Українська культура у 2 пол. XVIІ – XVIІ ст

Розвиток української культури в другій половині 17 - першій половині 18 ст. відбувався за досить складних умов. Нац-визвольна війна в середині 17 ст. й утворення Української держави сприяли піднесенню творчого духу українського народу.

Важливим чинником розвитку духовного життя України була культурницька політика українських гетьманів, спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва. Наступ царату на державність України відбувався одночасно з посиленням утисків у царині культури. Тяжким ударом для української культури стало підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові (1687 р.).

Іншим кроком царського уряду були всілякі цензурні утиски українського книгодрукування. Заборонялося друкувати книги українською мовою.

Великий вплив на розвиток освіти й науки в Україні мав Києво-Могилянський колегіум, у 1701 р. перетворений на Києво-Могилянську академію. Цей навчальний заклад став важливим осередком культури, вплив якого поширювався на Росію та інші країни Європи. На зразок Київської академії були засновані колегіуми у Чернігові, Харкові, Переяславі.

Надзвичайно різноманітною є літературна спадщина доби. Глибокий слід залишили твори представників полемічної літератури С. Зизанія, Г. Смотрицького, X.Філарета, М.Смотрицького.

Виникають козацькі літописи — своєрідні історико-літературні твори, в яких поряд з історичними даними містилися різноманітні фольклорні матеріали, народні оповідання, перекази, легенди тощо. Найвідомішими з них є літописи Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка.

Видатне явище в українській літературі другої пол. XVIII ст. — творчість мандрівного філософа, мислителя і просвітителя Г. Сковороди, життя і думи якого пройняті протестом проти кріпацтва, соціальної нерівності.

Помітних успіхів досягла українська музична культура. Значний внесок у її розвиток зробили вихованці Київської академії — композитори В. Пікулицький, І. Рачинський, М. Березовський, А. Ведель. Значний вплив мала також творчість композитора Д. Бортнянського, якому належить багато творів духовної і світської музики.

Крім того, царський уряд всіляко заохочував відплив діячів української культури до Москви. Найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями (Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Димитрій Туптало та інші).

Поділ Речі П.

У результаті постійних повстань Річ Посполита ослабла. Як наслідок її сусіди – Росія, Австрія та Пруссія – провели три поділи Речі Посполитої. 1 поділ стався у 1772 р., за яким до Австрійської імперії відійшла Галичина. Також Австрія у 1775 р. окупувала Буковину, яка до цього перебувала під контролем Туреччини. Під час 2 поділу Польщі у 1793 р. до Росії відійшла Правобережна Україна. За 3 поділом Польщі Росія заволоділа Західною Волинню. Таким чином, Річ Посп. перестала існувати як окрема держава. Росія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. У складі Австрійської імперії знаходилося 15% українських земель, а саме, Східна Галичина, Північ. Буковина та Закарпаття. Після приєднання укр земель до Російської імперії, на них було поширено загально імперський адмін устрій. Генерал-губернаторів призначав і звільняв лише імператор, він мав практично необмежену владу. До складу трьох генерал-губернаторств на українських землях входило 9 губерній, в яких адмін-виконавчу функцію здійснювали губернатори. Губернії поділялися на повіти, на чолі яких стояли справники. На Лівобережжі українці складали 95% населення, Слобожанщині – 86%, Правобережжі – 85%, Півдні – 74%. Найчисельнішою національною меншиною на українських землях були євреї. Після 1 поділу Польщі рос. уряд запровадив у 1791 р. для євреїв „смугу осілості”, за межами якої представникам цієї меншини селитися заборонялося. Заборона проіснувала до 1917 р. У складі Австр. імперії землі, заселені українцями, належали до різних адмін. одиниць імперії. Власті Австрії так само не звертали уваги на етнічний склад населення, коли проводили адмін-територіальне розмежування. У представницькому органі краю надійно заправляла польська шляхта, хоча й вона не була вирішальною силою місц. самоврядування. ЗакарпатськаУкраїна підпорядковувалася Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства і поділялося на 4 комітати. Переважна частина населення краю складали селяни-русини, закріпачені угорськими землевласниками.