Організаційно‑методичні засади аудиторської перевірки загальновиробничих витрат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИДИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет економіки АПК

Кафедра обліку, аналізу та аудиту в АПК

Напрям підготовки 6509 «Облік і аудит»

Спеціалізація «Облік і аудит в АПК»

Денна форма навчання

Ткаченко Поліна Володимирівна

КУРСОВА РОБОТА

з науки «Аудит»

на тему:

АУДИТ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

(на матеріалах ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 6 м. Київ)

Науковий керівник

доцент Золотарьова Н. С.

КИЇВ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1. Організаційно‑методичні засади аудиторської перевірки загальновиробничих витрат. 5

2. Оцінка внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку загльновиробничих витрат. 11

3. Методика аудиту загальновиробничих витрат та його удосконалення. 16

4. Узагальнення результатів аудиторської перевірки загальновиробничих витрат. 23

ВИСНОВКИ.. 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 32

ДОДАТКИ.. 34

ВСТУП

Актуальність. У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення. Однією із нагальних проблем, які не вирішені і сьогодні, є проблема аудиту витрат відповідно вимог міжнародних стандартів та потребує відповідного його вдосконалення.

Загальні проблеми аудиту витрат досліджувались багатьма економістами. Значну увагу їм приділили у своїх працях М. Білуха, Ф. Бутинець, Б. Валуєв, С. Голов, С. Зубілевич, М. Кужельний, В. Лінник, В. Сопко, Б. Усач, М. Чумаченко, Л. Цимбалюк. Вагомий внесок у теоретичні розробки проблем обліку і контролю загально виробничих витрат зробили Безруких П. С., Брейлі Р., Бунимович В., Друрі К., Жебрак М. Х., Івашкевич, А. Д., Кузьмінський А. М., Маргуліс А. Ш., Паліи В. Ф., Сопко В. В., Чумаченко М. Г., Шеремет А. Д. та ін. Проте питання аудиту витрат в сучасних умовах господарювання розкриті недостатньо та потребують додаткового дослідження.

Мета курсової роботи полягає в визначенні існуючої класифікації, організації, методики аудиту і аналізу загальновиробничих витрат на підприємствах.

Для досягнення визначеної мети в процесі дослідження поставлено наступні завдання:

1. Визначити організаційно‑методичні засади аудиту формування загальновиробничих витрат.

2. На основі визначених організаційно‑методичних засад визначити методику аудиту загальновиробничих витрат.

3. Дослідити вплив побудови обліку загальновиробничих витрат на порядок проведення їх аудиту.

4. Виявити шляхи удосконалення аудиту загальновиробничих витрат.

Об’єктом дослідження обрано ДП ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №6, яке є юридичною особою, має колективну форму власності та здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

Предметом дослідження є методичні та організаційні аспекти аудиту загальновиробничих витрат.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання і системній підхід, які були використані для вивчення сучасного стану аудиту формування загальновиробничих витрат. У роботі було використано такі наукові методи пізнання і прийомів: індукції, дедукції, статистичного спостереження та методів фінансово-економічного аналізу, графічний метод та методи які ґрунтуються на законах розвитку економіки.

Джерелами інформації є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Міжнародні стандарти аудиту, методичні рекомендації, фінансова звітність та аналітичні дані базового підприємства за 2010–2012 рр.

Практичне значення. Оскільки облік загальновиробничих витрат є достатньо трудомісткий процес через ризик обрання некоректної бази розподілу питання їх аудиту залишається не висвітленим повністю. В даній курсовій висвітлюються питання удосконалення аудиту загальновиробничих витрат.

Організаційно‑методичні засади аудиторської перевірки загальновиробничих витрат

Аудиторська діяльність ‑ підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг [2, ст.3].

Аудит ‑ перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів [2, cт. 3].

Мета аудиту — підтвердити достовірність формування, правильність розподілу та відображення в обліку загально виробничих витрат.

Завдання аудиту — встановити:

· повноту переліку витрат, що віднесені до загальновиробничих;

· дотримання принципу розподілу загальновиробничих витрат на постійні і змінні;

· обґрунтованість віднесення витрат до загальновиробничих;

· правильність і достовірність розподілу загальновиробничих витрат;

· правильність відображення загальновиробничих витрат в обліку [10, c. 103].

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів [2, ст.8].

Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».

Загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою України [2, cт. 16].

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником (додаток Б)..

Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону України «Про аудиторську діяльність».

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально зрозуміло обумовлювати в договорі всі ключові аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від ситуації, проте існує ряд моментів, які в будь-якому разі повинні знайти відображення в договорі. Договір обов'язково повинен містити такі положення:

♦ мету аудиту;

♦ масштаб аудиту, враховуючи посилання на чинне законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (до поняття масштабу аудиту входить необхідний обсяг та глибина перевірки, склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);

♦ можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідної для проведення аудиту;

♦ відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудитору інформацію (при необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства письмового підтвердження, яке стосується наданої інформації);

♦ умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувалися іншим аудитором;

♦ зауваження про те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитися невиявленими;

♦ форма, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної

аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовнику документації). Крім того, договір може містити такі положення:

♦ угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів із певних аспектів аудиту;

♦ угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта;

♦ порядок розрахунків за виконання робіт із проведення аудиту;

♦ будь-які можливі обмеження аудиторських зобов'язань;

♦ посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом.

Стандартами аудиту можуть бути передбачені й інші істотні умови договору на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора (аудиторської фірми) від встановленої законом майнової відповідальності за недостовірність аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки.

Документи, передані замовником аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту, не підлягають розголошенню чи вилученню без згоди замовника [2, ст. 17].

Аудит виробничої діяльності підприємства і витрат на виробництво є найважливішою і, водночас, найскладнішою частиною аудиторської перевірки. Одним з основних показників роботи будь-якого підприємства є випуск продукції та її собівартість.

Перед початком перевірки в першу чергу аудитор повинен ознайомитися з організаційними і технологічними особливостями виробництва, видами продукції, що випускається, ресурсами, що використовуються підприємством.

На етапі ознайомлення аудитор повинен встановити основні види продукції, що випускаються підприємством, її якість, супутню продукцію, її використання.

Метою аудиту загальновиробничих витрат є перевірка повноти відображення витрат у бухгалтерському обліку [13, c. 187].

Після укладення договору на проведення аудиту починається процес безпосереднього планування аудиторської перевірки за укладеним договором. МСА 300 «Планування» (див. Додаток Е) визначає, що в основі розробки плану аудиторської перевірки знаходиться документ, який має назву «Загальна стратегія аудиту».

Така загальна стратегія аудиту встановлює обсяг, час та напрямок аудиту та допомагає в розробці більш детального плану аудиту.

Розробка загальної стратегії аудиту включає:

а) визначення характеристик завдання, що встановлюють його обсяг (наприклад, застосована концептуальна основа фінансової звітності, специфічні вимоги галузі до звітності та місцезнаходження підрозділів суб'єкта господарювання;

б) уточнення цілей надання висновку з завдання для планування часу аудиту та характеристики необхідного інформування, наприклад, кінцевих термінів подання проміжної на кінцевої звітності та ключові дати очікуваного інформування управлінського та найвищого управлінського персоналу;

в) розгляд важливих факторів, що визначать головні напрямки зусиль групи з завдання, наприклад, визначення відповідних рівнів суттєвості, попередня ідентифікація зон зі збільшеними ризиками суттєвих викривлень, попередня ідентифікація суттєвих складових та залишків на рахунках, оцінка, чи планує аудитор отримати докази ефективності внутрішнього контролю та ідентифікація останніх подій на суб'єкті господарювання, галузі, фінансовій звітності і т. ін.

Важливим є те, що загальна стратегія аудиту та план аудиту повинні розроблятися лише після того, як аудитор дослідить та задокументує систему внутрішнього контролю підприємства і дасть оцінку ризику суттєвих викривлень на рівні фінансових звітів і на рівні тверджень за класами операцій, залишками на рахунках та на рівні розкриття інформації. Приклади стратегії та плану аудиту подано у додатках

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом.

План аудиторської перевірки ‑ це основа детального планування часу і витрат.

При плануванні необхідно враховувати аудиторський досвід при встановленні найбільш поширених помилок з аудиту загальновиробничих витрат.

Одним із найпоширеніших порушень, які призводять до перекручення загальновиробничих витрат, є неправильний розрахунок амортизації.

Наступним суттєвим порушенням є порушення вимоги незмінності вибраного на початку періоду, що перевіряється (облікового року), методу обліку витрат та калькуляції собівартості продукції, їх відповідності нормативним документам (позамовний, попроцесний (простий), попередільний, нормативний методи калькуляції). Такоє часто зустрічаються помилки в розмежуванні й віднесенні загальновиробничих витрат за звітними періодами (залишки). Буває, що на підприємстві має місце недотримання встановленого порядку розподілу загальновиробничих витрат, необгрунтоване завищення (заниження) величини загальновиробничих витрат, незавершеного виробництва, сум з оплати праці та ін., внесення в собівартість загальновиробничих витрат, виробничий характер яких не обгрунтований, внесення витрат у загальновиробничі витрати без належного документального обгрунтування і виправдовуючих первинних документів, внесення витрат на відрядження, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю організації, у загальновиробничі витрати, внесення витрат на утримання невиробничих основних засобів у загальновиробничі витрати [18, c. 159].