Витяг із статті: Савина В. “36 стратегем. Китайская азбука конфликтного управления [Электронный ресурс] // Русский журнал.—2001.—29 октября). 7 страница

6. Розкрийте методи впливу держави на вирішення основних проблем розвитку АПК в Україні.

7. Назвіть об’єкти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

8. Які основні шляхи залучення іноземного капіталу?

9. Яка роль держави у створенні й розвитку вільних (спеціальних) економічних зон?

10. Охарактеризуйте компетенцію Державної спеціальної служби транспорту.

11. У чому полягають основні завдання державної екологічної політики?

12. Який порядок використання та охорони надр?

13. Назвіть та письмово охарактеризуйте повноваження органів державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Додатки

Питання. Чим викликане прийняття Урядом В.Ф. Януковича рішення про реверсне (зворотне) використання нафтопроводу “Одеса–Броди”?

Відповідь. Можливість використання нафтопроводу “Одеса–Броди” в реверсному варіанті передбачено його технічними характеристиками. Однак прийняття наразі такого рішення пов’язане, перш за все, з політичними відносинами керівників України та Російської Федерації, що прогнозують відхід України від європейської інтеграції та недопущенням Російською Федерацією можливості пошуку та формування Україною альтернативних зв’язків з країнами Кавказу, Середньої Азії та Близького Сходу щодо енергоносіїв.

Питання. Яку мету, в першу чергу, переслідує приватизація державного майна? І чи була доцільною приватизація “Криворіжсталі”?

Відповідь. Приватизація державного майна, передусім, ставить за мету пошук ефективного власника, який забезпечить його прибутковість, через приватний інтерес та вміле господарювання. Враховуючи високу прибутковість та значні податкові відрахування “Криворіжсталі” до державного і місцевого бюджетів рішення щодо її приватизації було прийнято дещо поспішно. Поясненням цього, скоріше за все, було намагання провладних олігархічних кланів поцупити ласий шмат національного багатства, а також прагнення урядовців поповнити Державний бюджет України для фінансуванням продекларованих популістських заходів (підвищення пенсій, стипендій та інших соціальних виплат). Однак якби верх був за Урядом, то “Криворіжсталь” належала б західноєвропейським інвесторам, які готові були запропонувати на 5 млн грн. більше, аніж вітчизняні інвестори.

Підсумковий тест навчального модуля

1. Державне управління економікою — це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності:

а) так; б) ні.

2. Назвіть методи непрямого регулювання економіки:

а) ліцензування;

б) квотування;

в) цільові комплексні програми;

г) оподаткування.

3. Оподаткуванню підлягають:

а) приватні підприємства;

б) комунальні підприємства;

в) підприємства всіх форм власності;

г) підприємства, перелік яких визначено в Законі України “Про систему оподаткування”.

4. Акції яких господарюючих суб’єктів не можуть бути товаром на фондовій біржі, а також поширюватися шляхом підписки?

а) акціонерного товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) повного товариства;

г) закритого акціонерного товариства.

5. Хто координує діяльність органів виконавчої влади з підготовки та впровадження проектів, що передбачають залучення іноземних кредитів під державні гарантії?

а) Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України;

б) Національний банк України;

в) Міністерство фінансів України;

г) Кабінет Міністрів України.

6. Діяльність якого органу спрямовується на забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому та нафтогазовому комплексах?

а) Організації “Нафтогаз України”;

б) Міністерства України;

в) Міністерства палива та енергетики України;

г) Організації “Єдині енергетичні системи України”.

7. Хто здійснює загальне керівництво митною справою в Україні?

а) Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України;

б) Державна митна служба України;

в) Державна податкова адміністрація України;

г) Міністерство фінансів України.

8. Ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару – це:

а) експорт;

б) демпінг;

в) імпорт;

г) лістинг.

9. Який державний орган здійснює відомчу реєстрацію та облік трамваїв і тролейбусів?

а) Міністерство транспорту і зв’язку України;

б) МРЕВ МВС України;

в) Державтоінспекція МВС України;

г) Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства.

10. До природних ресурсів місцевого значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) загальнопоширені корисні копалини;

г) атмосферне повітря.

Модуль № 10

Управління соціально-культурною сферою

Зміст дидактичної одиниці

Управління освітою.

Управління наукою.

Управління охороною здоров’я.

Управління культурою та мистецтвом.

Управління фізичною культурою, спортом, туризмом.

Управління у справах сім’ї та молоді.

Управління у сфері соціального захисту населення.

Анотація

Теми навчального модуля розкривають зміст та організацію управління соціально-культурною сферою, яка пов’язана не тільки з матеріальними цінностями, а й значною мірою з духовними потребами наших співвітчизників.

Значна увага приділена аналізу правового забезпечення цієї сфери, наголошено на головних акцентах правових актів, що визначають правовий статус органів управління, при цьому автором деталізовано зміст їх основних завдань та повноважень.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 p. // ВВР. — 1996. — № 30. — Ст.141.

2. Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” від 16 березня 2000 р. // ВВР. — 2000. — № 23. — Ст. 177.

3. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р. // ВВР. — 1999. — № 48. — Ст. 405.

4. Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р. // ВВР. — 1997. — № 32. — Ст. 206.

5. Закон України “Про вищу освіту” від 17 травня 2002 р. // ВВР. — 2002. — № 20. — Ст. 134.

6. Закон України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 44. — Ст. 1876.

7. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — №50. — Ст. 2146.

8. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 р. // ВВР. — 2000. — № 35. — Ст. 290.

9. Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 р. // ВВР. — 2001. — №49. — Ст. 259.

10. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. // ВВР. — 1993. — № 1. — Ст. 1.

11. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. // ВВР. — 2003. — № 49–51. — Ст. 376.

12. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 р. //ВВР. — 1999. — №28. — Ст. 230.

13. Закон України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 р. // ВВР. — 1995. — № 13. — Ст. 83.

14. Закон України “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р. // ВВР. — 1998. — №22. — Ст. 114.

15. Закон України “Про музеї та музейну справу” від 29 червня 1995 р. // ВВР. — 1995. — № 25. — Ст. 191; 1990. — № 28. — Ст. 231.

16. Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 33. — Ст. 345.

17. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 р. // ВВР. — 1999. — № 2–3. — Ст. 20.

18. Закон України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” від 13 грудня 2001 р. // ВВР. — 2001. — № 11. — Ст. 81.

19. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 р. // ВВР. — 1991. — № 34. — Ст. 451.

20. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 4. — Ст. 18.

21. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. // ВВР. — 2000. — № 39. — Ст. 333.

22. Закон України “Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 1998 р.

// ВВР. — 1998. — №32. — Ст. 215; 1999. — № 26. — Ст. 218.

23. Закон України “Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України” від 18 липня 1997 р. // ВВР. — 1997. — № 45. — Ст. 284.

24. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 16. — Ст. 167.

25. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 45. — Ст. 425.

26. Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 15. — Ст. 564.

27. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 10. — Ст. 43.

28. Закон України “Про туризм” від 15 вересня 1995 р. // ВВР. — 1995. — № 31. — Ст. 241.

29. Закон України “Про фізичну культуру і спорт “ від 24 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 14. — Ст. 80.

30. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 грудня 1992 р. // ВВР. — 1993. — № 4. — Ст. 19.

31. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. // ВВР. — 1992. — № 21. — Ст. 294.

32. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. // ВВР. — 2001. — № 30. — Ст. 142.

33. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності” від 28 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 5. — Ст. 154.

34. Указ Президента України “Про питання організації проведення в Україні адміністративної реформи” від 21 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 30. — Ст. 1358.

Основна література

1. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. /Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др./; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. — Х.: Право, 2003. — 576 с.

2. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. Одеса: Юридична література, 2003. — 896 с.

3. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

4. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

Додаткова література

1. Селіванов А.О. Наука і закон /Перший досвід системного аналізу законодавства у сфері науки і науково-технічної діяльності. — К.: Логос, 2003. – 264 с.

Факультативна література

1. Берлач А.І. Правові гарантії у сфері соціального захисту та реабілітації людей з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції. Наукове видання. — К., Університет “Україна”, 2003. — С. 63–65.

2. Єлов В. Коли вуз готуватиме юристів, а не “випускників”? // Право України. — 2004. — № 1. — С. 132.

3. Зайчук О. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України // Право України. — 2004. — № 8. — С. 49.

4. Зайчук О. Правові основи функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань // Право України. — 2004. — № 9. — С. 48.

5. Копієвська О. Правове регулювання відносин у сфері культури // Право України. — 2004. — № 8. — С. 82.

6. Мерзляков А. Пенсійна реформа чи пенсійна проформа? // Юридичний журнал. — 2004. — № 4 — С. 110.

7. Ніщимна С. Питання державного кредитування вищої освіти: зарубіжний досвід // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 9. — С. 108.

Тест-допуск

1. Основними завданнями якого центрального органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності?

а) Державного департаменту інтелектуальної власності;

б) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва;

в) Міністерства освіти і науки України;

г) Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

2. Основними завданнями якого органу є участь у формуванні та реалізації разом з іншими центральними органами виконавчої влади державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу країни з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу?

а) Головного управління державної служби України;

б) Вищої атестаційної комісії України;

в) Державного фонду фундаментальних досліджень;

г) Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.

3. Основними завданнями якого центрального органу виконавчої влади є забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення?

а) Державної санітарно-епідеміологічної служби України;

б) Центру медичної статистики;

в) Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення;

г) Міністерства охорони здоров’я України.

4. Основними завданнями якого центрального органу виконавчої влади є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури і мистецтв, державної політики з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики?

а) Державної служби охорони культурної спадщини;

б) Державного комітету архівів України;

в) Міністерства культури і мистецтв України;

г) Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

5. Основними завданнями якого органу є участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту?

а) Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту;

б) Добровільного спортивного товариства “Гарт”;

в) Національного олімпійського комітету України;

г) Спортивного товариства “Колос”.

6. Основними завданнями якого центрального органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної полі­тики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї?

а) Міністерства праці та соціальної політики України;

б) Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву;

в) Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді;

г) Дитячого Фонду “Україна — дітям”

7. Основними завданнями якого центрального органу виконавчої влади є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції?

а) Міністерства праці та соціальної політики України;

б) Пенсійного фонду України;

в) Державного комітету України у справах ветеранів;

г) Фонду України соціального захисту інвалідів.

Методичні вказівки для самостійної роботи

Приступаючи до вивчення змісту цього модуля, студентам варто пам’ятати, що право громадян на освіту закріплено нормами Конституції України (ст. 53), а також широким колом законодавчих та нормативно-правових актів, на яких автор робить акцент. При цьому ж наголошується, що організаційними засадами реалізації цього права є система органів держави та місцевого самоврядування, які забезпечують управління освітою, а також система закладів освіти, котрі здійснюють загальноосвітню та професійну підготовку.

Не менш важливим є вивчення правових засад управління охороною здоров’я, головні з яких визначені нормами Конституції України, Основами законодавства України про охорону здоров’я та іншими правовими актами. Важливо з’ясувати, що систему органів державного управління охороною здоров’я складають: Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров’я України, місцеві державні адміністрації та інші органи. Автор посібника приділяє належну увагу санітарно-епідеміологічному нагляду та визначенню його завдання.

Належної уваги студентів потребує і вивчення організаційно-правових засад управління культурою, мистецтвом, фізичною культурою, спортом та туризмом, оскільки необхідно опанувати зміст управління цією сферою, що полягає в організації створення, поширенні і популяризації творів літератури та мистецтва, задоволенні потреб суспільства в правдивій оперативній інформації, пропагуванні здорового способу життя та активного відпочинку. Ознайомлення студентів з повноваженнями державних органів у цій сфері дає можливість осягнути завдання та функції держави та її ставлення до своїх громадян.

Розглядаючи управлінську діяльність держави у сфері соціального захисту, важливо знати, що фінансування зазначеної галузі відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття “благополуччя й задоволення” або “розчарування” тими процесами, що відбуваються у країні. В той же час, в умовах існування бюджетного дефіциту, соціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за “залишковим принципом”, тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами. Отже, студенти мають розумітися в цих процесах та визначати своє місце в управлінських відносинах.

Матеріали для вивчення

Знання є єдиним знаряддям виробництва,

яке не підвладне дії закону

зменшення дохідності.

Дж. М. Кларк

Управління освітою

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку сус­пільства і держави. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта є обов’язковою. За Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток до­шкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-техніч­ної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається із Закону України “Про освіту”, інших актів законодавства України. Відповідно до Закону України “Про освіту” від 23 травня 1991 р., завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних органі­зацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв’язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Структуру Закону України“Про освіту” становлять 7 розділів, правові норми яких, зокрема, розкривають: систему освіти; статус учасників навчально-виховного процесу; фінансово-господарську діяльність, матеріально-технічну базу закладів освіти; процедуру міжнародного співробітництва; укладення міжнародних договорів; настання відповідальності за порушення законодавства про освіту.

Відповідно до Закону (ст. 28) система освіти складаєтьсяз навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Водночас структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України “Про дошкільну освіту” вiд 11 липня 2001 р. ви­значає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспіль­ного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.

Основними завданнями законодавства України про дошкільну осві­ту є:

– забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

– забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

– визначення змісту дошкільної освіти;

– визначення органів управління дошкільною освітою та їх пов­новажень;

– визначення прав та обов’язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

– створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Відповідно до ст. 4 Закону, дошкільна освіта — це цілісний процес, спрямований на:

– забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

– формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

За Законом (ст. 5) систему дошкільної освіти становлять:

– дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

– наукові і методичні установи;

– органи управління освітою;

– освіта та виховання в сім’ї.

Структуру Закону становлять 10 розділів, правові норми яких, зокрема, визначають: статус навчальних закладів системи дошкільної освіти; управління системою дошкільної освіти; організацію навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі; науково-методичне забезпечення системи дошкільної освіти; статус та учасників навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти; фінансово-господарську діяльність, матеріально-технічну базу дошкільних навчальних закладів; питання міжнародного співробітництва; про­цедуру відповідальності у сфері дошкільної освіти.

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається із Закону України “Про освіту”, Закону України “Про загальну середню освіту”, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України “Про загальну середню освіту” вiд 13 травня 1999 р. визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:

– забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

– забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти;

– забезпечення нормативно-правової бази щодо обов’язковості повної загальної середньої освіти;

– визначення структури та змісту загальної середньої освіти;

– визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень;

– визначення прав та обов’язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну середню освіту.

Галузевий Закон визначає загальну середню освіту як цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Загальна середня освіта є обов’язковою основною складовою безперервної освіти.

Відповідно до Закону систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Структуру Закону становлять 11 розділів, правові норми яких, зокрема, регламентують: статус загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організацію навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; статус учасників навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; державний стандарт загальної середньої освіти; управління системи загальної середньої освіти; науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти; фінансово-господарську діяльність, створення матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів; питання міжнародного співробітництва; відповідальність у сфері загальної середньої освіти.

Законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту” та інших нормативно-правових актів.

Закон України “Про професійно-технічну освіту” вiд 10 лютого 1998 р. є галузевим у сфері професійно-технічної освіти, а отже, ви­значає правові, організаційні та фінансові засади функціонування

і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспіль­ства і держави у кваліфікованих робітниках.

Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин у галузі професійно-технічної освіти з метою:

– забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення квалі­фікації;

– задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках;

– сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;

– забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.

Закон визначає професійно-технічну освіту складовою системи освіти України та комплексом педагогічних й організаційно-управлін­ських заходів, спрямованих на забезпечення громадян оволодівати можливостями, знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвивати компетентність та професіоналізм, виховувати загальну і професійну культуру.