Духовність та культура

Злет культури зумовлений розвитком феодальних відносин, відокремленням ремесла від сільського господарства, виникненням міст, пожвавленням торгівлі, розширенням міжнародних контактів, запровадження християнства. Має характерні риси - домінуючий вплив християнської релігії на розвиток матеріальної та духовної культури – запозичення та творче переосмислення візантійських традицій,знань та канонів – форсоване піднесення культури, поява нових культурних явищ. Високий розвиток освіти (1 школа у 988): існування шкіл палацового підвищеного типу, книжного вчення, світська, школа домашнього навчання, існування бібліотек при монастирях, книгописних майстерень, що стали фундаментом для оригінальної літератури, самобутнім жанром було літописання. Церковно-біблійний виклад всесвітньої історії. Повість минулих літ, створена Нестором у 1113 р. Інші літописи – Кииївський 12 ст. Відомі – Слово про закон і благодать Іларіона 1050, Повчання дітям Володимира Мономаха 1117, Слово про Ігорів похід. Література торкалася проблеми відносин світської та церковної влади. Релігійна література: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Києво-Печерський патерик 13 ст. Із прийняттям християнства система письма була замінена на кирилицю. Спочатку було усне звичаєве право, за часів Ярослава Мудрого вийшла Руська правда. У княжу добу поширюється монументальна культова архітектура. У ранній період домінує візантійська традиція будівництва (Десятинна церква 10 ст.), Софійський собор 1037р, формуються архітектурні школи, широко використовуються фрески й мозаїки, книжкова мініатюра. Християнство дало поштовх розвиткові іконопису, видатні іконописці Григорій та Алімпій, формування самобутніх іконописних шкіл. Наукові знання: металознавство, медичні знання. Володимир Великий провів спочатку релігійну реформу, яка полягала в запровадженні на Русі єдиного культа бога Перуна, проте вона гальмувала процес державотворення, ускладнювала розвиток зв’язків з християнськими країнами. князь отримував ідеологічну підтримку, мав контроль над церквою, віровчення було рідною мовою. Саме шлюб Володимира з Анною в Корсуні 989р. вважається точкою відліку насадження християнства. Події спресовані в 988 р. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов’ян, православ’я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої держави (утвердження єдиновладдя київського князя), прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитета, нова віра сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.