Національно-визвольний рух в Україні у першій половині ХІХ століття

Національно-визвольний рух будь-якого народу неодмінно має базуватися на національній ідеї. Це та духовна основа, яка цементує його, наснажує, забезпечує широку підтримку мас та визначає суспільне орієнтування.

Утвердження національної ідеї українського народу – жити вільно на власній землі у своїй суверенній державі, сповідувати свою віру, дотримуватися традицій, плекати мову, культуру – розтяглося на довгі століття боротьби й поневірянь. В умовах колоніального існування, кріпосницького господарювання, національного визиску Україна не зреклася своїх ідеалів. На початку 40-х р.р. ХІХ століття центром національно-визвольного руху стає історична столиця України – Київ.

Особливості національно-визвольного руху

6. Пробудження національної свідомості. Розвиток культурницького руху. Формуванню національної ідеї сприяло поширення історичних знань, видання Й. Бодянським твору “Історія Русів” (1846 р.), Д.Бантиш-Каменським чотиритомної “Истории Малой России” (1822 р.), М.Маркевич п’ятитомної “Истории Малороссии ” (1843 р.). Велике значення для національного відродження мали твори Т.Г. Шевченка;

7. утворення громадських та суспільно-політичних організацій та їх вплив на національний рух в Україні;

8. діяльність навчальних закладів (Харківський, Київський університети), що активно долучилися до національно-культурного відродження;

9. утворення таємних політичних організацій.