Структура норми права

Структура норми права – це загальна модель усієї системи права, системоутворюючий початок системи права як системи правових норм, інститутів, підгалузей та галузей права. Загальноприйнято серед основних функцій права виділяти регулятивну та охоронну, оскільки потреба існування права як нормативного регулятора суспільних відносин полягає у необхідності здійснення ним саме цих двох функцій. Призначення норм права полягає, передусім, як у регулюванні, упорядкуванні суспільних відносин (наданні суб’єктам прав та наділення їх обов’язками), так і в їх охороні (заходах державного примусу та юридичної відповідальності). У зв’язку з цим будь-яка норма - правило поведінки (у вузькому розумінні цього поняття) за своєю логічною структурою включає гіпотезу, диспозицію та санкцію.
Опанування багатогранної природи цих феноменів дозволяє їх класифікація за наступними критеріями:
І. За ступенем визначеності змісту:
1. За ступенем визначеності змісту умов, обставин, закріплених у гіпотезі:
А) Визначена гіпотеза – вичерпно визначає обставини, наявність чи відсутність яких викликає дію норми. Відповідно до ч.1 ст.10 Сімейного кодексу України, якщо сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону)
В) Не повністю визначена гіпотеза (відносно-визначена) не містить достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми колом формальних вимог. Відповідно до ч.10 ст.22 Господарського кодексу України органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб’єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб’єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб’єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
С) Альтернативна гіпотеза ставить дію норми у залежність від декількох фактичних обставин. Відповідно до ч.1 ст.26 Господарського кодексу України рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:
- подання допомоги соціального характеру окремим суб’єутам господарювання за умови, що допомога без дискримінації інших суб’єктів господарювання;
- подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством; та ін.
2. За ступенем визначеності прав та обов’язків суб’єктів, закріплених у диспозиції:
А) визначені диспозиції чітко визначають права та обов’язки учасників правових відносин, точно називаючи варіант поведінки.
(Відповідно до ч. 1ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної власності подружжя, за взаємною згодою).
В) Відносно визначені диспозиції містять загальний варіант поведінки, в межах якого, можуть діяти суб’єкти.
(Відповідно до ч.1 ст.9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства).
С) Альтернативні вказують на декілька варіантів поведінки суб’єктів. (Відповідно до ч.1 ст.64 Сімейного кодексу дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя).
3. За ступенем визначеності змісту юридичної відповідальності, закріпленої у санкції:
А) Визначена санкція точно визначає вид і міру юридичної відповідальності за порушення норми права.
(Відповідно до ст.41 Кодексу законів про працю України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового договору).
В) Відносно визначена санкція – визначає межі юридичної відповідальності, зазначені від мінімальної до максимальної.
(Відповідно до ч.1 ст.147 Кримінального кодексу України захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років).
С) Альтернативні санкції де названі або перелічені кулька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосовчий орган обирає найдоцільніший до випадку, що розглядається.
(Відповідно ч.1 до ст. 146 Кримінального кодексу України незаконне обмеження волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років бо позбавленням волі на той самий строк).
ІІ. За характером закріплених прав і обов’язків диспозиції поділяють на:
А) Уповноважувальна диспозиція - надає суб’єктам можливість на вчинення передбачених дій, вказуючи на варіант їх можливої, дозволеної поведінки. Як правило, у якості варіантів дозволеної поведінки виступають слова «вправі», «може», «має право». Відповідно до ч.1 ст..18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
В) Зобов’язуюча диспозиція вміщує наказ на вчинення певних позитивних дій, встановлюючи для суб’єктів певний варіант необхідної поведінки. У якості виразників вольової поведінки використовуються терміни «зобов’язаний», «повинен», «належить» тощо.
(Відповідно до ст. 29 Сімейного кодексу України орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Відповідно до ч. 4 ст.17 Господарського кодексу України система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб’єктів господарювання).
С) Забороняюча диспозиція закріплюють заборону вчинення певних протиправних дій. Їх змістом є вимога утримуватися від вчинення негативної поведінки, що визнається правопорушенням. Вказівкою на наявність забороняючої диспозиції є слова «забороняється», «не вправі», «не може», «не допускається».
(Відповідно до ст..70 Лісового кодексу України під час проведення заготівлі деревини не дозволяється вирубування та пошкодження цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України; насінників і плюсових дерев. Відповідно до ч.5 ст.19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється).
ІІІ. За кількістю обставин, закріплених у гіпотезі, виділяють:
А) Прості гіпотези – називають одну обставину, наявність якої викликає реалізацію приписів, закріплених у диспозиції.
(Відповідно до ч.2 ст.53 Сімейного кодексу України у разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб).
В) Складні гіпотези включають кілька обставин, наявність яких є необхідною умовою реалізації приписів, закріплених у диспозиції.
(Відповідно до ч.2 Сімейного кодексу України У випадках, передбачених частиною першою цієї статті позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом).
ІУ. За кількістю засобів державного впливу, закріплених у санкції щодо правопорушника виділяють:
А) Прості санкції визначають одну міру державного стягнення до правопорушника.
(Відповідно до ст.89 Кодексу України про адміністративні правопорушення жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, - тягнуть за собою накладення штрафу від дев’яти до двадцяти одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).
В) Складні санкції визначають декілька засобів державного впливу щодо правопорушника.
(Відповідно до ч.2 ст.116 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення судноводіями річкових суден правил руху і стоянки суден у плесі, на рейдах і в портах, буксирування составів і плотів, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил навантаження і розвантаження суден, а також пошкодження портових і гідротехнічних споруд та обладнання – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування судном на строк до одного року).
Опанування змісту структури норми права дозволяє розкрити співвідношення норми права зі статтею нормативно-правового акту як вихідним структурним елементом нормативно-правового акта. У зв’язку з цим виділяються декілька варіантів співвідношення норм права та статті нормативного акта:
1) в одній статті нормативного акта міститься одна норма права, чим, як правило, полегшується її сприйняття;
2) у ряді випадків для вираження складної норми права потрібно кілька статей;
3) іноді в одній статті міститься кілька норм права.
Навіть у випадках, коли норма права і стаття закону (нормативно-правового акта) не збігаються за обсягом, стаття завжди є логічно (і граматично) завершеним нормативним судженням, приписом законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодавця (котрий, як було з'ясовано, може бути і не тотожним юридичній нормі в її повній, триєдиній структурі.
Нормативно-правовий припис - вміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження загального характеру.
Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юридичної норми (зрідка - у повному обсязі, а частіше - у неповному), так і юридично-нормативного припису.
Крім юридичних норм або їх частин - юридичних приписів,- в окремих статтях нормативно-правового акта можуть закріплюватись і ненормативні судження правотворчого органу (наприклад, констатації певних історичних ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо). Тому із цієї причини система законодавства (як система нормативно-правових актів) і система права (як система державно-обов'язкових правил поведінки загального характеру) не однакові за обсягом: перша - ширша, більш "об'ємна" аніж друга.
Розрізняють наступні способи викладення норм права у статтях нормативно-правових актів:
А) Повна. У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань на інші статті. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначено: «У випадку припинення дії договору найму житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднайму), піднаймач і члени його родини (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити займане приміщення. У випадку відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з аварійних будинків, - в адміністративному порядку».
В) Відсильна. У статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання на інші статті цього акта, де містяться відсутні відомості. Наприклад, у ст. 138 «Оголошення розшуку обвинувачуваного» Кримінально-процесуального кодексу України зазначено: «Якщо місце перебування особи, у відношенні якої винесена постанова про залучення її в справі в якості обвинувачуваного, не встановлено, слідчий оголошує розшук. При наявності основ, передбачених у ст. 155 дійсного Кодексу, слідчий може обрати у відношенні розшукуваного обвинувачуваного запобіжний захід у виді утримання під вартою».
С) Бланкетна. У статті міститься відсилання не до якогось конкретного нормативного розпорядження даного закону, а до іншого нормативному акту. Такого роду стаття являє собою «бланк», що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. зазначається: «Відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства України». Якими конкретно актами регулюються ці відносини у вказаній статті безпосередньо не визначено, і загальним, «бланкетним» чином передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України.
Таким чином, наявність особливої внутрішньої будови (структури) є однією із невід’ємних ознак норм права. Структура норми права як логічна взаємодія гіпотези, диспозиції та санкції у найбільш загальному вигляді може бути відображена формулою «якщо…то…інакше». Опанування змісту структури норми права дозволяє розкрити співвідношення норми права зі статтею нормативно-правового акту яквихідним структурним елементом нормативно-правового акта