пай, пішла у наступ солона вода з Чорного моря разом з медузами, які виявились надзвичайним лихом для Азова. Хорошими "санітарами" могли бути річки, що впадають в Азов, але вони забруднені промисловими стока­ми, самі несуть для риби отруту. Ось до чого призвело бездушне господарю­вання в басейні Приазов'я. Надзвичайно важко виявилось переломити в свідомості деяких керівників стереотипне мислення: "очищення стоків, що скидаються, коштує дуже дорого". Але забувають, що значно дорожче обхо­дяться наслідки цих забруднень. Численні керівники в погоні за тимчасовою користю все ще намагаються "зекономити" за рахунок природоохоронних заходів, що завдає шкоди довгостроковим інтересам. Наслідки забруднення навколишнього природного середовища спричиняють значні втрати і шко­дять здоров'ю людей, які неможливо відшкодувати ніякими матеріальними витратами. Відчутні наслідки мутантного забруднення мешкання і внаслідок цього спостерігається тенденція зростання кількості народження непо­вноцінних дітей: якщо в 40-х роках було зареєстровано 4% народження не­повноцінних дітей, то в 1980 році - вже 10%.

Не треба забувати, що будь-яке виробництво (або діяльність людей), які завдають шкоду природі, - безперспективні, оскільки тимчасова ко­ристь завжди обертається довгостроковими втратами для здоров'я людей і збереження навколишнього природного середовища. Природа прора-хунків і помилок не прощає, про це необхідно пам'ятати завжди. Не­обхідно позичити у природи принцип безвідходного виробництва, що пра­цює за замкнутою схемою: кругообіг речовин і енергії в природі відтво­рює життя на Землі в усіх її численних формах при повній утилізації відходів.

Тому постає важливе завдання щодо розробки і впровадження безстічних комплексів, замкнутих циклів, обертових систем водопостачання і техно­логічних процесів, що негативно не впливають на навколишнє природне се­редовище.

На заняттях по темі № 3 необхідно звернути увагу слухачів на бережне відношення до лісу, раціональне використання ресурсів, на організацію й чітке дотримання правил охорони земель, рослинного та тваринного світу, правил пожежної безпеки при перебуванні військовослужбовців у лісі, про­веденні навчань і стрільб, а також на запобігання самочинних вирубів лісу й випадків браконьєрства. Природні ресурси - наше загальне багатство і від нас, від того, наскільки бережливо і раціонально ставимося ми до них, зале­жить життєва сила і процвітання суспільства.

На нашій планеті сьогодні мешкає понад 500 тис. видів рослин та 1,5 млн. видів тварин. У Червону книгу занесено 463 види тварин і 684 види рослин, які перебувають під загрозою зникнення. Безкрила гагарка, мандрівний голуб, голуба кінська антилопа, сумчастий вовк, очковий (стел-лерів) баклан, тур, тарпан та інші. Всіх цих тварин і птиць більше не існує на Землі - вони знищені людиною. Вершиною біологічної еволюції є люди­на, здібна завдяки розуму здійснювати величезний перетворюючий вплив на біосферу: в багатьох районах Землі хижацьки знищуються природні ре­сурси, зникають цінні види тваринного світу (людина прискорила вимиран­ня мамонтів, волосатих носорогів, печерних медведів, гігантських оленів) і незворотні процеси в біосфері посилюються. В результаті науково-технічного прогресу і процесу урбанізації вплив виробничої діяльності лю­дини на навколишнє природне середовище зростає небаченими темпами. Такі заходи і темпи антропогенного впливу суспільства вже викликали низ­ку екологічно небезпечних (незворотних) процесів у біЬсфері (теплове за­бруднення, парниковий ефект), порушення киснево-вуглекислого балансу в атмосфері, вимирання біологічних видів і обідніння генофонду, хімічний мутагенез в органічному світі тощо.

Тому необхідно оптимізувати взаємовідносини людини і природи в такому напрямку, щоб життєве середовище задовольняло зростаючі потреби сучас­них і майбутніх поколінь людства. Екологічно обгрунтоване раціональне природокористування повинно полягати у досягненні максимально можливої біологічної продуктивності екосистеми і біогеоценозів, при мінімальному порушенні їх здатності до саморегуляції, і збільшення їх протидії негативно­му стихійному або антропогенному впливу, а також підтримання навколиш­нього природного середовища в стані, здатному до самовідтворення.

Раціональне природокористування - це комплексна діяльність, що охоп­лює одночасно використання елементів природи для потреб суспільства і проведення природоохоронних заходів, що забезпечують розширення вироб­ництва природних ресурсів шляхом керування ними. Збереження ґрунтового покрову Землі є найважливіша умова забезпечення і підтримання еко­логічної рівноваги в біосфері нашої планети. Тому сьогодні від нашого бе­режливого відношення до природних ресурсів залежить соціальна і еко­логічна обстановка середовища мешкання майбутнього покоління.

Для потреб Міністерства оборони України виділені великі площі земель­них та лісних ділянок, у тому числі й за рахунок сільськогосподарських угідь. Але ці відведені земельні ділянки часто використовуються нераціонально: забудівлю об'єктів часом ведуть неекономно - по всій площі (з вирубкою лісу), без належного контролю, рекультивація (відновлення родючого шару) землі не проводиться. У місцях дислокації військ забруднюються земельні (лісові) ділянки будівельно-побутовими і виробничими відходами (сміттям), спостерігається численне створення осередків забруднення грунту, водонос­них горизонтів нафтопродуктами. Території деяких військових частин (підприємств) забруднені побутовим сміттям, металевим брухтом і будівель­ними відходами. Часом територія, що оточує військові містечка, перство-

рюється в несанкціоновані звалища сміття, стічні води, забруднені шкідливи­ми речовинами (що в сотні разів перевищують встановлені гранично допус­тимі концентрації), скидаються на рельєф місцевості (у балки, струмки, річки і водойми) без очищення через відсутність локальних очисних споруд.

Невиправної шкоди завдається навколишньому природному середовищу особливо під час навчань, коли війська після себе залишають знівечену око­пами землю, покинуті на ній сміття, банки, ящики, промаслене ганчір'я, а та­кож зрубані дерева, що використовувались як маскувальний матеріал. Вели­ких збитків природі завдають лісові пожежі, що виникають під час бойових стрільб на полігонах. При дісових пожежах пошкоджується або повністю знищується ліс разом з підліском, травяним покровом і тваринним світом. Лісові пожежі завдають шкоду не тільки джерелу отримання деревини, але й знищують гнізда птахів і місця мешкання тварин, сприяють розмноженню шкідливих комах. Тому завдання командирів (начальників) усіх ступенів по­лягає в тому, щоб вжити всіх заходів щодо запобігання самочинних вирубів лісу і пошкодження дерев (особливо в лісосмугах уздовж доріг, річок, водой­мищ), забезпечення охорони земель і лісонасаджень від шкідливого впливу стічних вод, хімічних і агресивних речовин, комунально-побутових і вироб­ничих відходів та будівельного сміття. При розташуванні, проектуванні і будівництві (реконструкції) об'єктів, при впровадженні нових технологічних процесів, виконанні будівельних і вибухових робіт, прокладанні кабелів (тру­бопроводів, доріг) і проведенні інших робіт в лісах повинні передбачатися та здійснюватися заходи щодо захисту лісових масивів від пожеж, шкідливого впливу на них навчань і стрільб, що виконуються військами в повсякденній діяльності. Середньорічні втрати від лісових пожеж в Україні становлять: 3178 га лісу (в тому числі: Республіка Крим - 608 га, Волинська обл. - 325 га, Житомирська - 402 га, Київська 2 156 га, Полтавська - 378 га, Харківська -259 га, Чернігівська - 273 га тощо).

На заняттях по темі № 4 слід зосередити увагу слухачів на виконанні по­садовими особами вимог природоохоронного законодавства і наказів Міністра оборони України, та їх відповідальність за порушення цих вимог. Дати аналіз виконання природоохоронних заходів у військовій частині (підприємстві), показати на конкретних прикладах, як вирішуються питання охорони природи і раціонального використання природних ресурсів на кожній дільниці (технологічній лінії) та ознайомити слухачів з переліком за­вдань, що вирішуються природоохоронними органами (екологічними служ­бами) Збройних Сил України.

Наявність постійно діючих факторів військової діяльності, що негативно впливають на навколишнє природне середовище, здоров'я особового складу та населення, а також посилення уваги міжнародних організацій, органів дер­жавної влади і громадськості до питань екологічної безпеки військових об'єктів, участь Збройних Сил України у програмах ліквідації ядерного та звичайного видів озброєння, необхідність урахування впливу екологічних факторів на діяльність військ в мирний і воєнний час обумовили необхідність створення в 1995 р. у Збройних Силах України екологічної служби.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про охорону навколишнього при­родного середовища" вимоги екологічної безпеки військових, оборонних об'єктів і військової діяльності повною мірою поширюються на війська (си­ли) Збройних Сил України і повинні дотримуватися ними при дислокації, під час проведення військових навчань, маневрів і пересування. Заходи з охоро­ни навколишнього природного середовища повинні здійснюватися в усіх військових частинах, установах, організаціях і на підприємствах Міністерст­ва оборони України, виходячи з конкретних умов, у кожному військовому містечку (гарнізоні).

Для належної організації природоохоронних заходів в кожній військовій частині (підприємстві) відповідно до штатів призначаються посадові особи служби екологічної безпеки, а там, де відсутні штатні посади, обов'язки по­садових осіб служби екологічної безпеки покладаються на посадових осіб уп­равління частин, які призначаються наказами командирів (начальників) військових частин (підприємств). Охорона природного середовища та раціональне природовикористання, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного і соціаль­ного розвитку України.