Кумулятивний метод 5 страница

·забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва і фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

·ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

·здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферту технологій, міжнародного інвестиційного співробітництва, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

·фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

·сприяння розвитку інноваційної інфраструктури, в тому числі створенню приватних інноваційних фондів і забезпеченню прозорості їх діяльності, сприяння фірмам у наданні консульта ційних, дорадчих та організаційних послуг інноваторам;

·інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності, розвиток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світових мереж;

·підготовка кадрів для інноваційної сфери у закладах вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, системи підвищення кваліфікації.

Основними методами реалізації державної інноваційної політики є такі:

·підтримка прямий розвиток науково-технічної сфери, створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;

·надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позичок за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

·створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими і кредитними пільгами;

·розроблення та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

·створення системи атестації інноваційної продукції, тобто розроблення методик атестації, визначення установ та організа цій, які матимуть право проводити таку атестацію, розроблення та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які нада ватимуть право користування податковими пільгами виробникам такої продукції;

·створення державної інформаційної інфраструктури — роз виток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світової мережі бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі «Інтернет», установ для надання консультаційних дорад чих та організаційних послуг інноваторам;

·фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продукту — фанти, позички, субсидії, гарантовані кредити, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщенням та сервісом, експортне кредитування тощо;

·зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

·розвиток та підтримка системи освіти: повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахо вої підготовки, системи підвищення кваліфікації;

·створення належного правового середовища для інноваторів, тобто розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції: системи стандар тизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл новатору на тимчасову монополію;

·зниження державного мита для індивідуальних винахідників

59. Складові організаційно-економічного та механізму та фінансово-кредитний механізм державного регулювання іноваційної діяльності

Інновація — це кінцевий результат впровадження досягнень НТП з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту. Інновації втілюються у вигляді нових технологій, видів продукції, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробни­чого, фінансового, комерційного та іншого характеру.

Термін «інновація» стали активно використовувати у ринковій економіці України як самостійно, так і для означення низки бли­зьких понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний процес» тощо.

Інноваційний процес складається з таких взаємозумовлених стадій:

виникнення ідеї;

фундаментальні дослідження;

прикладні дослідження;

дослідно-конструкторські розробки;

дослідне виробництво;

споживання.

На відміну від НТП інноваційний процес не закінчується впровадженням або поширенням (дифузією). Новинка вдоскона­люється, стає ефективнішою, набуває нових споживчих якостей. Це відкриває для неї нові галузі застосування і нові ринки. Зага­лом інноваційний процес можна уявити як спосіб задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки та технології.

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу ма­теріального виробництва та сферу експлуатації. Він може бути визначений, як система стадій та робіт, яка має складну струк­туру.

Інноваційні процеси в більшій мірі, ніж інші елементи НТП, пов'язано з ринковими відносинами. Їх спрямованість і темпи за­лежать від соціально-економічного середовища, в якому вони функціонують і розвиваються.

За масштабами поширення розрізняють три форми інновацій­ного процесу:

• простий внутрішньо організаційний (натуральна форма);

• простий міжорганізаційний (товарна форма);

• розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес перед­бачає створення й використання нововведення в межах однієї орга­нізації, причому нововведення не набирає безпосередньо товарної форми. За простого міжорганізаційного інноваційного процесу но­вовведення стають предметом купівлі-продажу у відносинах між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється у створенні нових користувачів нововведенням. При цьому внаслідок конкуренції виробників нововведення вдоскона­люється, набуває нових якостей, розширюються його ринки збуту.

Процес поширення інновацій проходить дві фази: 1) створен­ня нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. На першій фазі корисний ефект нововведення ще не реалізується в повній мірі, а тільки створюються можливості для такої реаліза­ції. На другій — внаслідок розширення виробництва новинки від­бувається зниження витрат, а через це збільшення кількості його споживачів і відповідний перерозподіл корисного ефекту. Дифу­зія інновацій — це процес їх передавання комунікаційними кана­лами. Унаслідок цього нововведення поширюються на інші галу­зі виробництва та стають доступними все більшій кількості споживачів.

Об'єктами інноваційної діяльності є розроблення та впрова­дження нововведень у галузі техніки, технології, економіки, орга­нізації та управління, у сфері матеріального виробництва та в не­виробничій сфері.

Суб'єктами інноваційної діяльності є юридичні особи незалеж­но від організаційно-правової форми і форми власності, громадя­ни України, держава в цілому, іноземні організації і громадяни, а також особи без громадянства, що беруть участь в інноваційній діяльності.

60. Методи державної інноваційної політики

Основними методами реалізації державної інноваційної полі­тики є такі:

• підтримка і прямий розвиток науково-технічної сфери, ство­рення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;

• надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безпроцентних позичок за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

• створення приватних інноваційних фондів, що користують­ся значними податковими^ кредитними пільгами;

• розроблення та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

» створення системи атестації інноваційної продукції, тобто розроблення методик атестації, визначення установ та організа­цій, які матимуть право проводити таку атестацію, розроблення та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які нада­ватимуть право користування податковими пільгами виробникам такої продукції;

• створення державної інформаційної інфраструктури — роз­виток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до світової мережі бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі «Інтернет», установ для надання консультаційних дорад­чих та організаційних послуг інноваторам;

» фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продук-

ту — гранти, позички, субсидії, гарантовані кредити, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщенням та сервісом, експортне кредитування тощо;

• зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

• розвиток та підтримка системи освіти: повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахо­вої підготовки, системи підвищення кваліфікації;

• створення належного правового середовища для інноваторів, тобто розвиток державного патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції: системи стандар­тизації виробництв та окремих видів продукції, дозвіл новатору на тимчасову монополію;

• створення сприятливих умов для міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема зниження ставок ПДВ на обладнання, що ввозиться для виробництва інноваційної продукції;

• обстоювання прав та інтересів вітчизняних інноваторів у міжнародній кооперації праці;

• зниження державного мита для індивідуальних винахідників;

• прискорення амортизації та інші амортизаційні пільги;

• державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм.

61. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.

Фінансово-кредитна система повинна забезпечувати фінансування всіх етапів інноваційного процесу: від стартових вкладень до венчурного і кредитного фінансування на завершальних стадіях.

Законом України передбачено наступне

повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

- часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

- повна або часткова компенсація відсотків (за рахунок тих же бюджетів), сплачених суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та ін фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

- надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

- майнове страхування реалізації інноваційних проектів страховщікамів.

Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.

Сприяє розвитку інноваційної діяльності грантове фінансування та тендери (державні торги). У першому випадку відбираються найкращі проекти. У другому - вибираються на конкурсній основі виконавці для здійснення конкретних пріоритетних для країни проектів науково-технічного розвитку. Інвестуванням інноваційних проектів займаються інноваційні, інвестиційні, венчурні фонди.

Одним з головних елементів фінансово-кредитної системи є банки та ін кредитні установи, які надають довгострокові позики підприємствам. Досить вагомі обсяги фінансових ресурсів можна залучити шляхом отримання кредитів банків.

Важливість кредитних ресурсів полягає в тому, що кредит - це по більшій частині створення купівельної спроможності для передачі її підприємцю

Для стимулювання інноваційної діяльності в Україні доцільно:

- збільшувати обсяги державного фінансування наукової і науково-технічної сфери;

- збільшувати обсяги державних замовлень науковим організаціям на конкурсній основі;

- збільшувати фінансування витрат, пов'язаних з міжнародним співробітництвом інноваційних організацій;

- поширювати систему пільгового кредитування інноваційних проектів;

- розвивати систему страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері;

- поширити відшкодування частини кредитних відсоткових ставок за рахунок бюджетів всіх рівнів;

- розробити систему стимулювання довгострокового кредитування інноваційних проектів комерційними банками;

- створювати сприятливий клімат для розвитку вітчизняних венчурних фондів;

- розробити систему фііансово-кредитної підтримки малих інноваційних підприємств;

- створити спеціальний державний інноваційний банк, основною функцією якого буде довгострокове кредитування пріоритетних інноваційних проектів під низьку процентну ставку.

62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальна діяльність — одна з форм життєдіяльності людини, сутнісна основа процесу створення інтелектуального продукту та відтворення інтелектуального капіталу, найпотужніша рушійна сила розвитку людської цивілізації. Вона спирається на сукупність досягнень науки, культури, традиції та духовні цінності

Узагальнюючою формою інтелектуальної діяльності є інтелектуальний продукт — представлена на матеріальних носіях інформація, яка містить нове знання, що є результатом інтелектуальної творчої праці. Таким чином, найзагальніше визначення інтелектуального продукту — нові знання, передані у вигляді інформації.

як першооснова виробничих інновацій інтелектуальні продукти є корисними для виробників. Вони також цікавлять споживачів, які прагнуть задовольнити свої культурні, духовні запити. Відтак результати інтелектуальної праці набувають споживчої цінності, є корисними, придатними для задоволення людських потреб

продуктам інтелектуальної праці притаманна певна специфіка щодо трактування традиційного набору властивостей ринкових товарів: товари і послуги, які створюються на основі кодифікованого знання є унікальними, водночас можливість їх безмежного тиражування породжує ринок гомогенної продукції, що адекватно реагує на динаміку попиту і пропозиції; інтелектуальні продукти є ідеальними, суб'єктивними, пов'язаними з конкретними особистостями, а водночас мають певне матеріальне втілення, доступну для інших людей об'єктивну форму, що сприяє їх реалізації; інтелектуальні продукти, що є результатом науково-технічної діяльності, мають короткий життєвий цикл, підлягають швидкому моральному зносу; для інтелектуальних продуктів поняття відтворення трансформується у поняття тиражування унікальних результатів творчої праці, при цьому витрати виробництва інтелектуальних продуктів і витрати їх тиражування не збігаються; незалежно від того якою мовою, на яких носіях, у якій формі представлені й розтиражовані інтелектуальні продукти, вони завжди мають конкретних творців — авторів ідей; для інтелектуальних продуктів непридатними є традиційні вимірники ринкової цінності, витрати виробництва, граничної корисності тощо.

63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.

Відкриття - виявлення того, що об'єктивно існує, але раніше не було відомо.
Тобто це встановлення невідомих раніше, але існуючих закономірностей, властивостей, явищ матеріального світу, які вносять зміни в наші знання про світ. Відкриття має бути доведено, теоретично обгрунтовано та експериментально підтверджено автором.
Відкриття є основою винаходу і створення нових технологій виробництва, і лежать в основі НТР.
Кожне відкриття характеризується наступними ознаками:
1)Новизна;
2)Фундаментальність;
3)Достовірність;
4)Радикальний характер
Способом охорони наукового відкриття є диплом на відкриття.
Відкриття являють собою зовсім нові наукові досягнення. Нові відкриття лежать в основі НТР, є основою створення винаходів, принципово нових знарядь праці, технічних процесів і матеріалів.

Винахід - новостворений, раніше не відомий предмет.
Воно не повинно повторювати за своєю сутністю тих винаходів, на які раніше видані авторські свідоцтва
Винаходом можуть бути визнані нові конструкції: машини, механізми, апарати.
Так само винаходом може бути визнане істотно нове рішення задачі в будь-якій області (культури, охорони здоров'я, народного господарства і.т.д.)
Так само винаходом може вважатися всякий досягнутий людиною творчий результат.
Авторство на винахід охороняється законом і засвідчується патентом міжнародного зразка.
Продаж ліцензій, реалізація за ліцензійними угодами, договорами про науково-технічне співробітництво, контрактом про передачу науково технічної інформації та ін
Раціоналізаторська пропозиція
Ця пропозиція по організації будь-якої діяльності найбільш доцільним способом, з удосконалення застосовуваної техніки, що випускається, і технології виробництва. Використання обладнання та матеріалів більш ефективним способом так само є раціоналізаторською пропозицією.
Раціоналізаторська пропозиція має бути рішенням задачі в технологічному аспекті.
Авторство охороняється законом про інтелектуальну власність та засвідчується видачею посвідчення.
За допомогою раціоналізаторської пропозиції вносяться удосконалення у вже відомі технічні рішення.
Так само раціоналізаторську пропозицію можна реалізувати у вигляді обміну досвідом між підприємствами, що спеціалізуються на випуску одного виду продукції.

Промисловий зразок
Це нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в яких досягається єдність його технічних і естетичних якостей. Завдання, яке вирішується за допомогою промислового зразка, полягає у визначенні зовнішнього вигляду виробу.

Право на промисловий зразок охороняється законом і засвідчується патентом. зразок
Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо він може бути багаторазово відтворений через виготовлення відповідного виробу.

Корисна модель
Це технічне рішення, яке не відповідає за своїм рівнем вимогам, що пред'являються до винаходів.
До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин.
Корисна модель є промислово придатною, якщо вона може бути практично використана у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та ін галузях діяльності.

Товарний знак є позначенням, призначеним відрізняти товари і (або) послуги одних виробників товарів і послуг від однорідних товарів і послуг інших виробників. Перш за все товарним знаком визнається умовне позначення, символ, який поміщається на продукції, що випускається.

Може реалізуватися у вигляді ліцензії, тобто власник товарного знака може продати ліцензію на його виготовлення виробнику. Реалізується також у вигляді патенту або на основі ліцензійного договору.
Товарний знак покликаний сприяти реалізації виробів на ринку.

НОУ-ХАУ - вид інновації та об'єкт безпатентної ліцензії.
Під НОУ-ХАУ розуміється різного роду технічні знання та досвід, способи і навички адміністративного, економічного, фінансового та нового порядку, які не є загальновідомими і практично застосовувані у виробничій та господарській діяльності. Воно необхідне для проведення проектування будівництва для проведення НДДКР.
Проектне рішення
Це результат будь-якого проектування, що виразився в комплексі технічної документації, необхідної для підготовки виробництва будь-якого об'єкта (конструкторська, технологічна підготовка, розробка з проектно-кошторисної документації).

Інжиніринг
Це технічні послуги необхідні для розвитку інноваційної діяльності і для розвитку виробництва.
інжиніринг - це підготовка техніко-економічних обгрунтувань і проектів; консультації; будівельний, інвесторський і технічний нагляд; коротко і довгострокові консультаційні послуги; проектування нової технології

64. Об’єкти промислової власності.

Основними об’єктами промислової власності є результати винахідництва та промислові зразки.

Винахід — це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздат-ності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

об’єкти винаходу. Ними можуть бути:
- продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо;
- спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Корисна модель

форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Це технічне рішення, яке не відповідає за своїм рівнем вимогам, що пред'являються до винаходів.
До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин.
Корисна модель є промислово придатною, якщо вона може бути практично використана у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та ін галузях діяльності.

Промисловий зразок

результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання

Це нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в яких досягається єдність його технічних і естетичних якостей. Завдання, яке вирішується за допомогою промислового зразка, полягає у визначенні зовнішнього вигляду виробу.

Право на промисловий зразок охороняється законом і засвідчується патентом. зразок
Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо він може бути багаторазово відтворений через виготовлення відповідного виробу.

65. Правова охорона інтелектаульної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міністерство освіти і науки України делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права

Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

До сфери управління Державного департаменту інтелектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права

66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності (далі - Установа). Для цього заявка направляється на адресу Державного підприємства "Український інститут промислової власності", підлеглого Установі, де проходить експертизу Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Установа здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Охорона прав на об'єкти промислової власності регламентується законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", а також низкою підзаконних актів: положень, правил, інструкцій.

67. Форми трансферу інтелектуальної власності.

Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності буває наступною:

1) або продаж прав власності (наприклад, на товарний знак (торгову марку);
2) або передача права згідно укладання ліцензійного договору або договору франшизи.

У цьому випадку ліцензійний договір надає право користування об'єктом інтелектуальної власності. На сьогодні, в законодавстві України не використовується термін "франшиза", аналогом їй є "комерційна концесії", що по суті є одне і теж.

3) угода на передачу ноу-хау – надання технічного досвіду й секретів в-ва

4) надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання машин, обладнання

5) промислова та технічна співпраця

6) надання інжинірингових послуг – підготовка техніко-економічних обґрунтувань, проектів, консультації

7) передача ОПВ у рамках науково-технічної кооперації

8) передача ОПВ у вигляді статутного внеску до спільних під-в

68. Методи обгрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.

Обґрунтування доцільності операцій купівлі—продажу ліцен­зій передбачає проведення аналізу технічного результату та еко­номічної ефективності ліцензійного договору. Аналіз технічного 'результату полягає у виявленні переваг технічних і технологіч­них параметрів об'єктів ліцензії порівняно з власними дослі­дженнями й розробками. Технічні параметри оцінюються у нату­ральних одиницях виміру, які мають постійний масштаб, що важливо для зіставлення рівня техніки й технології різних країн. Економічний аналіз дає змогу узагальнити оцінювані варіанти техніки, перейти від оцінки окремих параметрів до оцінки сукуп­ності їхніх якостей у цілому та встановити економічний ефект, який можна отримати від купівлі-продажу ліцензій.

У закордонній практиці обґрунтування доцільності купівлі-продажу ліцензій найчастіше враховуються такі фактори: частка продажу на даному ринку, ступінь проникнення на ринок, зміна те­нденцій в обсязі продажів, а також розмір ліцензійної винагороди, якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору.

Для обґрунтування економічної ефективності купівлі-продажу ліцензій важливе значення має визначення виду та розміру ліцен­зійних платежів.

Існує декілька видів ліцензійних платежів.

Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні від­рахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ. У ліцензійних угодах встановлюється розмір, база нарахування та періодичність виплат роялті. На розмір роялті впливає специфіка галузі техніки: чим бі­льша наукомісткість галузі, тим більше роялті.

Паушальний платіж — зафіксована у ліцензійній угоді сума, яка сплачується одноразово або частинами. Ця сума не залежить від фактичного використання ліцензій, а встановлюється на під­ставі експертних оцінок.

Участь у прибутках — відрахування на користь ліцензіара частини прибутку від комерційного використання предмета ліце­нзії.

Участь у власності — передача ліцензіатом частини акцій своїх підприємств ліцензіару як платежу за надану ліцензію. Цей вид платежу використовується з метою контролю над власністю іноземних підприємств, що використовують техніку та техноло­гію ліцензіара.

Ціна ліцензії засновується на визначенні вартості ОПВ і є до­говірною взаємовигідною сумою платежу за використання пред­мета ліцензії. Вона перебуває в інтервалі між верхньою і ниж­ньою межами ціни ліцензії.

69. Види ліцензійних платежив.

Існує декілька видів ліцензійних платежів.

Роялті — це періодичні процентні або фіксовані сумарні від­рахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ. У ліцензійних угодах встановлюється розмір, база нарахування та періодичність виплат роялті. Розмір роялті встановлюється виходячи із середнього рівня показників, що є характерними для певної галузі. Роялті можуть розраховуватися з розрахункової ціни одиниці продукції (обсягу реалізації продук­ції) або суми прибутку від використання ОПВ, наданого за ліцен­зією. На розмір роялті впливає специфіка галузі техніки: чим бі­льша наукомісткість галузі, тим більше роялті. У світовій практиці купівлі-продажу ліцензій найвищі ставки роялті в елек­тронній промисловості, авіатехніці, виробництві озброєння, точ­ному приладобудуванні, верстатобудуванні, автомобільній про­мисловості.