Початки укр. Нац. Відродження в Наддніпрянщині

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в Україні розгорнувся процес нац-культурного відродження. У цей час активно збиралися та вивчалися історичні документи, етнографічні експонати, фольклорні пам'ятки. На цьому ґрунті робилися перші спроби створення узагальнюючих праць з історії України. Поступово відроджується мова, розширюється сфера її вжитку, насамперед серед укр. еліти. Цьому процесові сприяли поява першої друкованої граматики та словника української мови. Заявляє про себе іменами Т. Шевченка, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка українська література, яка не тільки збагачує, удосконалює мову та розширює жанровий діапазон, а й активно пропагує демократичні, анти-кріпосницькі ідеї, ненависть до нац. гноблення.
Кардинальні зрушення, які відбулися наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в історичній науці, літературі, розвитку мови, стали своєрідним підґрунтям пробудження в народу національної свідомості, сприяли усвідомленню ним своєї самобутності, зростанню бажання відстоювати свої права.
На початку XIX ст. оживився сусп-політ. рух, одним з різновидів якого були масонські ложі – у Києві («Об’єднані слов’яни») та в Полтаві («Любов до істини»), а також декабристський рух.
Декабристи не лише висунули політ. програму, а й організували збройне повстання проти царського режиму. Ще до початку цього руху в Україні починають виникати перші таємні політичні гуртки, які ставили метою насамперед боротьбу за ліквідацію самодержавства. Одним з них було „Малоросійське товариство”, створене у 1819 р. з ініціативи В. Лукашевича.
У 1823 р. у Новограді-Волинському постає таємна організація – Товариство об’єднаних слов’ян, фундаторами якого були брати Борисови. У 1825 р. воно об’єдналося з Південним товариством.
Важливими осередками суспільно-політичного руху в Україні у другій чверті XIX ст. були навчальні заклади, насамперед Харківський та Київський університети. Під впливом повстання декабристів на поч. 1826 р. виник таємний політичний гурток у Харківському університеті. Вільнодумство було поширене серед професорів та студентів Ніжинської гімназії.

27. У 1846 р. виникла таємна організація – Кирило-Мефодіївське братство. Вона стала своєрідною реакцією укр. народу на посилення наступу царату на його права. Засновники – В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т. Шевченко.

Програмні ідеї Братства, зокрема, передбачали:

1) створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, в якій кожний народ зберігав би свою свободу; 2) майбутнє суспільство мало будуватися на засадах християнської моралі шляхом здійснення низки реформ; 3) скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян; 4) зрівняння у правах усіх слов'янських народів щодо їх нац мови, культури, освіти тощо. Принципові положення політичної програми братства були викладені у „Книзі буття українського народу” та „Статуті Кирило-Мефодіївського братства”.

Проіснувало братство недовго: на початку 1847 р. за доносом студента Петрова його члени були заарештовані. Найгірша доля спіткала Т. Шевченка.
Іст. знач. - воно було 1-ю спробою укр інтелігенції вдатися до політ боротьби, важливим було і те, що братство стало самостійним і самобутнім політ формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політ настанов жодної з загальнорос сусп течій. Це позитивно вплинуло на нац свідомість.