Йенс-якоб берцелиус

(1779-1848)

Шведський хімік і мінералог, член Стокгольмської АН. потім її президент (1810-1818). Відкрив церій, селенів, кремній, цирконій, тантал, ванадій, торий. Збагатив органічну хімію відомостями про кислоти і явища ізомерії. Не менш важливий його внесок у хімічний якісний і кількісний аналізи й мінералогічну хімію. Розвив атомне навчання класичними дослідженнями закону кратних відносин. Склав таблицю атомних мас елементів. Відкрив каталіз. Запропонував хімічні символи елементів (1814), якими ми користуємося й понині.

кими й органічними речовинами існує непереборна границя.

Така точка зору пояснюється тим, що на початку XIX в. завдяки працям шведського хіміка Й. Берцелиуса, що в 1806 р. увів у науку термін «органічна хімія», початку формуватися наука про органічні речовини як самостійна галузь хімічних знань.

З одного боку, відокремлення органічної хімії мало позитивне значення, оскільки підкреслювало важливість цієї групи речовин. Але, з іншого боку, таке відокремлення зіграло негативну роль, оскільки закріплювало думку, що між неорганічними й органічними речовинами існує непрохідна прірва. А це гальмувало розвиток науки. Ця думка підкріплювалася тим, що в той час нікому ще не вдавалося синтезувати хоча б одна речовина, що вважалася органічним. У цьому вчені вбачали особливу своєрідність органічних речовин. И. Берцелиус у зв'язку із цим затверджував, що нібито природа має у своєму розпорядженні надприродні сили, якими хіміки не володіють, що в живій природі речовини підкоряються іншим законам, чим у нгживой, і що утворення органічних речовин відбуваються при участі «життєвої сили» - Vis Vitalis.

Перший удар по віталізму був нанесений відкриттям німецького хіміка Ф. Велера (учня И. Берцелиуса), що в 1828 р. з неорганічної речовини ціанату амонію

N=C-О-NH4 одержав сечовину (NH2)2CO - речовина

тваринного походження:

Як з'ясувалося пізніше, це був не синтез, а тільки перегрупування атомів.

Остаточно спростували віталістичне навчання синтези таких органічних речовин, як анілін (Н. Н. Зінін, 1842), оцтова кислота (Г. Кольбе, 1845), жири (М. Бертло, 1854), цукриста речовина (А. М. Бутлеров, 1861), сечова кислота (И. Я. Горбачовський, 1882). У результаті цих синтезів був зроблений важливий висновок: органічні речовини можуть бути отримані з неорганічних. Надалі було здійснено багато різних синтезів органічних речовин з неорганічних. Всі вони підтвердили, що речовини генетично взаємозалежні.

Яскравим свідченням існування генетичного зв'язку між неорганічними й органічними речовинами є також круговорот біогенних елементів у природі.

Згадаємо хоча б круговорот вуглецю (див. § 23 у підручнику для 10 класу). Він здійснюється завдяки чітко налагодженому в ході еволюції механізму функціонування двох фундаментальних процесів - фотосинтезу й клітинного подиху. Внаслідок життєдіяльності рослинних організмів (у тому числі й фітопланктону Світового океану), що містять хлорофіл, вуглекислий газ із атмосфери й вода із ґрунту під впливом сонячної енергії перетворюються в органічні речовини, зокрема вуглеводи. При цьому енергія Сонця переходить в енергію хімічних зв'язків органічних сполук, насамперед вуглеводів. Спрощену схему фотосинтезу можна представити так:

Завдання для самоконтролю

199. По наведених схемах напишіть рівняння реакцій, що відображають генетичний зв'язок між неорганічними речовинами:

200. По наведених схемах напишіть рівняння реакцій, що відображають генетичний зв'язок між органічними речовинами:

201. По наведених схемах напишіть рівняння реакцій, що відображають генетичний зв'язок між неорганічними й органічними речовинами:

б) оксид вуглецю(1В) -» крохмаль -> глюкоза -» этанол -> оцтова кислота -> ацетат магнію -> карбонат магнію -> гідрокарбонат магнію