Грецька колонізація Північного Причорномор'я. Перші центри античної цивілізації з'явилися на північному узбережжі Чорного моря понад 2600 років тому

Перші центри античної цивілізації з'явилися на північному узбережжі Чорного моря понад 2600 років тому. В свою чергу античні міста Північного Причорномор'я відіграли значну позитивну роль у розвиткові соціально-економічних і політичних відносин та побуту місцевих племен. Здебільшого саме через ці міста відбувалися контакти місцевого населення з усім античним світом.

Міграція населення з Греції у VIII—VI ст. до н. е. відбувалася за умов встановлення рабовласницького ладу, переходу до вищого рівня розвитку виробничих відносин. Колонізація була зумовлена відносним перенаселенням. Колонізаційний потік складався з різних соціальних верств населення — обезземелених землеробів, ремісників та ін.

Грецькі поліси- міста-держави, що виникли на колонізованих землях. Щодо освоюваних територій, то суть грецької колонізації, полягала в експлуатації як природних ресурсів нових земель, так і місцевого населення. Розвитку нових міст сприяла торгівля. На той час у Греції швидко зростала кількість населення і міст з досить розвинутими ремеслами, які потребували регулярного забезпечення продовольством, сировиною, рабами. Колоніальна периферія грецького світу могла не тільки задовольняти ці потреби, а й стати ринком збуту ремісничої та деяких видів сільськогосподарської продукції метрополії.

У Північному Причорномор'ї поява більшості античних міст датується VI ст. до н. е., хоча, судячи з розкопок поселення на о.Березані (Очаківський район Миколаївської області), початок колонізації цього району слід віднести до другої половини VII ст. до н. е.

Заселювалося не тільки морське узбережжя, а й береги лиманів, причому місцями густота розташування невеликих поселень була досить високою. Виділяються три основні райони зосередження античних міст і поселень: район Боспору Кіммерійського (Керченський і Таманський півострови) з найбільшими містами Пантікапеєм, Фанагорією, Гермонассою, Горгіппією та Феодосією; найзначнішим центром Ольвією (Миколаївської області); район Західного Криму з основним центром Херсонесом (поблизу м.Севастополя); узбережжя Дністровського лиману з найбільшим містом Тірою.

Засновані на чужих землях міста-держави на перших етапах свого існування мали суспільну організацію, подібну до грецьких полісів того часу, — рабовласницьку демократію. Північнопричорноморські міста, які мали тісні зв'язки з навколишніми племенами. Впливаючи на них, вони водночас зазнавали зворотного впливу.

В історії античних міст-держав Північного Причорномор'я можна виділити два основних періоди їх розвитку, кожен з яких має свою специфіку. Перший період охоплює час з VI по II ст. до н. е. і характеризується відносно самостійним розвитком міст-держав, тісними стосунками з іншими грецькими античними містами. Другий припадає на І ст. до н. е. — IV ст. н. е. Це час залежності північнопричорноморських міст спочатку від Понтійського царства, а потім від Римської держави, руйнівних навал гетів, готів, гуннів та інших кочових племен.