Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки

1. Значно вищі, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку. Цьому сприяла чимала допомога з боку держави матеріальними та людськими ресурсами регіону; 2. Суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства, поява нових галузей промисловості; 3. Відкриття у західноукраїнських землях значних родовищ корисних копалин; 4. Форсована колективізація сільського господарства; 5. Формальне представництво у місцевих органах влади місцевого населення; 6. Репресії проти населення Західної України та УПА, депортація. 7. Ліквідація Української греко-католицької церкви після смерті у листопаді 1944 року митрополита А.Шептицького. 8. Швидкий розвиток системи освіти в регіоні.

За 1946-1950 р.р. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. і девальвацією. Низьким був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.

Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи

радянської системи (1954-1985 рр.)

(2 год.)

Назву історичному періоду, що розпочався зі смертю Сталіна, дала повість І.Еренбурга “Відлига”, яка була опублікована у 1954 році. Це влучна назва цілком точно характеризувала зміст перемін-потепління серед зими. Адже відразу після смерті Сталіна 5 березня 1953 року країна відчула полегшення. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в державі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур, припинення репресій, послаблення ідеологічного контролю, критика культу особи стали першими ознаками процесу лібералізації.

Політична відлига спричинила нову хвилю “українізації”. Багато надій породив ХХ з’їзд, на якому крім багатьох інших питань, були висвітлені проблеми національної політики держави. У цей період відроджувався інтерес до національної культури, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, що стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.

В Україні, як і у всьому Радянському Союзі, почалися економічні реформи, хоча вони носили незавершений характер. З середини 60-х років економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розитку. Вона продовжувала розвиватися суто екстенсивними методами. Виник і почав розвиватися дисидентський рух. Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень, метою яких проголошувалася перебудова. Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства.

План

1.Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги”. Економічні реформи 50-х-першій половині-60-х років.

2.Україна в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)

3.Дисидентський рух: концепція, напрями, представники.

Основні поняття: “відлига”, шістдесятники, дисиденти, “холодна війна”, реабілітація, тоталітаризм, застій, інтенсивний розвиток.

Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна, полягала у лібералізації радянського суспільства. Лібералізація знаходила свій вияв у припиненні компанії проти націоналізму, повному уповільненні процесу русифікації; реабілітації жертв сталінських репресій; зростання українського фактора в державному житті; розширенні прав республіки в економічній сфері. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)

Розширення повноважень України у складі СРСР (50-60-ті рр.)

- Відхід радянського керівництва від терористичних методів державного управління відобразився на відносинах центру з союзними республіками. Адже критика Сталіна включала в себе також критику його національної політики, що визначало деякі зміни в цій політиці, положення республік поступово змінювалося. Частина повноважень центру перейшла до союзних республік. В Україні перерозподіл повноважень проявився у зміцненні позицій української еліти, а не в розширенні національних прав українського народу;

- Децентралізація економіки. У 1957 році ліквідовані галузеві міністерства (як республіканські, так і союзні) і замість них створені територіальні органи управління – ради народного господарства (раднаргоспи). Відповідне рішення по Україні прийняла сесія Верховної Ради УРСР у червні 1957 року. Було створено 11 економічних адміністративних районів.

- Функції планування та контролю над економікою республіки рішенням ЦК КПУ були передані Держплану УРСР.

- Всі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які знаходилися у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР.

- Розширені права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції.

Слід відмітити, що всі ці зміни мало вплинули на положення населення України а також не змінили унітарного характеру СРСР.

У 50-60 рр. господарська система СРСР, до складу якої входила економіка України, розвивалася у складних умовах. На темпи і результати її розвитку суттєво впливали такі основні фактори, як ідеологічна і воєнна конфронтація з країнами Західної Європи і США, що обернулась гонкою озброєнь та багатомільярдними витратами бюджету. В цьому ж напрямку діяли широка матеріальна і фінансова допомога країнам соціалістичної співдружності та утримання радянських армій на територіях країн Варшавського договору. Значні фінансові та матеріальні ресурси відволікала також економічна допомога режимам дружніх несоціалістичних країн.

Крім того, для республіканської армії постачалось озброєння. Негативні зовнішні фактори не тільки утруднювали розвиток господарської системи, а й консервували цілий ряд застарілих та негативних тенденцій внутрішньоекономічного характеру. Питома вага предметів широкого народного вжитку в структурі промислового виробництва, яка ще в 1928 р. складала 60 відсотків, знизилась до 21 відсотка. Дефіцит товарів став постійним явищем. Перевага надавалась галузям важкої індустрії. Розвиток економіки, як і в попередні періоди, здійснювався шляхом кількісного росту. При цьому рівень господарського використання новобудов залишився низьким. Відставало сільське господарство. В 1950 році довоєнний рівень виробництва зерна, поголів’я худоби і свиней не був досягнутий. Оплата праці була мізерною. Основою виживання виробника стали присадибні ділянки. Майже 40 відсотків робіт у сільському господарстві та промисловості виконувались вручну, жінки складали 52 відсотки всього зайнятого в господарстві населення країни.

Своєрідна криза мала місце і в системі духовних виробничих сил. Певні успіхи були досягнуті в області освіти населення і особливо значні в галузі розвитку науки. Це був період творців ядерної зброї і космічної техніки академіків І.Курчатова і С.Корольова, винахідників лазера А.Прохорова і Н.Басова, конструкторів нових типів авіалайнерів та авіаційних двигунів О.Туполєва, О.Антонова, А.Люльки. Почала розвиватися кібернетика, піонером якої в Україні був В.Глушко.