Тема 20. Олександр Довженко і становлення української кінематографії

Починаючи виклад матеріалу даної теми, варто вказати, що Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. З сімнадцяти років він — студент Глухівського учительського інституту, який закінчує у 1914 р., отримує направлення до Житомира. У 1917 р. О. Довженко перейшов на вчительську роботу до Києва і вступив на економічний факультет Комерційного інституту. У 1920 р. бере активну участь у суспільно-політичному житті країни: як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київському підпіллі.
О. Довженко у 1921 р. працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві, а у 1922 р. — у Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва України. Тут він вступив до приватної художньої майстерні й одночасно відвідував лекції в берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва. У 1923 р. повернувся до Харкова й незабаром став відомим як художник-ілюстратор «Вістей», автор політичних карикатур, який підписувався псевдонімом «Сашко». О. Довженко належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ».

Варто вказати, що протягом 1926—1933 pp. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930 р. О. Довженко зняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на широку міжнародну арену й принесла митцю світову славу. Цього ж року разом зі своєю дружиною і надалі режисером усіх його фільмів Ю.Солнцевою митець виїжджає в тривале закордонне відрядження. Він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон, демонструючи фільм «Земля», «Звенигора», «Арсенал», виступав перед журналістами, кіномитцями й кінокритиками, виголосив кілька доповідей про нову кінематографію. У 30-х рр. Олександр Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. Чарлі Чаплін зазначав: «Слов’янство поки що дало світові у кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка».
У 1932 р. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» після чого його запросили до кіностудії «Мосфільм». Конфлікти О.Довженка на Київській студії, особливо після постановки фільму «Іван», загострювалися. Тому митець прийняв рішення виїхати до Москви і з 1933 р. працював на «Мосфільмі». У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени того ж року на екранах з’явився фільм «Аероград». У 1939 р. вийшов на екрани фільм «Щорс» (поставлений на Київській кіностудії). Він швидко став популярним, глядачеві подобались подані з гумором колоритні народні, національні характери, особливо Боженка, Трояна, Чижа. Протягом 1941— 1945 pp. О. Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна» та інші. Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943 р.), який заборонила влада і не дозволила О.Довженку після війни повернутися в Україну. Пізніше, за «ідеологічно правильний» фільм «Мічурін», митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію. Протягом 1949—1956 pp. О.Довженко викладав у Всесоюзному Державному інституті кінематографії, ставши професором цього навчального закладу. 25 листопада 1956 р. О.Довженко раптово помер.
Завершуючи індивідуальну роботу, необхідно підкреслити, що на всесвітній виставці в Брюсселі у 1958 р. 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн, добираючи 12 найкращих фільмів усіх часів і народів, назвали і «Землю» О. Довженка.
За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми «Звенигора» та «Арсенал», кіноповість «Земля» визнані міжнародною кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а О.Довженко — першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум’яних літ» (1961 р.), «Поема про море» (1958 р.), «Зачарована Десна» (1957р.).
Активна мистецька настроєність на сучасність та її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципи творення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмислення поетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки — ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошуки української прози. Його називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном та Брехтом.

Література:

1. Безклубенко С.Д. Українське кіно: начерк історії / С.Д. Безклубенко – К.: КНУКіМ, 2001. – 170 с.

2. Кіномистецтво України в біографіях: кінодовідник / Державний комітет телебачення і радіомовлення України. – К.: АВДІ, 2004. – 712 с.

3. Крававич Д.П. Українське мистецтво: навч. посіб. для студ. ВНЗ.: У 3-х ч. / Д.П. Крававич, В.А. Овсійчук, С.О. Черепанова. – Л.: Світ, 2005. – Ч. 1. – 342 с.

4. Мусієнко О.С. Українське кіно: тексти і контекст / О.С. Мусієнко – Вінниця: Глобус-Прес, 2009. – 432 с.

5. Савченко О.І. Історія української культури / навчально-методичний посібник до семінарських занять для студентів денного відділення усіх спеціальностей / О.І. Савченко. – Запоріжжя, ЗНУ. – 2010. - 113 с.

6. Діяльність О.Довженка [Електронний ресурс], Код доступу: http://www.br.com.ua/referats/s1399/27935.htm