Тема 22. Національно-культурне відродження в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст

Розгляд даної теми доречно розпочати з вказівки на те, перебудова радянського суспільства в останні роки існування СРСР не стала прикладом до змін в Україні. Тут продовжувалася політика попередніх років, яка передбачала денаціоналізацію і духовне спустошення. В Україні активно поширювалася русифікація, катастрофічне зменшувалася кількість шкіл з українською мовою навчання, у вузах українською мовою читалося близько 5 відсотків лекцій. Українська мова витіснялася з усіх сфер суспільного життя, духовне життя занепадало. Першими, хто подав голос на захист збереження української культури, навколишнього середовища, відродження правдивої історії України, були письменники. Широкий резонанс у суспільстві мали виступи О.Гончара, Р.Братуня, І.Дзюби, І.Драча, В.Дрозда, В.Яворівського, Ю.Щербака, Б.Олійника і багатьох інших. Ґрунтовний аналіз занепаду української культури зробив О.Гончар на Всесоюзній творчій конференції у Ленінграді 1 жовтня 1987 p. На всесоюзну трибуну було винесено проблему засилля атомних станцій в Україні, висловлено протест проти планового будівництва АЕС поблизу Чигирина і в Криму. Значною подією цього періоду, яка вийшла далеко за межі України, було проведення у вересні 1986 p. у Львові міжнародного симпозіуму «І. Франко і світова культура», присвяченого 130-й річниці від дня народження письменника та виходу в світ 50-го видання його творів. У ньому взяли участь провідні славісти, письменники і перекладачі з країн Західної Європи і США. У червні 1989 p. під Неаполем за участю провідних українських вчених з діаспори та України, відомих славістів Європи було засновано міжнародну асоціацію україністів (МАУ), президентом якої став відомий літературний критик І.Дзюба. А через кілька днів у Львові відновило свою діяльність Наукове товариство ім. Т.Шевченка. У наступні роки було багато зроблено для відродження історичної пам’яті, повернення народові культурної спадщини попередніх поколінь. У 1990—1991 pp. окремими виданнями побачили світ праці М.Костомарова, Д.Яворницького, Л.Єфименко, М.Грушевського, І.Крип’якевича, Д.Дорошенка, Д.Донцова та ін. Вийшов збірник пісень українських січових стрільців, матеріали до історії визвольних змагань 20-50-х рр. XX ст. Видано багато мемуарної літератури. На екранах з’являються фільми С.Параджанова, Ю.Іллєнка, К.Муратової.

Далі необхідно вказати, що з проголошенням незалежності України держава відчувала гостру потребу у створенні законодавчої бази в галузі культури. Важливим кроком у цьому напрямку стало прийняття Верховною Радою України 19 лютого 1992 p. «Основ законодавства про культуру». Ця програма розвитку національної культури практично поривала з минулим, визначала напрямки розвитку культури, надавала йому пріоритетності. Вагомим був внесок інтелігенції у відродження української культури. З ініціативи Спілки письменників України, Народного руху України, Асоціації творчої інтелігенції «Світ культури, Інституту літератури ім. Т.Шевченка та інших організацій у Києві у вересні 1991 p. відбувся Форум інтелігенції України, який виробив конкретні програми участі творчих працівників у державотворчому процесі. Значною подією став проведений у серпні 1992 р. Всесвітній форум українців. Вперше Україна зібрала у столиці своїх синів і дочок з усіх куточків світу. На форумі було створено координаційний орган світового українства — Українську всесвітню координаційну раду (УВКР), до складу якої увійшло понад 11 представників від західної і східної діаспори. Головою ради став відомий громадський діяч І.Драч. Великі зрушення відбулися в культурному житті національних меншин України. Розвивається система національних шкіл, бібліотек, преси, наукових і культурних центрів, радіо, телебачення, театрів, творчих колективів. Налагоджується підготовка кадрів національної інтелігенції, створено низку національно-освітніх товариств.

Завершуючи індивідуальне завдання доречно зазначити, що Державні премії ім. Т. Шевченка за визначний вклад у розвиток української культури на початку 90-х рр. ХХ ст. отримали В.Маняк та Л.Коваленко (посмертно), В.Голобородько, О.Лупій, О.Апанович, І.Світличний (посмертно), Н.Світлична (США), Г.Логвин, Б.Ступка, Н.Лотоцька, Д.Лідер, Л.Ященко, Я.Гоян, В.Тельнюк, А.Антонюк, В.Зінкевич, М.Герц, В.Осійчук, Б.Янівський, Р.Конквест (США), Л.Большаков (Російська Федерація), Р. Рахманний та ін.

Література:

1. Бокань В., Польовий Л. Історія української культури: навч. посіб. / В. Бокань, Л. Польовий. – К.: МАУП, 2002. – 249 с.

2. Касьянов Г. В., Даниленко В. М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті роки) / Г. В. Касьянов, В. М. Даниленко – К.: Наук. думка, 1991. – 95 с.

3. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібн. /За ред. М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

4. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921-1939 роки) / С.В. Кульчицький - К.: Знання, 1999 – 156 с.

5. Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович. – К.: АртЕК, 1998. – 383 с.

6. Українське національно-культурне відродження.[Електронний ресурс], Код доступу:http://uchebnikfree.com/page/istkulturi/ist/ist-7--idz-ax237--nf-14.html

Література:

1. Бокань В., Польовий Л. Історія української культури: навч. посіб. / В. Бокань, Л. Польовий – К.: МАУП, 2002. – 249 с.

2. Касьянов Г. В., Даниленко В. М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті роки) / Г. В. Касьянов, В. М. Даниленко. – К.: Наук. думка, 1991. – 95 с.

3. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібн. / за ред. М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

4. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921-1939 роки) / С.В. Кульчицький - К.: Знання, 1999 – 156 с.

5. Попович М.В. Нарис історії культури України / М.В. Попович – К.: АртЕК, 1998. – 383 с.

6. Українське національно-культурне відродження.[Електронний ресурс], Код доступу:http://uchebnikfree.com/page/istkulturi/ist/ist-7--idz-ax237--nf-14.html