Особистість як підсумок розвитку індивіда

Існування окремих представників людства виражажається поняттям «індивід».При народженні і в перщі роки свого життя дитина ще не є особистістю,він є людським індивідом.Індивід у даному випадку розглядається як відправний момент для формування особистості. Особистістю стають у підсумку розвитка індивіда,в процесі взаємодії індивіда з соціумом.

33. соціалізація – процес становлення особистості
Сучасне розуміння соціалізації як процесу перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм та інтеграції в соціальні інститути
Соціалізація має дві цілі: сприяти взаємодії людей через виконання ними різних соціальних ролей, та забезпечувати збереження суспільства передачею новим членам відповідних переконань та зразків поведінки.
Фактори соціалізації:
• сукупність ролей і соціальних статусів, що пропонуються людині суспільством;
• соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус;
• система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві;
• соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей;
• загальна ситуація в країні.
Кількісне накопичення засвоєних цінностей у певний період переходить у нову якість, що виявляється у зміні структури та спрямованості особи. Залежно від віку індивіда розрізняють 4 основних етапи соціалізації:
1. Соціалізація дитини.
2. Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна).
3. Тривала цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості у період від 17-18 до 23-25 років).
4. Соціалізація дорослих.
Соціалізація особистості у різні вікові періоди характеризується специфічними соціально-психологічними особливостями.
Освіта як соціальний феномен виконує певні функції. Серед них:
• продуктивна (створення нових ідей, технологій, форм поведінки і т.д.);
• репродуктивна (полягає в безпосередній участі освіти в процесі відтворення існуючих суспільних відносин, соціальної структури);
• стратифікаційна (освіта є засобом соціального переміщення і просування вгору);
• функція відбору (освіта як і всі соціальні інститути певним чином відбирає і розташовує претендентів на певних соціальних позиціях);
• функція передачі накопичених людством знань, спадковості соціального досвіду.
34.У чому полягає механізм соціалізації 3. Фрейда
Згідно з теорією психоаналізу 3. Фрейда, соціалізація полягає у приборканні вроджених інстинктів, виявлення яких суперечить цивілізованому способу життя, шляхом інтеріоризації соціальних регламентів.
Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:
— імітація — усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;
— ідентифікація — засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;
— почуття сорому і провини — негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.
35. Девіáнтна поведінка,у чому її суть?
Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.
Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.
У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.
36. яка послідовність розвитку соціального контакту
Соціальний контакт - це певна система, в яку входять: мінімум Дві особи, яка-небудь цінність, що є основою контакту, і які-небудь взаємодії з приводу цієї цінності.
Він відбувається, якщо два індивіди зустрічаються і починають взаємодіяти для того, щоб досягти обміну цінностями, як які можуть виступати як ввічливі слова, так і які-небудь предмети або ситуація, що мають особливе значення для обох.
Соціальний контакт – соціальна дія – соціальна взаємодія – соціальні відносини

37. Яким чином просторовий контакт змінює поведінку людини?
Для того, щоб взаємодіяти з іншими індивідами кожен член суспільства або соц.групи перш за все повинен визначити. де ці індивіди і скільки їх. Це просте на перший погляд обставина тим не менш є вельми важливою, так як є, поперше необхідною ланкою формування соціальних взаємозвязків, а подруге початковим моментом, від якого залежить вибір людиною його подальшої поведінки.
Н. Н. Обозов виявив 2 типи просторових контактів -
1. Передбачувани - коли поведінка людини змінюється в силу припущення про присутніть індивідів в якомусь місці.
2. Візуальний - коли поведінка індивіда змінюється під впливом візуального спостереження інших люде.
Просторовий контакт - првісна і необхідна ланка формуання соц.взаємозвязків.
38. Основні характеистики соц. дії.
39. Роль навколишнього середовища у здійсненні соц.дій.
Соціальна дія — найважливіше поняття теоретичної соціології, введене в соціологію М. Вебером, який основною ознакою соціальної дії вважав осмислену орієнтацію його суб'єкта на іншого, у відповідь на реакцію з боку інших учасників взаємодії.
Дія, не орієнтована на інших людей, не є соціальною. За Вебером, соціальна дія характеризується двома рисами: наявністю суб'єктивного значення і орієнтацією на іншого.
Відома веберівська класифікація типів соціальної дії заснована на різному ступені свідомості і раціональності, характерної для його різних типів:
- ціле раціональна дія — це дія, що характеризується ясністю і однозначністю усвідомлення діючим суб'єктом своєї цілі, яку він співвідносить з раціонально осмисленими засобами, що забезпечують її досягнення; у Вебера цей тип соціальної дії грає роль раціональної "моделі" людської дії;
- ціннісно-раціональна дія — це дія, ціль якої сприймається діючим суб'єктом як безумовна цінність, як щось самодостатнє;
- традиційна дія — це дія, заснована на звичці, у зв'язку з цим вона має майже автоматичний характер;
дія, що майже не вимагає осмисленого цілепокладания і тому дане Вебером як "прикордонний випадок" соціальної дії разом з четвертим типом соціальної дії — афективною дією. Це дія, визначальною характеристикою якої є домінуючий емоційний стан діючого суб'єкта: любов або ненависть, жах або прилив відваги і т.п. Вона фіксує міру мінімальної свідомості соціальної дії, за якою вона вже перестає бути соціальним.
40. Основні типи взаємодії
Взаємодія - взаємозалежний обмін діями, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності.
Традиційно види взаємлдії поділяють на 2 групи
1. Співробітництво - аоно передбічає такі дії, які сприяють організіції спільної діяльності, забезпечують її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями - кооперація, згода, пристосування, асоціація.
2. Суперництво - цю групу утворюють дії, які певною мірою розхитують спільну діяльність, створюють перепони на шляху до порозуміння, їх позначають також поняттями - конкуренція, конфлікт, опозиція, дисофікація.

41.Вплив взаємнихочікувань на характер здійснення соціальних взаємодій:

Соціальна взаємодія — це система взаємозумовлених соціальних дій, пов’язаних циклічною причинною залежністю, за якої дії одного суб’єкта є водночас причиною та наслідком відповідних дій інших суб’єктів. Можна сказати, що кожну соціальну дію спричинює попередня соціальна дія та водночас вона є причиною наступних дій.

У здійсненні соціальних дій велику роль відіграє система взаємних очікувань, що їх виявляють один до одного індивід та соціальні групи перед здійсненням соціальних дій. Такі очікування можуть мати невизначений характер при короткочасній взаємодії, а можуть бути й сталими при взаємодії,що часто повторюється, чи при рольовій взаємодії. У разі сталої взаємодії очікування індивідів постійно видозмінюються, але разом з тим з’являється певний набір сталих соціальних очікувань, які надають взаємодії досить упорядкованого та передбачуваного характеру. Така взаємодія веде до становлення тривалих і самостійнихзв’язків — соціальних відносин.