Чи є відмінність між адаптацією та керованим розвитком підприємства? Які концепції управління більш прийнятні для великих і середніх організацій?

Під управлінням розвитком (керованим розвитком) розуміється процес або підтримки підприємства у плановому напрямку розвитку, або штучної зміни еволюційного вектора розвитку підприємства для досягнення мети та цілі існування системи – формування адекватного умовам, що стохастично змінюються, рівня конкурентоспроможності і забезпечення тривалої присутності підприємства в економічному просторі національної або світової економіки. При управлінні розвитком підприємства вирішуються два комплексні завдання, а саме: усунення диспропорцій, при відхиленнях від запланованої поведінки підприємства та створення протиріч (диспропорцій) як джерела подальшого розвитку підприємства.

Нормальний розвиток (адаптація) – це процес трансформації підприємства відповідно до прогнозованих змін внутрішнього та зовнішнього середовища у межах складеного плану

Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також визначають необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.

Концепції управління підприємством:

- концепція управління МРП-І - система організації виробництва та матеріально-технічного постачання, відома також під назвами “ Мала МРП ” та “ МРП першого покоління ”. Її назва перекладається як “ Система планування матеріальних потреб ”. В МРП-системі продукція подається на наступну стадію незважаючи на ступінь готовності останньої прийняти її (попередня стадія “виштовхує”).

- концепція управління МРП-ІІ - система організації виробництва та матеріально-технічного постачання, що являє собою друге покоління систем МРП. Її назва перекладається як “ Система планування виробничих ресурсів ”. Виникнення системи МРП-II є наслідком вдосконалення та розвитку системи MРП-I. Дехто розглядає її лише як розширену модифікацію системи МРП-I, створену для планування всіх видів ресурсів виробничого підприємства, в тому числі фінансових і кадрових. Більшість же дотримується думки, що система МРП-II - це друге покоління системи MРП; покоління, в даному випадку, розрізняються не через різницю у рівнях розвитку технологій, а завдяки ступеню гнучкості управління та ширині номенклатури функцій.

- концепція управління ERP - ERP на сьогодні інтерпретується як методологія ефективного планування та управління всіма ресурсами підприємства, необхідними для виробництва, закупівлі, відвантаження та обліку в процесі виконання замовлень клієнтів в сферах виробництва, дистрибуції та надання послуг. Крім того, ERP дозволяє ефективніше планувати всю комерційну діяльність сучасного підприємства, у тому числі фінансові витрати на проекти відновлення устаткування й інвестиції у виробництво нових продуктових рядів.

- концепція CSRP - концепція охоплює майже повністю весь життєвий цикл товару (виробничий, логістичний, передпродажний, післяпродажний), в т.ч. та взаємодію з клієнтами. Основна суть концепції CSRP в тому, щоб інтегрувати Замовника (Клієнта, Покупця тощо) в систему управління підприємством. Відповідно до даної концепції не відділ збуту, а сам покупець безпосередньо розміщує замовлення на виготовлення продукції - відповідно сам несе відповідальність за його правильність, сам може відслідковувати терміни постачання, виробництва та ін При цьому підприємство може дуже чітко відслідковувати тенденції попиту і т.д

- логістична концепція управління - охоплює та узгоджує процеси виробництва, закупівлі та розподілу готової продукції, а також є основою при стратегічному плануванні та прогнозуванні виробництва. Логістична концепція потребує комплексного підходу до управління системою каналів, через котрі надходять на підприємство, переміщуються у середині його, ідуть з нього усі матеріальні потоки при виробництві та розподілі.

Концепція стратегічного управління має такі характерні особливості:

1. Базується на певному поєднанні теорій менеджменту стосовно діяльності підприємства (зокрема на системному та ситуаційному аналізі, цільовому та інноваційному підходах до управ­ління тощо); підприємство при цьому розглядається як від­крита соціально-економічна та матеріально-речовинна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги до­сягти потрібних результатів — розвитку підприємства в довго­строковій перспективі.

2. Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство.

3. Концентрує увагу на необхідності збору та застосування баз стратегічної інформації.

4. Допомагає прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію відповідним розподілом ресурсів, встановленням ефективних зв’язків та формуванням стратегічної поведінки персоналу.

5. Передбачає застосування певних інструментів і методів розвитку підприємств (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів, проектів і програм, стратегічного планування та контролю тощо).

6. Створює передумови для створення такої системи управління, яка дає змогу функціонувати організації у стратегічному режимі, що, у свою чергу, забезпечує її існування в довгостроковій перспективі.

9.Від чого залежать перелік і зміст етапів стратегічного управління? Користуючись рис. 1.5, визначте, які елементи стратегічного управління існують на українських підприємствах, а яких — їм бракує й чому? Обґрунтуйте свою відповідь.

Існує багато описів послідовності виконання окремих етапів стратегічного управління (деякі досить детальні, інші — дуже узагальнені), однак з тим, що треба визначити місію (сферу діяль­ності), проаналізувати зовнішнє та внутрішнє середовище, сформулювати цілі та стратегії їх досягнення, розробити й виконати стратегічні плани, проекти та програми, — погоджуються всі. На практиці процес стратегічного управління не має таких точних, відокремлених один від одного етапів: порушується послідовність, оскільки більшість робіт виконується одночасно, спостерігається повернення до вже «пройдених» етапів для уточнення; межа між окремими видами робіт є дещо розмитою (наприклад, це твердження є дуже актуальним для етапів установлення цілей та визначення стратегій їх досягнення). Проте, стратегічне управ­ління, що являє собою комплексний інноваційний процес, не може відбуватись ізольовано від того, що відбувається на підприємстві: кризові ситуації, конфлікти або, навпаки, прориви в ту чи іншу сферу знань і діяльності. Стратегічне управління не може розглядатися як робота винятково менеджерів вищого рівня управління.