Проаналізуйте погляди на політику, державу, закони французьких мислителів Ш.Л.Монтеск'є, Ж.Ж.Руссо

Жан-Жак Руссо інтерес виявляв до широких верств, соціальні нерівності турбували його, виступав за соціальну рівність да однакову власність. Він вважав що держава є результатом договору, проте вона являється злом і насиллям. Виступав за пряму демократію (вся повнота влади належить народу, влада – технічно приймає рішення та втілює в життя та постійно звітує, якщо ухвалили – не можна скасувати), республіканську форму правління. Визначав парламент як непотрібний елемент. Поняття більшості і меншості не допускалось. Існування партій не предбачалось.

Шарль Луї де Монтеск'є засновник теорії «правової держави» та довго жив в Англії, тому він виділяв три гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Процес створення і функціонування політичної системи: всенародно обирається парламент (який є двопалатним), нижня палата приймає закони, верхня палата – палата аристократії; виконавча влада – уряд, на чолі якої стоїть монарх. Судова влада є незалежною, представлена судами з присяжними. Не можна скасовувати рішення інших гілок влади, проте можна призупинити дію якщо вони протизаконні.

Завдання 2

Проаналізуйте зміст понять «політика», «легітимність влади», охарактеризуйте типи легітимного панування викладені в статті М.Вебера «Політика як покликання і професія». Наведіть і охарактеризуйте типології та якості політиків, наведені М.Вебером в ній.

ПОЛІТИКА - організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямовано на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів і потреб.

Визнання суспільством законності, правомірності офіційної влади позначається в політології поняттям легітимність

М. Вебер виділив три типи легітимного панування
Перший тип – традиційний, це влада вождів, монархів. Легітимність їхньої влади ґрунтувалася на праві престолоспадкування, на визнанні божественного характеру влади монарха. Сама влада опирається на традицію населення підкорятися. Традиційний тип легітимності зберігся в країнах з монархічною формою правління (Саудівська Аравія, Йорданія, Кувейт й ін.) і примітивних суспільствах.
Другий тип – харизматичний. Термін “харизма” у перекладі із грецького означає “божественний дарунок”. Спочатку зміст терміна мав релігійний характер. До носіїв справжньої харизматичної влади М. Вебер відносив пророка Мойсея, царя Давида, Магомета, Будду. Однак у суспільній свідомості існує уявлення, що ця людина не така, як усі, що в нього є щось таке, незвичайне, надприродне, що вона користується заступництвом якихось вищих сил. Серед відомих історичних діячів харизматичними якостями наділялися Наполеон, Ленін, Сталін, Гітлер, Мао-Дзе-Дун й ін. Харизматичний тип влади характеризується абсолютною довірою населення до лідера в силу його видатних якостей. Отже, легітимність у харизматичному типі влади опирається на віру населення у виняткові здатності лідера. Звичайно харизматичний тип влади виникає в перехідних і нестабільних суспільствах. Цей тип влади зберігає своє значення й у країнах, що розвиваються.
Третій тип – раціонально-легальний. легітимності політичного панування базується на переконанні підвладних у законності (легальності) й доцільності (раціональності) встановлених порядків та існуючої влади. За цього типу легітимності органи влади та їхні керівники обираються через демократичні процедури й відповідальні перед виборцями, правлять не видатні особистості, а закони, на основі яких діють органи влади й посадові особи. Це — основний тип легітимності політичної влади в сучасних демократичних державах. Оскільки він грунтується на довірі громадян до держави як політичного інституту, то називається ще інституціональним,