Оцінка внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку загльновиробничих витрат

У процесі аудиту аудитор має досягти такого розуміння суб’єкта господарювання, його середовища та компонентів внутрішнього контролю, яке буде достатнім для визначення й оцінювання ризиків суттєвого викривлення фінансових звітів у результаті шахрайства та помилок, а також для розроблення і виконання необхідних аудиторських процедур.

Тому аудитор має досягти розуміння внутрішнього контролю, доречного для поліпшення ефективності проведення аудиторської перевірки. Покладаючись на систему внутрішнього контролю, аудитор має здійснити низку незалежних процедур для підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Проте в перебігу оцінювання ризику контролю потрібно пам’ятати, що як недооцінка, так і переоцінка системи внутрішнього контролю може призвести до негативних наслідків.

Внутрішній контроль ‑ це процес, який визначається і на який впливають особи, наділені повноваженнями оперативного та найвищого управління, а також інший персонал, який надає обгрунтовану впевненість щодо досягнення цілей господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективної діяльності й дотримання чинних законодавчих чи нормативно‑правових актів[6, c. 53].

Розподіл внутрішнього контролю на п’ять складових (рис.2.1) забезпечує корисне концептуальне підгрунтя для аудиторів і дає змогу вивчати різні аспекти внутрішнього контролю суб’єкта господарювання, які можуть вплинути на якість аудиту.

З метою оцінювання середовища контролю аудитор має розглянути такі основні його елементи, як інформування щодо цінностей чесності й етики і забезпечення їх дотримання; зобов’язання компетентності на всіх рівнях виконання робіт; участь осіб, на яких покладено функції найвищого управління (їхній досвід, незалежність від управлінського персоналу); організаційну структуру, що спрямована на досягнення визначених цілей; визначення повноважень та обов’язків; політика та практика щодо персоналу.

Після розгляду елементів середовища внутрішнього контролю аудитор маэ досягти розуміння процесу, який суб’єкт господарювання застосовує для виявлення ризиків бізнесу, пов’язаних із цілями фінансової звітності, та для прийняття рішень щодо заходів для подолання цих ризиків, а також для отримання від них результатів.

Рис. 2.1 Складові внутрішнього контролю[6, c.54]

Ризики, що стосуються загальновиробничих витрат, включають зовнішні й внутрішні події так обставини, що можуть впливати на здатність суб’єкта господарювання ініціювати, відображати в обліку та звітності фінансові дані, які відповідають твердженням управлінського персоналу у звітах. Ризики можуть виникати або змінюватися залежно від обставин, зокрема таких, як: реструтктуризація виробництва; зміни середовища діяльності; зміни у розпорядчих документах.

Інформаційні системи, що мають стосунок до загальновиробничих витрат, складаються з процедур та бухгалтерських записів, визначених для ініціювання, обліку, оброблення та відображення у регістрах обліку операцій відповідних господарських операцій.

Процедурами контролю загальновиробничих витрат є діяльність пов’язана із: санкціонуванням; перевіркою результатів обліку; обробленням даних управлінського обліку; фізичним контролем.

Моніторингом заходів контролю буде процес спрямований на оцінювання результатів здійснення внутрішнього контролю загальновиробничих витрат. Він передбачає оцінку своєчасної реалізації процедур контролю, а також внесення уточнень відповідно до змін, що можуть відбутися за умов контролю.

Оцінюючи систему внутрішнього контролю, аудитору слід пам’ятати, що хоч як добре такий котроль організований та функціонує, він може забезпечити суб’єктові господарювання лише обгрунтовану впевненість щодо досягнення цілей фінансової звітності.

На організацію внутрішнього контролю впливає рівень аудиторського ризику. На практиці звести аудиторський ризик (ризик суттєвого викривлення) до нуля неможливо, але ризиком можна управляти на основі застосування різноманітних методів, що дають змогу прогнозувати ризикову подію й застосувати різні заходи щодо зниження ризику. Необхідність визначення аудиторського ризику полягає у тому, щоб на підставі професійного судження спланувати й розробити підхід для ефективної аудиторської перевірки, що дасть можливість наблизити аудиторський ризик до допустимо низького рівня.

Відповідно визначення в Стандарті аудиту 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів» сутності ризику суттєвого викривлення можна навести таку його структуру (рис. 2.2).

Між суттєвістю й аудиторським ризиком існує зворотний взаємозв’язок, тобто чим вищий поріг суттєвості, тим нижчий є аудиторський ризик і навпаки. В Україні для визначення рівня суттєвості відповідно до Листа МФУ для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом рекомендується величина, що дорівнює 2% чистого прибутку (збитку) підприємства.

Для оцінки внутрішнього контролю аудитор складає Тест внутрішнього контролю (додаток Д). Він складається для того, щоб за допомогою ключових питань виявити ділянки можливого шахрайства та суттєвих помилок. Тобто аудитор розробляє питання таким чином, щоб виявити слабкі місця системи внутрішнього контролю підприємства.

Рис. 2.2. Структура аудиторського ризику[6, c.46]

Що стосується оцінки системи бухгалтерського обліку (додаток Е), то аудитор повинен встановити правильність застосування відповідних рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку загальновиробничих витрат; належне і своєчасне ведення облікових записів у відповідних реєстрах; постійність дотримання облікової політики щодо оюліку і розподілу загальновиробничих витрат; рівень кваліфікації облікового персоналу.

Оцінивши систему внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, аудитор приймає рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий), кількості аудиторських процедур, необхідних для підготовки об'єктивного висновку, і вносить коригування до Плану аудиторської перевірки.

Залежно від мети аудиторського дослідження, завдань, передбачених договором, та власних можливостей аудитор на свій розсуд обирає методику проведення аудиту загальновиробничих витрат.