Тема 21. Кіно, театр і музичне мистецтво в Україні у 60-80 рр. ХХ ст

Починаючи виклад матеріалу з даної теми, необхідно зазначити, що через великі перепони прокладали шлях нові напрямки в кіномистецтві, якому відводилося провідне місце в ідеологічній роботі. У 60—80-ті рр. ХХ ст. здійснено низку організаційних заходів, спрямованих на піднесення рівня роботи всіх кіностудій республіки — Київської ім. О. Довженка, Ялтинської, Одеської, студії хронікально-документальних та науково-популярних фільмів. Важливою подією для українських кіномитців стало створення Спілки працівників кінематографії України, установчий з’їзд якої відбувся у січні 1963 p. Збільшилася кількість фільмів, випущених на екрани українськими кіностудіями. Якщо на початку 50-х виходило два-три фільми, то в наступні роки по 18—20 фільмів на рік. Про велику популярність кіно свідчить той факт, що щорічно кінотеатри відвідували в середньому близько 100 млн. глядачів. Визначним явищем українського кіно стала творчість С.Параджанова, Ю. Іллєнка, Л.Осики, О.Фіалка, О.Савченка, Р.Сергієнка, К.Муратової, Л.Бикова. Скарбницю українського кіно поповнили такі талановиті стрічки, як «Тіні забутих предків», «Кам’яний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Соломія Крушельницька», «В бій ідуть тільки «старики»», «Ати-бати, йшли солдати» та ін. Про зростання міжнародного авторитету українського кіно свідчить той факт, що в 1965 p. фільми «Тіні забутих предків» та «Білий птах з чорною ознакою» одержали призи на міжнародних фестивалях, що утвердило високий професійний і мистецький рівень українського кінематографу.

Далі необхідно вказати, що пожвавлення в національно-культурному житті активізувало інтерес суспільства до театрального мистецтва. В Україні в 1965 p. працювало 60 театрів, які протягом року відвідували близько 15,5 млн. глядачів. У співдружності з театрами плідно працюють українські драматурги. Тільки наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. у театрах було поставлено 100 нових п’єс. Схвалення громадськості дістали вистави «Фауст і смерть» О.Левади, «Веселка» М.Зарудного, «Нащадки запорожців» О.Довженка, «Де твоє серце» О.Коломійця та ін. Театр шукав можливості знайти свою стежку у розмаїтому мистецькому житті. На українській сцені плідно працювали режисери С.Сміян, А.Скибенко, О.Король, В.Афанасьєв, О.Беляцький, І.Равицький, В.Загоруйко, В.Козьменко-Делінде, М.Шейко. Високохудожні образи створювали актори Н.Ужвій, В.Дальський, В.Добровольський, О.Кусенко, А.Роговцева, Д.Гнатюк, А.Солов’яненко, А.Мокренко, М.Кондратюк, Є.Мірошниченко, їхній внесок був помітний не лише в Україні, а й на сценах інших держав, де вони з успіхом гастролювали.

Варто зазначити, що плідною була творчість композиторів старшого покоління, її збагачувала авангардна музика композиторів-шістдесятників Л.Грабовського, В.Годзяцького, В.Сильвестрова, В.Загоруєва. Розвиток української музики характеризувався збагаченням усіх її жанрів, зокрема великої музичної форми. Увагу глядачів привернули опери «Арсенал», «Тарас Шевченко» - Г.Майбороди, «Назар Стодоля» - К.Домінчина, «Украдене щастя» - Ю. Мейтуса, балети «Чорне золото» - В.Гомоляки, «Тіні забутих предків» - В.Кирейка та ін. Свідченням успішного розвитку української музики стали симфонічні твори. Композитори відображали в них актуальні проблеми сучасності, демократизували музичну мову творів. Громадськість зустріла їх схвально. Це Друга симфонія - Б.Яровинського, цикл «Батьківщина» - М.Дремлюги, сюїта «Король Лір» - Г.Майбороди, симфонічні композиції - Л.Колодуба, В.Губаренка, Я.Лапинського. Людиною великого таланту і музичного чуття був В. Івасюк — молодий композитор, уродженець Буковини. Він мав хист і до музики, і до поезії, складав віршовані тексти для своїх музичних творів. Його пісні «Я піду в далекі гори» (1968 р.), «Червона рута» (1969 р.), «Водограй» (1969 р.) були популярні в Україні та за її межами. Пісня «Червона рута» дала назву фестивалю української пісні та музики, який з 1989 p. регулярно проводиться в різних містах України. Нових барв набула в 70—80-ті рр. музика Л.Дичко, І.Шамо, М.Скорика, Є.Станковича. Широкою популярністю користувалися виконавці масової естрадної пісні С.Ротару, В.Зінкевич, Н.Яремчук. Пропаганді музичної творчості українського народу сприяла діяльність таких художніх колективів, як Державний симфонічний оркестр України, капели «Думка», «Трембіта», Український народний хор, Закарпатський народний хор, вокальне тріо сестер Байко, квартет ім. М.Лисенка та багато інших.

Література:

1. Брюховецька Л. Приховані фільми. Українське кіно 1990-х. / Л. Брюховецька – К.: АртЕк, 2003. – 384 с.: іл.

2. Брюховецька Л.І. «Війна культур» чи загроза асиміляції? Українське поетичне кіно як фактор національного самоствердження / Л.І. Брюховецька // Наук. зап. НаУКМА. – 2008. – Т. 75. – С. 77–84.

3. Горпенко В. Г. С.Параджанов: перші кроки / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого; Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв / В.Г. Горпенко. – К.: ДІТМ, 1999. – 66 с.

4. Мусієнко О.С. Українське кіно: тексти і контекст / О.С. Мусієнко. – [Вінниця]: Глобус-Прес, 2009. – 432 с.

5. Попович М.В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К.: АртЕК, 1998. – 383 с.

6. Культурний процес 60-80-х рр. ХХ ст. [Електронний ресурс], Код доступу: http://www.parta.com.ua/referats/view/2565/