Тем а 1. Сутність, завдання та концепції промислового маркетингу 3 страница

Рис. 13.2 – Варіанти надходження нематеріальних активів на підприємство

Під розробкою слід розуміти застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг
до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Для обліку нематеріальних активів застосовується відповідний (активний) рахунок 12 «Нематеріальні активи», за дебетом якого відбувається їх зарахування до складу нематеріальних активів. Також Планом рахунків для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції»,
за дебетом якого відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом, – їх зменшення внаслідок прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів [8; 9]. Для обліку витрат на придбання (створення) нематеріальних активів використовується субрахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Загальні бухгалтерські записи операцій з придбання (створення) нематеріальних активів мають вигляд, табл. 13.1.

Таблиця 13.1 – Бухгалтерські проведення до операцій
з нематеріальними активами

Господарська операція	Дебет	Кредит
1. Відображено придбання нематеріальних активів за сумою договору, без податку на податку на додану вартість (ПДВ)
2 а. Відображена сума ПДВ (без попередньої оплати)
2 б. На суму ПДВ (в умовах попередньої оплати)
3. Введення нематеріального активу в експлуатацію (тобто, зарахування придбаного об’єкта до складу нематеріальних активів)
4. Відображені внески засновників до статутного капіталу підприємства об’єктами нематеріальних активів
5. Відображення в обліку безоплатно одержаних об’єктів нематеріальних активів

13.3. Ознайомлення із амортизацією необоротних активів

Нематеріальні активи та усі види основних засобів в бухгалтерському обліку обов’язково підлягають амортизації, що, в першу чергу, пов’язане
з їх зношуванням в процесі експлуатації.

Відповідно до П(С)БО 7 (п. 4): знос основних засобів – сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання, тоді як, амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [5]. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Схематично зобразимо основні вимоги до амортизації необоротних активів, рис. 13.3.

Рис. 13.3 – Умови та облік нарахування амортизації

Контрольні питання

1. Як класифікують основні засоби для цілей бухгалтерського обліку?

2. Які П(С)БО та рахунки бухгалтерського обліку застосовують щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів?

3. Чи залежить порядок обліку від варіантів надходження основних засобів і нематеріальних активів?

4. Які основні проведення складаються в обліку нематеріальних активів?

5. Чи є якісь відмінності щодо амортизації нематеріальних активів?

Тема 14. «Облік фінансових інвестицій»

План теми:

14.1. Визначення і класифікація фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку.

14.2. Характеристика рахунків з обліку фінансових інвестицій.

Ключові терміни: визначення і класифікація фінансових інвестицій
у бухгалтерському обліку; довгострокові фінансові інвестиції; поточні фінансові інвестиції; рахунки для обліку інвестицій

Література до теми: 5, 8, 9, 12, 18, 24

14.1. Визначення і класифікація фінансових інвестицій

у бухгалтерському обліку

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції. Їх здійснюють з метою збільшення прибутку та зростання вартості капіталу підприємства.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються за декількома П(С)БО: 12 «Фінансові інвестиції»,
20 «Консолідована фінансова звітність», П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств». З них 12 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку є основним.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

Ø одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

Ø набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

Ø майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

Основні ознаки щодо класифікації фінансових інвестицій
у бухгалтерському обліку: мета здійснення, термін здійснення і вид взаємовідносин, рис. 14.1.

Рис. 14.1 – Ознаки, за якими групуються фінансові інвестиції

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди.

Одержання доходу від фінансових інвестицій – це отримання процентів або дивідендів.

Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід – доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі тощо.

Фінансові інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, (наприклад, зростання вартості акцій).

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти інвестиціями, фінансові інвестиції поділяються на:

- поточні;

- довгострокові, рис. 14.2.

Що ж таке поточні інвестиції? Надамо визначення цього поняття.

Рис. 14.2 – Класифікація фінансових інвестицій відповідно

до П(С)БО 2

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими
є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує
12 місяців або операційний цикл.

Однією з основних ознак, яка зумовлює відмінності в обліку фінансових інвестицій є вид відносин, які складаються між інвестором та об’єктом інвестування, – відносини позики або власності.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на: інвестиції, що засвідчують відносини позики та інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства, див. рис. 14.1.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Загальна класифікація фінансових інвестицій наведена у П(С)БО 12,
рис. 14.3.

Рис. 14.3 – Класифікація фінансових інвестицій відповідно

до П(С)БО 12

Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню
за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку
15 «Дохід» [5].

Важливу роль відіграє в бухгалтерському обліку первісна оцінка фінансових інвестицій, а також їхня оцінка на дату Балансу, рис. 14.4.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються за собівартістю

Оцінка фінансових інвестицій на дату Балансу

Рис. 14.4 – Оцінка фінансових інвестицій: первісна та на дату Балансу

14.2. Характеристика рахунків з обліку фінансових інвестицій

Для обліку операцій з фінансовими інвестиціями Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені два рахунки:

ü 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

ü 35 «Поточні фінансові інвестиції» [8].

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни
та за кордоном, і має такі субрахунки:

- 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі
в капіталі»;

- 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;

- 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

Для обліку поточних фінансових інвестицій призначений рахунок
35 «Поточні фінансові інвестиції», який має субрахунки:

- 351 «Еквіваленти грошових коштів»;

- 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Придбані фінансові інвестиції обліковуються за собівартістю за дебетом рахунків 35 «Поточні фінансові інвестиції» або 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»; з кредиту ж цих рахунків собівартість інвестицій списується у разі їх реалізації або погашення.

Контрольні питання

1. З якою метою підприємство придбає фінансові інвестиції?

2. Як класифікуються фінансові інвестиції?

3. Які рахунки застосовуються щодо обліку фінансових інвестицій?

4. Який порядок визначення собівартості фінансових інвестицій?

5. Відносно до П(С)БО 12, як оцінюються інвестиції на дату Балансу?

Тема 15. «Облік виробничих запасів»

План теми:

15.1. Виробничі запаси – важлива складова оборотних активів підприємства

15.2. Класифікація виробничих запасів для цілей бухгалтерського обліку

15.3. Рахунки що застосовуються в обліку виробничих запасів

Ключові терміни: класифікація оборотних активів; організація запасів на підприємстві; визначення і класифікація виробничих запасів; оцінка виробничих запасів в облікових цілях; рахунки щодо обліку виробничих запасів; основні бухгалтерські проведення в обліку запасів

Література до теми: 5, 8, 9, 10, 12, 18, 24

15.1. Виробничі запаси – важлива складова оборотних активів підприємства

Оборотні активи підприємства є сукупністю предметів і продуктів праці, грошових коштів та їх еквівалентів, різних видів дебіторської заборгованості
та інших оборотних активів. У цілому оборотні активи класифікуються
за такими ознаками, табл. 15.1.

Таблиця 15.1 – Класифікація оборотних активів підприємств

Основні ознаки класифікації	Види оборотних активів
1. За формами	- матеріальні оборотні активи; - фінансові оборотні активи.
2. За характером участі в операційному процесі	- оборотні активи сфери виробництва; - оборотні активи сфери обігу.
3. За ступенем нормування	- нормовані оборотні активи; - ненормовані оборотні активи.
4. За видами	- запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, запасних частин тощо;

Продовження табл. 15.1

4. За видами	- поточна дебіторська заборгованість; - поточні фінансові інвестиції; - грошові кошти.
5. За ступенем ліквідності	- швидколіквідні; - середньоліквідні; -малоліквідні.
6. За ризиком вкладених оборотних активів	- оборотні активи з високим ризиком вкладення; - оборотні активи з середнім ризиком вкладення; - оборотні активи з мінімальним ризиком вкладення.

Ми розпочнемо розгляд основ обліку оборотних активів з організації обліку виробничих запасів.

Своєчасне забезпечення підприємства необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, паливом й іншими,
з яких (або за допомогою яких) здійснюється виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), – є однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва. З моменту придбання виробничих запасів розпочинається операційний цикл діяльності підприємства (див. рис. 12.2).

Відмінною рисою усіх видів виробничих запасів (матеріально-сировинних ресурсів) є їхнє однократне використання в процесі виробництва, в результаті чого відбувається одноразове перенесення всієї їхньої вартості на собівартість продукції (робіт, послуг), що виготовляється з них (за допомогою яких виконуються роботи чи надаються послуги).

Як бачимо (див. табл. 15.1), виробничі запаси – це матеріальні оборотні активи, які належать до сфери виробництва та підлягають нормуванню, крім того, – є найменш ліквідними з усіх активів у складі оборотних активів та можуть оцінюватись за різним ризиком вкладання. Отже, з погляду обґрунтування економічної сутності виробничих запасів, можна зробити загальний висновок про те, що до них слід віднести усі матеріально-сировинні ресурси, які надходять на підприємство, з метою забезпечення його сталої виробничо-господарської діяльності.

На рис. 15.1 нами наведений комплекс передумов щодо правильної організації обліку виробничих запасів на підприємстві.

Рис. 15.1 − Організаційні передумови обліку виробничих запасів

на підприємствах України

У питанні управління запасами, в цілому, вкрай важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції
з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Облікова інформація використовується в цілях управління для:

- визначення принципових підходів до формування запасів підприємства, в цілому;

- аналізу наявності та руху виробничих запасів у попередніх періодах;

- щоденного отримання інформації про надходження та витрачання виробничих запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально-відповідальних осіб;

- безперервної оцінки реальної вартості виробничих запасів на складі
та проведення аналізу ефективності їхнього використання у виробництві;

- - оптимізації обсягу виробничих запасів на складі та у виробництві;

- підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та витрачання виробничих запасів тощо.

Як бачимо, однією з важливих передумов раціональної організації обліку запасів матеріальних ресурсів є їх економічно обґрунтована класифікація
(див. рис. 15.1).

15.2. Класифікація виробничих запасів для цілей

бухгалтерського обліку

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про всі види виробничих запасів (як й інших видів запасів) підприємства
і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 9«Запаси» [5]. Відповідно до цього П(С)БО, термін «запаси» поєднує всі складові оборотних матеріальних активів: виробничі запаси, запаси напівфабрикатів власного виробництва, запаси готової продукції та товарів, рис. 15.2

Виробничі запаси на підприємствах різних галузей можуть мати різне

призначення, залежно від того, яку функцію вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей технології й організації виробництва.
У той же час їхня номенклатура, як правило, є найбільшою з усіх видів запасів.

Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси визнаються активом лише тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство одержить
у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їхнім використанням, а їхня вартість може бути вірогідно визначена.

Виробничі запаси

Напівфабрикати власного виробництва

Готова продукція

Товари

Сировина

Паливо

МШП

Основні і допоміжні матеріали

Запасні частини

Тара и тарні матеріали

Комплектуючі вироби і покупні напівфабрикати

Незавершене виробництво

Матеріали, передані у переробку

Рис. 15.2 – Класифікація запасів для облікових цілей за П(С)БО 9

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» до складу виробничих запасів можуть бути віднесені:

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючи вироби й інші матеріальні ресурси, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й для адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою
й збиранням деталей, вузлів, виробів і незавершених виробничих процесів;

- малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються строком не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше одного року.

При подальшій класифікації, окремі групи виробничих запасів підрозділяють на підгрупи, потім, – на види, сорти, марки, типорозміри й таке інше.

Класифікація виробничих запасів оформлюється розробкою відповідного номенклатури-цінника, − систематизованого переліку використовуваних
на підприємстві запасів, − у якому кожному найменуванню, розміру й сорту привласнюється номенклатурний номер (шифр), а також зазначається одиниця виміру й ціна. Надалі, привласнений запасам номенклатурний номер показується у всіх первинних документах, якими оформляється їхній рух. Це полегшує якість обліку виробничих запасів, а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації з обліку наявності, надходження, витрати запасів.

Важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки виробничих запасів. Згідно з П(С)БО 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, рис. 15.2.

Ефективність використання конкретного методу оцінки запасів залежить від сформованих на підприємстві договірних зв’язків із постачальниками, своєчасності й ритмічності забезпечення виробництва необхідними матеріалами та інших факторів, які впливають на показники діяльності суб’єкта господарювання тощо.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, окрім випадків, передбачених П(С)БО 9.

Не включаються до первинної вартості виробничих запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

- понаднормативні втрати і недостачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо
не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Одним з основних методів бухгалтерського обліку, що широко застосовується відносно обліку виробничих запасів є інвентаризація
(див. тему 9, п. 9.2).

Умови здійснення оцінки виробничих запасів

Визначення первісної вартості виробничих запасів в обліку

Рис. 15.2 – Здійснення оцінки та визначення первісної вартості виробничих запасів в облікових цілях

15.3. Рахунки що застосовуються в обліку виробничих запасів

Для обліку запасів підприємства використовують активні рахунки 2 класу Плану рахунків бухгалтерського обліку, які призначені для узагальнення інформації про наявність і рух предметів праці підприємства, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також, – коштів праці, які підприємство включає до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів здійснюється
за допомогою рахунка 20 «Виробничі запаси», за такими його субрахунками:

201 «Сировина й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209 «Інші матеріали».

До зазначених синтетичних рахунків будь-яке підприємство самостійно може відкривати необхідні йому рахунки аналітичного обліку. Обмежень
на відкриття таких рахунків не існує.

Синтетичний облік наявності і руху малоцінних і швидкозношуваних предметів здійснюється за допомогою 22 рахунку «Малоцінні
і швидкозношувані предмети».

Контрольні питання

1. Що передує бухгалтерському обліку запасів матеріальних ресурсів?

2. Як класифікуються в обліку оборотні активи, запаси та виробничі запаси?

3. Які види оцінки застосовуються при надходженні та вибутті запасів?

Тема 16. «Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості»

План теми:

16.1. Грошові кошти у касі: визначення, класифікація, умови зберігання та рахунки для обліку

16.2. Організація обліку коштів на рахунках у банках

16.3. Види дебіторської заборгованості та рахунки щодо її обліку

Ключові терміни: визначення грошових коштів та їх еквівалентів; готівка та умови її зберігання; загальні вимоги до проведення готівкових операцій; застосування банківських рахунків; бухгалтерські рахунки щодо обліку грошових коштів та безготівкових операцій

Література до теми: 5, 8, 9, 10, 12, 18, 24

16.1. Грошові кошти у касі: визначення, класифікація,

умови зберігання та рахунки для обліку

У процесі діяльності будь-якого підприємства виникають ситуації, у яких потрібне використання наявних грошових коштів для проведення негайних розрахунків із клієнтами, для оплати деяких витрат, для виплати заробітної плати персоналу й таке інше.

У затвердженому Міністерством Фінансів України Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» наведене наступне визначення грошових коштів: «грошові кошти – готівка, кошти на рахунках
у банках, депозити до запитання» [5].

Таким чином, під грошовими коштами ми повинні розуміти готівку в касі, а також кошти на поточному й інших рахунках у банках, які можуть бути використані для проведення поточних операцій.

Всі підприємства, незалежно від форми власності й виду діяльності, зобов'язані зберігати свої вільні грошові кошти в установах банків.

Розрахунки готівковими коштами підприємства можуть здійснювати між собою і з громадянами як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так
і за рахунок виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг)
та інших касових надходжень.

Якщо ж розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого перерахування їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів (тобто, покупців товарно-матеріальних цінностей, одержувачів робіт та послуг) є готівкою, а для підприємств-одержувачів коштів (тобто, продавців/постачальників товарно-матеріальних цінностей, виконавців робіт або надавачів послуг) – безготівковими.

Найбільш важливою у бухгалтерському обліку є ділянка,
де здійснюються операції із готівкою, – каса.

Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків (прийому, видачі готівкових коштів), зберігання наявної готівки
та інших цінностей, а також касових документів.

Касові операції – це операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов’язані з надходженням і видачею готівки при проведені розрахунків через касу.

Складові обліку грошових коштів у касі схематично зображені
на рис. 16.1.

Рис. 16.1 – Види грошових коштів у касі підприємства

Грошовими документами вважаються документи, які знаходяться у касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати, будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки; лотерейні білети тощо.

Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.